«Будемо робити сітки до перемоги». Про вінничан, які плетуть маскування для ЗСУ

Ніна Ніколюк плете сітки для військових ще з 2014 року / Фото: Михайло Курдюков

• З одним вихідним на тиждень, в спортивній залі будівельного коледжу, працюють волонтери. 
• Тут вони перебирають старі речі, розкроюють їх на стрічки, які потім вплітають у сітки.
• За два місяці війни цим людям вдалося сплести понад 200 маскувальних сіток. Серед них є й спецзамовлення військових — сітка, розміром зі шкільний спортзал — яку відвезли нашим захисникам на Київщину.

Продовжуємо серію публікацій про Героїв тилу

Раніше ми вже розповідали про команду «Боже, вільної школи», які створили зі свого навчального закладу прихисток для переселенців. Розказали історію 15-річного волонтера. І говорили з військовою волонтеркою Діаною Подолянчук про актуальні потреби фронту.

Нині читайте історію волонтерського центру, в якому без упину плетуть маскувальні сітки.

Центр почав працювати з третього дня повномасштабної війни. Тоді ж долучилась і викладачка ДонНУ імені Стуса Юлія Кудріч. Вона нарізає стрічки для подальшого вплетення у сітку.

— Стрічка має бути шириною 5-6 сантиметрів. З обох боків роблю надрізи під кутом 45 градусів. Так стрічка розтягується та імітує листя кущів, дерев, — розповіла вінничанка.

Юлія приходить до волонтерського центру ледь не щодня: каже, що з усіма здружилася і тут для неї наче другий дім.

— Буду сюди приходити стільки, скільки буду потрібна. Але чесно, я сподіваюсь, що ми якогось дня сюди прийдемо й Ольга Миколаївна (координаторка центру - прим.) скаже: «Величезне дякую за роботу, сітки більше не треба. Україна перемога!», — поділилася Юлія Кудріч.

Крім неї день перемоги наближають ще до півсотні волонтерів.

— Ми робимо маскувальні сітки, фактично, з «нуля»: раніше брали як основу футбольні сітки, в які вплітали стрічки, але вона виходила занадто важкою, — сказала Надія Щусь. — Тому наші волонтери навчились самостійно плести основу. Поверх неї затягуємо стрічками різних кольорів. Треба, щоб переважала тканина коричневого, зеленого кольору і хакі.

Жінка згадує, що у перші дні повномасштабної війни тут не було вільного від волонтерів місця. Каже, що одну сітку плели одночасно кілька людей, для чого просто «залазили під стелаж».

— Переселенці, які в нас працювали, поїхали додому. Їхні міста звільнили від окупантів. А вінничани знову почали працювати на основній роботі, — розказала Надія. — Я теж маю працювати, але у вільний час усе одно йду сюди, плести сітки. Бо війна не закінчилась, і нашим потрібна допомога.

За сусіднім стелажем плете сітку Ніна Ніколюк. Жінка розповіла, що почала це робити ще з 2014 року.

— Раніше плела сітки вдома. Робила це разом з 92-річною мамою, — розповіла Ніна. — Тепер роблю маскувальні сітки тут. Потрібно міцно затягувати кожен вузлик, аби сітка була в натяжку.

У Альони Гонтар стаж плетіння значно менший, ніж у пані Ніни — вона цим займається всього пару тижнів. Нині доплітає одну з маскувальних сіток. Сказала, що потрібно ще кілька шарів стрічок вплести, аби сітка стала «пухнастою».

— Тканини треба дуже багато. Маскування має бути таким, щоб нагадувати листя дерев, — розказала Альона. — А взагалі цим почала займатись разом з мамою, щоб відчувати себе корисною.

Координує роботу волонтерського центру Ольга Дернова. Каже, що крім плетіння сіток, їхній центр займається відправкою гуманітарних вантажів до постраждалих регіонів, та збором і видачею одягу для переселенців.

Їхній центр речей працює в консультаційному офісі «Богун», на місці колишнього готелю «Південний Буг».

— Пріоритет на маскувальних сітках, — каже Ольга. — Потреба колосальна: вчора, наприклад, 100 квадратних метрів сітки поїхало на Миколаївщину. Зараз у нас замовлення на 25 сіток для наших вінницьких бійців, що вирушають в гарячі точки.

Аби вони й надалі могли оперативно виконувати спецзамовлення військових волонтерському центру потрібно більше волонтерів.

— Чим більше буде людей, тим більше сіток ми зможемо наплести, — каже волонтерка. — Також є потреба в тканині темних кольорів: зелений, коричневий. В ідеалі — хакі та піксель. Тобто, наші поточні потреби: додаткові руки та тканина. Якщо готові надати щось з цього — приходьте до спортивної зали будівельного коледжу на Коцюбинського, 53. Ми працюємо кожен день, крім неділі, з 10.00 до 19.00. 

Читайте також:

«Як шити для модниць не забули, але вони зараз не головне». Ще один бренд виготовляє плитоноски

Вінничанин вивозить людей з прифронтових зон України. Плату за поїздки не бере

«Якби міг — купив би всім по дві машини». Андрій Рибачок збирає гроші на авто для ЗСУ

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.