Острів з яхтами, купелями та боулінгом існував у Вінниці 100 років тому

Валерій ЧУДНОВСЬКИЙ

Між Кумбарами та півостровом Бригантина у місті був ще один острів.
У 1910 році там заснували товариство «Спорт»: з яхт-клубом, полем для крокету, боулінгу, гімнастичним містечком та басейнами.
Але після будівництва Сабарівської ГЕС, острів Спорт став вінницькою «Атлантидою».

Понад 100 років тому в нашому місті було, як мінімум, два острови.

На острові Кемпа (поряд з набережною Roshen) влаштували залізні мости, по яким їздив трамвай. А острів між Бригантиною та Кумбарами став зоною для спортивних занять у вихованців Реального училища.

Вчитель малювання, колишній моряк В’ячеслав Коренєв пропонував ще в 1904 році збудувати тут купель з басейном, де б учні вчилися плавати. Бо у ті часи купатися просто в річці вважалося дурним тоном: не було ні пляжів, ні купальних костюмів.

Відео дня

Ідею Коренєва реалізували навесні 1910-го. На пожертви від багатіїв орендували частину острову Спорт, і збудували там велику купальню та пристань для човнів.

За заняття на острові частково платили батьки учнів Реального училища: 2-3 рублі на рік за кожного учня. Решту фінансових потреб товариства «Спорт» покривали поміщики, зокрема, Здіслав Грохольський та Ігнацій Щеньовський.

На їх честь назвали два човни. Так з’явилися «Граф Здіслав» – на честь графа Грохольського, та «Maria Laura» – дружини поміщика Щеньовського.

Цей яхт-клуб мав найкращі на ті часи човни:

«Ядром нашего флота были три однотипные шлюпки работы киевской мастерской Саковского. Я помню их цену – 70 рублей за штуку. Они были великолепны, весла из тонкослойной сибирской ели, чрезвычайно легкие.

Самой быстроходной считалась «Жемчужина». Такого же типа, но с великолепной отделкой (полированные скамейки, бронзовые уключины и румпель, брейд-вымпел командора на носу) была командорская шлюпка «Ундина».

Были еще разнотипные шлюпки «Ушкуйник», «Чайка», «Папаша». Последняя начинала проявлять некоторую резвость только при 4-х отборных гребцах, «Чайка» – при 4-х обычных, а «Ушкуйник», на вид довольно неуклюжее суденышко, обладал прекрасным ходом и большой устойчивостью и при 2-х гребцах. Кроме шлюпок, было 5 плоскодонок местной винницкой постройки.

Иногда совершались парадные далекие прогулки всем флотом в строевом порядке во главе с командорской «Ундиной», — писав у своїх спогадах вінничанин Георгій Брілінг в 1970 році.

Мапа острову, яку намалював Георгій Брілінг

Крім яхт-клубу та купалень на території острова існувало гімнастичне містечко, поле для крокету і навіть боулінг. Ще були буфет та сторожка. Але як писав Брілінг, перш за все, це був клуб, де кожна людина робила все, що хочеться:

«Все начальство было представлено «матросами»: Петром – сторожем химической лаборатории и физического кабинета, который на лето надевал матросскую рубаху и лихую бескозырку, - да франтоватым Томашем.

Буфет в палатке держала «Петровна», как мы называли жену Петра, и при ней всегда вертелся Федька, ее сын, малыш лет 6-7, он же знаменитый ныряльщик. «Спорт» был открыт с 8 до 14 часов и с 16 до 20 часов, а в воскресенье с 12 до 14 часов.

Настоящее начальство появлялось под вечер. Это могли быть преподаватели училища, иногда с женами, иногда со знакомыми. Но это нисколько не помешало нам, молодежи, жить своей юношеской жизнью своими интересами, самим решать свои задачи. Тут и споры о начале всех начал, и комментарии к Жюлю Верну, Буссенару, Фламмариону, тут и споры о приемах джиу-джитсу и о происхождении человека».

У 1912 році на лівому березі річки, навпроти острову, з’явився перший корт для гри у великий теніс. Неподалік від нього розбили поле для футболу.

Утім, вже в 1915 році Спорт став занепадати — його майно розпродали для закупівлі навчальних рушниць для Реального училища. У радянські часи стояв пусткою. А після будівництва Сабарівської ГЕС був затоплений: у річці піднявся рівень води, Спорт став «Атлантидою».