«Якби розповісти про всі методи Кашпіровського, волосся стало б дибки»

Дві історії з одного минулого
- До мене у Вінницю почали приїжджати відомі люди, наприклад поет, член ЦК КПРС Сергій Володимирович Міхалков, - згадував Кашпіровський у одному із своїх інтерв’ю. - Він щоденно відвідував диспансер, у якому я проводив заняття. Сергій Володимирович щоразу приводив із собою відповідальних працівників райкомів, міськкомів та обкомів, чим шокував адміністрацію лікарні, яка не звикла бачити таке високе начальство.
Про те, чи приїхав гіпнотизер на похорон Міхалкова, нічого не відомо.
Щодо нового телешоу, то цього разу російський телеканал НТВ підготував цикл передач, ведучим яких є той самий Кашпіровський.
Вони кардинально відрізняються від телесеансів психіатра тих далеких часів. Нове шоу зовсім іншого плану. У студію приходять відомі особи – представники політичного бомонду, шоу-бізнесу тощо. Кашпіровський з допомогою свого психотерапевтичного таланту робить усе, щоб вони якнайбільше «оголили» свої душі. Свої потаємні таємниці цілителю душ із скандальною репутацією вже довірили Лоліта Мілявська та Михайло Пореченков. Кажуть, такі передачі допомагатимуть росіянам… боротися з кризою. Тому повернення Кашпіровського на екрани називають історичним фактом.

«Їх усіх називають Кашпіровськими»
Вінниця тим часом обійшла 70-річний ювілей свого «мага» скромною мовчанкою. Незважаючи на те, що саме у нашому місті Анатолій Кашпіровський закінчив медичний інститут, 25 років працював лікарем-психіатром обласної психіатричної лікарні імені Ющенка. Жив він на Вишеньці. У цьому ж мікрорайоні жила його мати. Тут видав заміж дочку Лєну. За словами однієї із колишніх студенток, яка навчалася разом з донькою Кашпіровського, Лєна була розумничка і красуня. Заміж вийшла за хлопця з Літинського району. Однак життя у молодих не склалося. Лєна та Іван розлучилися. «У Лєни та Івана народилася донька, здається, її назвали Інга, - продовжує розповідь однокурсниця доньки Кашпіровського. – Лєна залишилася в Америці. Там після навчання підтвердила наш диплом. Працювала лікарем. Іван теж у село не повернувся. По-моєму, він живе в Канаді. А всіх його родичів у селі називають Кашпіровськими. Дивно, правда. Чому так, не знаю. Люди вже як дадуть прізвисько, то це надовго».

«У Вінниці не було лікаря, який би написав стільки скарг…»
У нашому місті на початку 80-х років Анатолій Кашпіровський почав сеанси. Він виступав як лектор обласної організації товариства «Знання». Так на один із таких виступів у Могилеві-Подільському в районний будинок культури прийшло  немало людей. Лектор справив більше враження не так лекцією, як сеансом гіпнозу. Починав з того, що всі бажаючі мають зімкнути руки. Після установки гіпнотизера багато-хто не міг розімкнути пальців. Такі мали вийти на сцену. Після чого почалося справжнє шоу. Люди робили усе, що їм наказував гіпнотизер. Усі команди звучали голосно. Наприклад, він попереджав, що треба перейти річку. Хтось починав підкачувати брюки, а хтось знімав одяг. Також Кашпіровський вишикував присутніх у ряд, підходив по черзі до кожного, торкався лоба, після цього всі падали на підлогу. Причому, потилицею об підлогу.
Опробувавши свої виступи у райцентрах, він став їздити в інші регіони. Завдяки цим виступам ім’я Кашпіровського стало відоме не тільки на теренах колишнього Союзу, а й за кордоном. Він працював у Польщі, США та інших країнах.
- А ви не задумувалися над тим, що Кашпіровський своїми телесеансами відволікав увагу людей від розпаду Радянського Союзу? - каже вінницький психолог Леонід Максименюк, який у перші дні «розкрутки» мага працював разом з ним. - Його неспроста так «розкручували» центральні канали телебачення та друковані засоби інформації. У Москві добре розуміли, що треба відволікти увагу людей великої країни, яка руйнувалася на очах.
- Не заперечую, сам Кашпіровський надзвичайно трудолюбива людина, - продовжує Леонід Максименюк. – Можливо, саме завдяки його наполегливості і впертості вдалося досягти такої популярності. Але як він добивався усього того, то окрема розмова.
Співрозмовник каже, що на той час у Вінниці не було другого такого лікаря, який би написав стільки листів і скарг, як це зробив Кашпіровський.
- Ви запитайте у тодішнього голови профкому психіатричної лікарні, вона вам розповість, куди він тільки не писав – від міського й обласного управління охорони здоров’я  - до міністерств у Києві і Москві. Всі вони зводилися в основному до того, що йому не дають можливості працювати над новою справою. 
Голова профкому, про яку згадав пан Максименюк, не захотіла говорити на цю тему. - Кому воно вже потрібне? – каже жінка. – Не хочу я цих розмов. Не буду ні про що згадувати.
 
«Якщо ви чекаєте позитиву про сеанси Кашпіровського, я вас розчарую»
- Ми разом починали, - продовжує розмову Леонід Максименюк. – У товаристві «Знання» знали, що збираємо великі аудиторії, тому охоче давали нам відрядження. Я не маю медичної освіти. Однак у мене була своя тема – аутогенне тренування. Частково вона пересікалася з темою Кашпіровського. Він чомусь вважав, що я стою на його шляху. Словом, ми розійшлися. Пізніше, коли я працював ведучим на телеканалі «Іштар», Кашпіровський приїхав до Вінниці, у гості до мами. Я зробив з ним дві передачі. Передачі мали неабиякий резонанс. Йому вони сподобалися. Пан Анатолій подякував за них, схвально відгукнувся про мою роботу. Через рік знов навідався до нашого міста, шукав мене, щоб зробити нове інтерв’ю, але я тоді вже не працював на телебаченні. З початку 2000-го я з ним не бачився і не спілкувався.
- Позитивно відгукнутися про те, що робив Анатолій Михайлович, не можу не тому, що ми з ним розійшлися, - продовжує пан Максименюк. – Якби розкрити всю суть тих сеансів, їх технології, волосся стало б дибки. Повірте, я багато знаю з цього приводу. Ви ж знаєте, що тих, хто займається гіпнозом, вистачає. Але про них стільки не говорять. Кашпіровського зробили популярним преса і телебачення. Якщо ви запитаєте, чому ж я мовчав, коли мав так багато інформації, то я скажу: не мовчав. Одного разу у БК «Зоря» зібрав аудиторію і викрив фокуси Кашпіровського. Але зал не сприйняв такої інформації. Навіть поставив конкретне питання: хто вірить у сказане мною. Рук було піднято небагато. Це ще раз підтверджує істину: людям не потрібна правда, їм подавай щось смажене, незвичне…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.