Ув’язненому однієї з обласних установ виконання покарань Державної пенітенціарної служби так і не вдалося довести той факт, що він уже має бути на волі. На його підрахунки про закінчення терміну покарання ніхто не звертав уваги. Можна уявити стан чоловіка!
Допоміг випадок. Прокуратура здійснювала в установі перевірку. Під час її проведення працівник прокуратури звернув увагу, що один з ув’язнених ще два місці тому мав бути звільнений з місць покарання. Тим часом чоловік продовжував залишатися в камері.
Ось як пояснила ситуацію прес-секретар прокурора області Ірина Вихованець:
—Працівники виправної установи неправильно порахували термін відбуття покарання, встановлений судом, — каже пані Ірина. — Насправді термін утримання за ґратами закінчився ще два місяці тому. Тобто ув’язнений уже відбув покарання і мав бути звільнений від перебування в установі для засуджених. На ч ас перевірки його утримували незаконно.
Як пояснила співрозмовниця, після втручання прокуратури, засудженого негайно відпустили на волю.
На цьому історія не закінчилася. За поданням прокуратури, відомості про порушення у виправній установі Державної пенітенціарної служби внесено до ЄРДР. Розпочато досудове розслідування. Слідство має встановити, з чиєї вини, по-перше, порушено право людини — її незаконно утримували у місцях позбавлення волі; по-друге, скільки державних коштів витрачено на таке утримання і хто їх має відшкодувати.
Один з ув’язнених, який перебуває нині за ґратами, так висловився з цього приводу у телефонній розмові:
—Кожен із засуджених знає дату свого звільнення так само, як в армії солдат знає час свого дембеля, — говорить чоловік. — Але доказати комусь свою правоту в наших умовах нереально. Тут діє правило: я начальник – ти дурак. Пересидіти лишніх два місяці — це жесть. За гратами день видається роком. Ми маємо право на скарги. І подаємо їх. Але ти не знаєш, дійшла твоя скарга до начальника, чи не дійшла. Моя скарга з проханням перевести в іншу колонію довголежала в начальника загону. Хоча я щоразу запитував, який результат. Казали: чекайте. Минуло зо два місяці, тільки тоді мені пояснили, що треба писати в Київ. Потім ще там затіяли тягомотину. Перший раз відмовили у переведенні. Я знов писав – і нарешті мене перевели поближче додому. На все це мені знадобилося вісім місяців.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 18 від 30 квітня 2025
Читати номер