Кінець 19-початок 20 століття для Вінниці став періодом розбудови інфраструктури, щоб забезпечити житлом приток приїжджих з інших країв. У центрі з’являються мебльовані кімнати та готелі.

На 1911 рік у Вінниці вже 12 готелів. У центрі були розміщені готелі: «Бель-Вю», «Європа», «Континенталь», «Савой», «Французький».

Історик Євгеній Антонюк зазначає, що вартість номерів до речі в готелях була різною. Так наприклад в «Савої» - до 10 рублів, в готелі «Континенталь» номер вартував від 50 копійок до 4 рублів.

— Наприкінці 19 сторіччя у Вінниці будують готель «Бель-Вю». Як свідчать деякі джерела після звістки графа Гейдена, який очолював місцеве дворянство, про перенесення губернського центру з Кам'янця-Подільського до Вінниці. Готель знаходився на перетині вулиць Соборної (тоді Поштової) і Козицького (раніше Богдана Хмельницького), — розповів історик.

На жаль, «Бель-Вю» не дожив до нашого часу. За однією з версій: готель став провалюватися у катакомби, що стало і причиною його знесення у 70-х роках минулого століття. Зараз на місці «Гарного вигляду» (так з французької звучить назва «Бель Вю») кілька бутиків, кафе і тролейбусна зупинка.

— Поряд з «Бель-Вю» орієнтовно теж наприкінці 19 століття був побудований готель, який також не зберігся. Але до нас дійшли світлини цієї 3-поверхової будівлі над центральним входом якої майорів напис HOTEL EUROPE. Номери для приїжджих розміщувалися на 2 і 3 поверсі, — сказав Антонюк.

Перший поверх традиційно для тогочасної Вінниці заполонили крамнички на заклади обслуговування. Так у «Європі» на першому поверсі розміщувалися «Посудна Ш. Фримерман», «Портной» і т.п. Варто відзначити до в готелі був і ресторан «Ресторанъ європейской гостиницы И. П. Бойко».

Поступово зникає і готель неподалік навпроти костелу Діви Марії Ангельської, що на Соборній, 29. «Гостинница «Центральная», як розповідав історик Олександр Федоришен, була збудована у 1893 році. Власником будівлі був Іцек Гофштейн.

У радянські часи в цьому будинку була розміщена міська прокуратура. З фасаду познімали декоративні елементи, ковані балкони. Єдине, що залишилося від колишньої величі — карниз під дахом.

Вже в наш час будівлю визнали аварійною, продали її новому власнику — товариству «Поділля Приват» — які з листопада 2018-го почали розбирати історичний готель. Нині, від 125-річного готелю залишився тільки перший поверх.

Долю «Центрального», «Європи» та «Бель Вю», на щастя, не розділили сторічні готелі «Савой» і «Фрасуа». Їх будували в 1912 році, впритул один до одного.

Анатолій Секретарьов, вінницький бард та краєзнавець, у дослідженні «Савой» проти «Франсуа» подає історію конкуренції цих готелів на основі розповідей дослідника вінницьких старожитностей Павла Карлінера. Далі текст з його розповіді:

«Перший (який за радянських часів звався «Україна», а нині повернув собі свою західноєвропейську назву) будувався на гроші прогерманської партії. Вважалося, що назва «Савой» натякала на першого короля об'єднаної Італії Віктора-Еммануїла ІІ, який походив з Савойської династії, був шлюбом пов'язаний з Габсбургами і сам належав до германофільської партії.

Готель «Франсуа» будували тутешні франкофіли. На честь кого одержав назву готель — достеменно невідомо. Але назва «Франсуа» більш красномовно, ніж «Савой», вказувала на їхню зовнішньополітичну орієнтацію.

Оскільки обидва готелі зводилися впритул один до одного на головній вінницькій вулиці, всі обивателі, насамперед, ті, хто мав відношення до гендлярських справ, могли спостерігати цю боротьбу.

Легко уявити, які галасливі суперечки вели між собою прихильники обох партій. Так, коли у «Савої» розбилася дзеркальна вітрина вартістю 500(!) карбованців, цю подію кілька днів обговорювали на всіх вінницьких базарах.

Коли будівництво закінчилося, стало ясно, що перемогли германофіли, їх готель був і вищий, і набагато краще оздоблений. Взяти хоча б те, що в «Савої» було встановлено і перший у Вінниці ліфт, справжнє чудо техніки тих часів. І перший у Вінниці асфальт теж був «савойським» — ним було вкрито ділянку тротуару перед головним входом, прикрашеним двома мармуровими левами.

Щоправда, «Франсуа» не здавався і збудував на подвір'ї великий чотирьохповерховий флігель, що йшов паралельно і майже впритул тильній стороні «Савою», здобувши таким чином перемогу на внутрішньому, дворовому фронті».

У наш час готелі «переформатували» та оновили: у «Савой» заселилися судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, а у «Франсуа» облаштували кабінети для міських чиновників та представників ГО.

Читайте також:

• Вождь, Бель Вю, бульвар Оводова. Вінниця, яка є тільки на фото
• Вінниця-2000: яким було місто на початку століття
• Від «німців» до «швейцарців». Як вінницький трамвай прожив свої 105 років

Фото в матеріалі: зі спільноти у фейсбуку Старые фото Винницы, архів «20хвилин», зі сторінки мера Вінниці Сергія Моргунова у фейсбуку.