Історія винаходу. Феєрверк! Або як “підпалювали” небо

І нехай ніч перетвориться на день! Ця феєрія розпочалась 1000, а то й 2000 років тому. Така плутанина в датах, скоріше за все, пов’язана з винаходом пороху, на основі якого і почали робити сучасні феєрверки. Але ще задовго до цієї події китайці і без того досить вправно як на той час “запалювали” небо - щоб... відігнати злих духів. І робили вони це з допомогою бамбуку. Кидаючи шматки зеленої рослини у вогонь, китайці отримували вибух і іскри. І тільки пізніше, в пошуках еліксиру безсмертя, даоські вчені змішали селітру, сіру та деревне вугілля. Так вони отримали чорний порошок, який горів повільно, зате як яскраво. Новий рік за правління імператора Ю-Суна відзначили по-новому: засипаючи чорний порошок в стебла бамбука і закидаючи тисячі таких виробів в багаття під слова імператора: «Нехай ніч перетвориться на день!»

І хоча це теж тільки одна з версій, вона звучить куди правдоподібніше, ніж решта. Наприклад, одна з таких легенд розповідає про шеф-кухаря китайської армії, який на своїй кухні навіщось змішав сірку, селітру і деревне вугілля. Суміш випадково потрапила у вогонь і спалахнуло яскраве барвисте полум'я. Кухар дуже злякався і, щоб приховати сліди своєї помилки, вирішив спалити суміш у бамбуковому пагоні, але вибухнуло ще шаленіше. Так в результаті інциденту народився феєрверк. Китайці назвали цей вологий чорний порошок «хо яо», що означає «вогонь хімічний». З тих пір у Китаї влаштовували весільний феєрверк, а також відзначали ними святкування перемог і урочисті релігійні церемонії.

Друга легенда розповідає про китайського ченця Лі Тяня, і називає його винахідником феєрверку. За легендою, монах заповнив порохом флейту, яка запалала в його руках і означала дух злого дракона.

Ще за іншою версією в період правління династії Тан щорічно східна провінція Хунань потерпала від посухи і повеней. Лі Тянь влаштував у Хунань феєрверк, зло відступило, люди стали там спокійно жити і працювати, а провінція перетворилася на благополучний процвітаючий край. 

Було це чи ні, але з тих пір в Китаї 18 квітня святкують день винаходу петард і приносять дари ченцеві Лі Тяню. А сама провінція перетворилася на потужний центр з виробництва піротехніки. 

До речі, довгий час монополію на таке виробництво мала виключно держава. А застосовувати  порох дозволялося тільки монахам. 

Стандартно для наповнення китайських піротехнічних хлопавок використовувалася суміш пороху і невеликої кількості сирої глини. Застосовувався і інший матеріал, виготовлення якого не викликало особливих складнощів, завдяки наявності природних джерел елементів нітрату.  Жителі Китаю проціджували воду, що містить деяку кількість нітрату, сухий залишок його змішувався зі звичайним попелом. Отримана суміш являла собою якийсь різновид пороху, необхідного для влаштування феєрверку .

У дванадцятому столітті була зроблена спроба використання димного пороху для військових цілей. Через сторіччя при облозі міста Кайфин монгольськими племенами городяни використовували при захисті звичайні гармати, ядрами для яких служили великі кам'яні брили, і оригінальні розривні бомби. Однак ці знаряддя виявилися занадто величезними та важкими, а самі гармати неточними, тому на деякий час про використання пороху у військових цілях тут забули, і димний порох так і залишився наповнювачем для новорічних феєрверків і святкових хлопавок.

До кінця дванадцятого століття майстерність китайських піротехніків помітно зросла . Вони винаходили все нові найрізноманітніші види і відтінки вогню, що викликало величезне захоплення у іноземних купців.

А далі — ще одна легенда. Вже в чотирнадцятому столітті оригінальними зразками святкових феєрверків стали користуватися жителі великих європейських країн. За деякими даними, секрет у китайських піротехіків викрав ніхто інший як італієць Марко Поло.  

Росія дізналася про феєрверки за Петра I. У небі запалювали цілі картини з альтанками і палацами, фонтанами і водоспадами, військовими баталіями і біблійними сюжетами.

Згідно з документами, «потішні вогні», що завозилися з Німеччини, запускалися ще в 1389 році і влаштовувалися епізодично. Перші майстри з художнього підпалювання неба з'явилися в 1545 році.

Перший значний феєрверк у Росії був на 18-річчя Петра I. Гарматні залпи і ракети намалювали в небі Геркулеса, що роздирає пащу лева. До слова сказати, в ті часи один залп з феєрверків коштував близько 10 тисяч рублів, а одна корова - 3 рублі.

Потішні вогні Петро I перетворив на обов'язковий атрибут придворних торжеств і нового року, масниці та відзначення військових перемог. Він особисто створював піротехнічні фігури різної складності. 

У ХХ столітті його починання спростилося до салютних залпів.

Проте нині жодне свято, будь то державне чи приватне, не обходиться без феєрверку. Весілля, ювілей - якось без вогнів у нічному небі і ніби не так святково, чогось не вистачає, програма не виконана. Феєрверки спалахують по всьому світу. Влаштовуються неймовірні видовища, як цього року у вересні відбувався міжнародний фестиваль феєрверків у Києві. Найвідоміші світові фестивалі нічних вогнів, звісно, у австралійському Сіднеї, і в Японії.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.