Вінничанин про фото без штанів: «Люди думають, що я проспорив або в карти програв»

Захару Чайковському 22 роки. Він трохи малює, трохи фотографує, на вихідні працює в кафешці офіціантом. Хлопець щойно повернувся з Києва. Запросили на кастинг «Супермодель по-українські». Не пройшов... Дорогою розказує, яких пузанів туди взяли замість нього. На цьому тижні він спав вдома лише три години, весь цей час подорожував автостопом і робив фото в стилі «ню» . Говерла, Львів, Київ, Одеса, Чернівці, «п’ята точка». Захара на фоні гарних краєвидів — та як мінімум 100 лайків в Інстаграмі.

Тут казали, є фотки і у Вінниці?

— Є одна. З нашої філармонії «Плеяда» після виступу гурту The Hypnotunez. На концерті було десь 300 чи 400 людей. Я все одно знав, що піду з цими хлопцями далі тусити. Тому поки в них брали автографи, ще щось я пішов зробив фоточку з контрабасом.

Як ти себе можеш визначити: дивак, мандрівник, веселий хлопець — хто ти?

— Я не вважаю себе диваком, оскільки в мене є певні рамки: що можна робити, що треба робити і те, що прийнято суспільством. Я намагаюся вийти із зони комфорту, але цей вихід теж має межі. Наприклад, передостання фотка (на вулиці Ольги Кобилянської в Чернівцях). Думаю, що я трішки перегнув палицю з нею, але вона все одно була крута.

Перегнув у якому плані?

— Там було дуже багато людей, які мене не соромилися взагалі, в тому числі і школярі. Але за них взагалі не турбуюся. Коли я знімав тільки свій светр, вони вже кричали «знімай труси». І їх матюки змушують замислитися про те, що це не я аморальний. Лише одна дитинка, маленька зірочка була на фото. От за неї я переймаюся. Але в цьому винувата її мати. Вона хотіла подивитися і підбігла з маленькою. Всі інші люди були дорослі. Після того, коли я вже зробив фото, підбіг мужик 40-річний і я спочатку думав, що він зараз мені вломить. Замість цього сказав: «Я бачив твої фото! Ти класний, ти класний, давай зробимо селфі!». Лише одна людина в той день викликала поліцію — це був охоронець магазину. Я ж міг відлякати покупців.

Де пролягає твоя межа? Є такі місця, де б ти нізащо не сфотографувався?

— Мені пропонували сфотографуватися на Хрещатику. Ця вулиця Хрещатик і всі прилеглі до неї — це жорстке табу, оскільки це значуще. Є багато святих релігійних місць, де я б не робив світлини. Наприклад, склепи, кладовища. Собори не вважаю місцями, де не можна з’явитися голим. Дітей же там без одягу хрестять.

Чи були такі ситуації, коли мав справу з поліцією?

— Жодного разу. Ми завжди попереджаємо, як от в Києві. Кажемо: «Вибачте, через такі-то обставини вам доведеться побачити маленьке непорозуміння. Можете на секунду відійти, щоб можна було зробити фотографію, щоб усе було культурно». А дівчат просимо відвернутися і всіх, хто занадто вразливий. Я починаю роздягаюсь і «штовхаю» промову на фоні. Люди сміються, інші не розоміють для чого це.

Як люди до цього ставлять: підтримують чи засуджують?

— Пост, який зі мною опублікували, набрав 600 лайків і лише 10 негативних відгуків. Вінничани його зацінили,а от чернівчани вирішили, що я трохи перегнув палицю. Чесно, я не бачу в цьому нічого поганого. Так, я роблю не те, що подобається усім. Якось одна жіночка вигукнула цілу купу образ, серед яких була така фраза: «Краще б зайнявся справжнім мистецтвом, яке подобається усім». Я не знаю мистецтва, яке б подобалося усім. Для мене це не мистецтво.

А що це для тебе?

— Не можу пояснити точно, але в моїй голові те, чим я займаюся, має сенс. Ледь не кожен, хто подорожує, робить банальні фото: «Я сиджу, я стою, я з моїм другом і кулачок». Пізанську вежу на фото всі тримають. Я захотів трохи відійти від цього, і почав робити хоча б якісь дивні фото, виходити із зони комфорту. Вирішив, що хочу мати собі колекцію світлин, які будуть важити для мене більше, ніж фото місця. Сумніваюся, що колись забуду Говерлу, китайців у Львові і всіх людей, які були поруч в момент зйомки.

Що люди зазвичай вигукують, коли бачать тебе голяка?

— Кожен намагається знайти причину. І у всіх одне й те саме — проспорив або в карти програв. Інколи бувають дуже смішні жарти типу: не заплатив за опалення, мати з дому вигнала. Це підіймає мені настрій. Люди пишуть в коментарях як до цього ставиться моя мати?

До речі, як?

— Та моя мама мені коменти пише під фото. Але останній я видалив. Сказала, що я перестарався (щодо фото на вулиці Кобилянській в Чернівцях). А так вона сміється з цього і розуміє, що я це роблю для себе.

Хто тебе фотографує?

— Завжди різні люди. Немає когось одного, хто б погодився весь час зі мною їздити. Завжди є хтось на місці. В Чернівцях подруга була, на Говерлі парніша фотографував. В Києві хлопчина один — мандрівник, екстремал. Запропонував мені купу місць, серед яких я обрав одне з найкращих — пішоходний міст. На ньому не було людей, тому що був мороз.

Ти загартований? Не хворієш після таких номерів?

— Я хворію, як і всі люди. Але хто колись замерзав чи хворів від того, що він на кілька хвилин роздягнеться? Коли я залазив на Водохреща у воду, було набагато холодніше, ніж зараз і нічого не відвалилося. Лише один раз я дуже сильно замерз на Києвському мосту. Там було дуже вітряно, мокро, холодно. Не було куди покласти речі, вони промокли. Але нічого одягнувся, зігрівся. Адреналінчік зіграв свою роль.

Як ти обираєш місце/локації?

— Воно має бути значущим. Ідею сфотографуватися на вулиці Кобилянській мені підкинули самі чернівчани. Був вибір між їх театром, мерією та вулицею Ольги Кобилянської. Мерія відпала тому, що там була охорона. Театр не підійшов, бо поряд з ним було багато дітей. Я — адекватна людина, і не хотів би, щоб діти це бачили. Адекватні діти.

А що там з Чернівецьким національним університетом, розкажеш?

— Коли охоронець вийшов з цього університету, я вже вдягнув штани. Він просто не зрозумів, що я робив. Я встиг застібнутися, якраз вдягнув футболку, сорочку. А він просто проходить повз мене і йде собі далі.

Чи є в тебе послідовники?

— Поки що є п’ять людей, які зробили такі самі фотографії. Взагалі смішно. Я їм пишу весь час «давайте, давайте робіть». Тому, що це реально круто, потішна тема. Це значить дуже сильно вийти із своєї зони комфорту.

Що хочеш сказати народу?

— Я відрізняюся і мене одразу ж називають хворим, педофілом, геєм. Я запитую чому, бо мені цікаво. Раптом напишуть цікаву думку, чого саме я гей чи педофіл. Відповідь: «Та це був жарт». Є ваша думка, думка суспільства та інших окремих від суспільства індивідуумів. Люди, думайте, думайте, думайте.

Фото 1 з 10

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 

Previous Next

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google