«Не вірю, що її більше немає». Спогади рідних загиблих про трагедію 14 липня

• 14 липня 2022 року росія завдала ракетного удару по Вінниці. 29 людей загинули. 
• До трагічної річниці відкрили сквер зі стелою пам’яті та вшановували пам’ять жертв цього теракту.
• Ми поговорили з кількома рідними загиблих. Вони розповіли про те, що пам’ятають про той день і як вони зараз.

Вінничанка Ірина Дмитрієва потрапила під обстріл разом з донькою. Вона якраз проходила площу Перемоги із «сонячною» Лізою, після заняття в логопеда. 

4-річна дитинка не вижила. Її фото, де накрита тканиною дівчинка із закривавленими дитячими ніжками на фоні перекинутого візка, стали жахливим символом російського теракту.

Ірина Дмитрієву вдалося врятувати.

— Той день я пам'ятаю до дрібниць. Просто не можу про це говорити. І я це ніколи не забуду. Це буде завжди зі мною. Мені здається, що це все сон. А це місце (сквер пам'яті на площі Перемоги - авт.) для мене буде завжди місцем жаху, — каже Ірина.

Питаємо, як пройшов для вас цей рік.

— Наче як один тиждень. Перші сім місяців я була за кордоном, на лікуванні. Потім повернулася у Вінницю. Почала приходити в себе, трохи працювати. Але все одно... Мені дуже важко, — зі сльозами на очах каже вінничанка.

Одна з ракет росіян впала на автостоянку біля будинку побуту «Ювілейний». Постраждала уся будівля, а відділення «Нейромеду», що на першому поверсі, вмить охопило вогнем.

— Того дня моя донька була на роботі. Вона працювала в «Нейромеді» адміністраторкою. Ми ще зранку говорили, вона розповідала, що у неї все добре. Ми щодня спілкувалися зранку та ввечері, бо донька знала, що мама за неї переживає, — каже Тетяна, мама загиблої 24-річної Катерини Гули.

Жінка живе та працює в області, тож про обстріл вже дізналася від родичів.

— Почали дзвонити родичі та питати, як там Катя. До Каті дзвонили, а вона не відповідала, — зі скорботою в голосі згадує Тетяна. — Згодом дізналася, що вона у лікарні й в неї тільки рука обпечена. А потім вийшло, що це була не наша Катя.

Зрештою мамі повідомили, що Катерина Гула загинула.

— Нам не показували тіло. Нам тільки кулончик, який вона носила на шиї, показали...

Серед загиблих були й відвідувачі медцентру. Рік тому, 14 липня, 29-річна Галина Олексів привела на прийом до лікаря свого сина, 7-річного Романа. А потім впали російські ракети — Галина загинула, Ромчика вдалося врятувати. Він лікується зараз у Німеччині.

— Донька жила з чоловіком та сином у Львові. Але приїжджала до нас дуже часто, — говорить Лідія Ковальчук, мама загиблої Галини. — Я досі не вірю, що її більше немає. Бо ми її не бачили, ми її ховали в закритій труні. Не попрощалися із нею. І в нас постійно думки, що вона десь є, що вона от-от приїде до нас.

Лідія говорить, що Роман дуже сумує за мамою, за дідусем та бабусею, за рідним домом.

— Йому дуже там непросто, він переніс уже 31 операцію. Але Ромчик не сам — його підтримує батько, допомагає усім, чим може, — каже Лідія Ковальчук. — Це складно, але потрібно жити далі. Зараз нам потрібно піклуватися про онука, у Романа сьогодні другий «день народження», бо він врятувався.

Примічаємо, що на Лідії футболка із фотографією Галини.

— Так я відчуваю, що донька зі мною, — каже вона.

Раніше, нагадаємо, у Вінниці відкрили стелу пам’яті жертвам теракту 14 липня.

 

Читайте також:

Їх убила росія. Імена та історії загиблих внаслідок обстрілу Вінниці 14 липня

20 днів медик боровся за його життя. Лікар Павло Ковальчук — жертва ракетного удару 14 липня

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.