Як культура та спорт можуть вижити під час карантину? Пропозиціями ділиться Діана Подолянчук

У матеріалі використані фото з facebook-сторінки Діани Подолянчук

Відома вінничанка зробила пост, щоб підняти питання «паузи», на яку через карантинні обмеження поставили спорт і культуру.

«Ніколи не думала, що моя сфера діяльності буде на паузі. Культура та спорт у Вінниці опинились під забороною у зв'язку з карантинними обмеженнями. Однак, ресторани та ТЦ — працюють, — читаємо у дописі Діани Подолянчук. — ЩО МЕНІ БОЛИТЬ? Хтось чесно не працює, або працюють онлайн — інші відкрито дають рекламу на новий набір. Я прогнозую, що наші сфери відкриють з вересня. Скільки за цей час закриється танцювальних та спортивних шкіл — не знаю».

Ми поспілкувалися з керівницею центру розвитку «Шахіна» про головні проблеми та можливі шляхи їх вирішення.

— Якщо чесно, я не збиралась писати такий пост, бо думала, що ця проблема буде більше висвітлюватися, — зізнається Діана Подолянчук. — Якщо місцева або державна влада приймає якесь рішення, і його всі схвалюють, навіть мовчанням, то нічого просто так не зміниться. І якщо люди не розуміють, як на нас впливають ті чи ті рішення, то про це потрібно говорити.

Вона розповідає, що деякі рішення влади справді відчутно впливають на бізнес і на творчу та спортивну сфери.

— Зараз така ситуація, що ми не можемо працювати. Хоч Вінниця офіційно у помаранчевій зоні, та у нас діють певні обмеження червоної. І тут такий нюанс: ми працювати не маємо права, але від податків не звільнені й вимушені платити їх зі своїх заощаджень, — говорить громадська діячка. — Ще однією проблемою стала плата за оренду. У нас з цим все добре, бо в договорі з власником приміщення прописано, що у разі карантинних обмежень, за оренду не платимо. Але ж такі домовленості є далеко не у всіх наших колег.

Відповідно, вони змушені сплачувати за приміщення, якими зараз не користуються.

— Деяких власників не цікавить, що людям офіційно не можна працювати: пропонують працювати підпільно або ж шукати інші варіанти, — розповідає вона. — І це справді великий мінус, що немає якогось механізму компенсації.  Якщо заборонили нашу роботу, то влада має придумати, як компенсувати хоча б частину коштів підприємцям або безпосередньо власникам приміщень, які підприємці орендують...У нас виходить просто замкнене коло.

Діана Подолянчук додає, що вони є ФОПами третьої групи й не отримали попередньої компенсації (вісім тисяч гривень).

— Для ФОПів третьої групи компенсація не передбачена, хоч ми також належимо до освіти й сфери культури. Скоріше за все, цього разу теж нічого не отримаємо через ці незрозумілі обмеження, — розмірковує керівниця центру. 

На її думку, спортивні секції, спортшколи й танцювальні гуртки відкриють свої двері для учнів лише на початку осені.

— Зараз діти плавно з канікул перейшли на дистанційне навчання, потім буде літо, а вже з вересня, коли захворюваність трохи спаде, ми й повернемось до роботи, — каже Діана Подолянчук. — Для багатьох викладачів і тренерів — це основна робота та єдиний вид діяльності, то ж питання — звідки вони мають отримати кошти й на що їм жити?! Виходить, аби пережити такий великий відрізок часу, потрібно мати або великі заощадження, або ще одну роботу.

Що можна зробити?

У своєму дописі Діана Подолянчук називає такі варіанти виходу з ситуації:

• налагодити механізми компенсації;
• підняти питання сплати податків;
• не замовчувати проблему й разом думати, як її вирішити.

Крім того, на її думку, якби Вінниця була закрита у всіх сферах протягом двох-трьох тижнів, це допомогло б швидше вплинути на ситуацію.

— Попри статистику захворюваності, Вінницю повністю не закривають. Закривають лише культурно-спортивну сферу. А ресторани й торгово-розважальні центри продовжують працювати, — обурюється наша співрозмовниця. —  У ресторанах люди сидять один навпроти одного без масок...Якби на два-три тижні закрити всіх, то це могло б стати економією часу — тоді кількість хворих зменшилася б.

За словами громадської діячки, у протилежному випадку це все є соціальною нерівністю, але всі продовжують мовчати.

— Це викликає певний когнітивний дисонанс і розуміння несправедливості: чому саме так, чим наша сфера гірша за інші, — не розуміє вона. — Не можна нас так відкидати, коли навіть не передбачений механізм компенсації...

Досвід столиці, який можна перейняти

Керівниця «Шахіни» також пропонує звернути увагу на те, який вихід знайшли у Києві.

— Там спортивній і танцювальній сфері дозволили працювати за попереднім записом, — ділиться вона. — Фактично в нас є великі приміщення, які зараз пустують, а можна було б там працювати індивідуально. При цьому на заняттях задля безпеки тренер може бути в масці. 

Такий вихід із ситуації буде, на думки Діани Подолянчук, значно кращим як для тренерів, так і для дітей.

— Мені здається, міська рада могла б взяти приклад зі столиці й внести таку поправку, щоб спортивні й танцювальні класи можна було відвідувати в індивідуальному порядку й за попереднім записом, — каже вона. — Ми не вимагаємо нашого повного відкриття, бо прекрасно розуміємо масштаби проблеми, але такий маленький крок на зустріч нам би дуже допоміг.

На її facebook-сторінці, інші тренери й працівники спортивної галузі почали залишати коментарі зі словами підтримки.

«Спорт потрібен для підвищення імунітету, особливо зараз! Люди після ковіду йшли в спортзали і потихеньку проходили відновлення! Наші учні, коли займались, дуже рідко хворіли, — пише директорка центру розвитку «Шахіна» Леся Подолянчук. — Заборонили тільки спорт і культуру!!! Чому така позиція влади не зрозуміло? В ресторанах без масок ковід не передається???? В чергах в секонд, КФЦ без дистанцій, без масок — безпечніше і корисніше ніж займатися Спортом? Де Логіка?».

«Краще б і правда закрили все на кілька тижнів, а потім дали нормально працювати», — читаємо у коментарі працівниці «Льодового клубу» Анни Шатської.

«Підтримую! Переживаю, що дехто з учнів перестане займатися спортом, як було після попереднього карантину. Зачиняться або перекваліфікуються спортивні зали, — написав тренер з кіокушинкай карате Олександр Вихованець. — Про результати в спорті, фізичний розвиток та здоров'я наших дітей, взагалі промовчу».

Діти можуть не повернутися до спорту

Коли завершиться карантин і спортивним та танцювальним гурткам дозволять відновити роботу, для деяких це стане просто неможливим і вони будуть змушені закритись.

— А ще велика проблема полягає в тому, що багато дітей взагалі перестануть займатись танцями та спортом, — розмірковує Діана Подолянчук. — Можу назвати три головні причини: мотиваційна, економічна та психологічна.

Перш за все, на її думку, у дітей може зникнути звичка й вони почнуть лінуватися.

— Це справді така класична проблема спортсменів чи танцівників: коли учень довго не займається, потім майже нереально увійти у той самий стан і у той самий темп. Їм стає важко повертатись до колишніх навантажень і тренувань, — пояснює керівниця центру розвитку. — Якщо взяти танці, то коли дитина займається, скажімо, 10 років, то навіть після кількамісячної перерви зможе повернутись у форму. Але є такі спортивні сфери, де паузи неможливі. Наприклад, кожен тренер з гімнастики скаже, що такі великі перерви дуже негативно впливають на учнів. Особливо це стосується вже олімпійського спрямування — там просто не можна зупинятись. 

Друга причина, яку називає наша співрозмовниця, економічна. 

— Зрозуміло, що ця ситуація впливає на всіх і страждаємо не тільки ми. У багатьох людей коштів стає менше. А оскільки витрати на танці й спорт вважаються надлишковими, тобто не є життєвою необхідністю — чимало сімей від цього відмовляться, якщо постане таке питання, — переконана вона. — Є ще одна причина можливого неповернення дітей до тренувань. Є категорія батьків, які від початку епідемії коронавірусу взагалі дітей забрали зі спорту й танців і  нікуди їх не пускають, крім дистанційного навчання вдома.

Що стосується центру розвитку «Шахіна», то, на думку його керівниці, діти, що займаються там професійно не перший рік, не покинуть тренувань.

— Зараз нам важко щось планувати. Раніше ми розуміли, скільки нам потрібно учнів, щоб оплатити оренду, податки й зарплату працівникам, та поки ми не знаємо, скільки дітей повернеться у центр після карантину, не можна в чомусь бути певними, — ділиться вона. — Можливо, доведеться шукати менше приміщення або взагалі іншу сферу діяльності. Але нам би цього дуже не хотілося...Я не хочу кидати свою роботу, бо дуже люблю й сумую за своїми учнями. Хочу, щоб вони скоріше повернулися до танцювального класу.

Складність онлайн-тренувань

Також Діана Подолянчук пояснює, чому дистанційні заняття — не вихід. 

— Минулого року ми пробували працювати онлайн, і перша проблема з якою зустрілись — це проблема зі зв’язком, — пригадує вона. — Тобто, звук чи зображення не доходили вчасно.

Ще одним недоліком домашніх тренувань вона називає відсутність достатнього простору.

— Буває, у квартирі так мало місця, що ні про яке тренування мова не може йти. Грубо кажучи, дитина навіть розтяжку не зможе зробити вдома, — додає вона. — Це ж не танцювальний зал. З рештою квартира не передбачає професійних умов.

Крім того, в танцях і спорті справді важливий аспект присутності тренера, коли він може підійти й, до прикладу, поправити позицію дитини, прослідкувати за рухами й щось підказати. 

— Так, для якогось хобі-класу — онлайн-тренування прийнятні. Але ми працюємо з дітьми й у нас більше центр розвитку професійного спрямування, тобто ми готуємо їх до змагань, — пояснює Діана Подолянчук. — Ми не можемо просто включити камеру й розраховувати на позитивний результат.

Про проблему потрібно говорити

— Так, мені трохи пощастило, бо маю ще одну сферу діяльності — я аспірантка Вінницького державного педагогічного університету, — говорить вона наостанок. — А от як бути тим, в кого до карантину була лише одна сфера діяльності, я не уявляю! Тому з цією проблемою потрібно щось робити, багато людей можуть залишитися без роботи, їм доведеться шукати себе в чомусь іншому й коли у вересні нам дозволять працювати, можливо, нас, тренерів і власників шкіл танців, залишиться набагато менше. Мені здається, якщо говорити про проблему, то гірше вже точно не стане. У мене позиція не агресивна, а навпаки конструктивна — я запропонувала, що можна зробити для поліпшення ситуації.

Читайте також:

«Запали місто синім»: у Вінниці триває виставка особливих картин від особливих художників

«Ми на грані відчаю»: чому в житловому комплексі «Софія» проблеми з водопостачанням?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.