«Не вмію ідеально готувати борщ, але можу купити машину на передову», — волонтерка Діана Подолянчук

• Один з найбільших волонтерських штабів Вінниці відкрила на базі свого центру розвитку містянка Діана Подолянчук. 
• Завдяки роботі штабу щодня кілька укомплектованих авто вирушає на передову, понад сто переселенців не залишаються голодними, а міста, які постраждали від росії, отримують гуманітарну допомогу.

Продовжуємо серію публікацій про Героїв тилу. Раніше ми вже розповідали про родину та команду «Боже, вільної школи», які створили зі свого навчального закладу прихисток для переселенців. Також ми спілкувалися з 15-річним хлопцем, який не сидить без діла й усіляко допомагає в цей складний час. І говорили з вінничанкою, яка шиє прапори для військових та гордиться, що стала в пригоді ЗСУ.  

Цього разу читайте про волонтерку Діану, яка в перший же день широкомасштабного наступу рф, перетворила свій центр розвитку на штаб збору допомоги. 

Зараз у них кілька напрямків роботи. Для військових — купують машини, збирають аптечки, засоби гігієни, їжу. Для переселенців — видають ліки за рецептами, продуктові набори, одяг. Для лікарень — завозять необхідні медикаменти. Всім цим керує Діана Подолянчук разом зі своєю командою, яка наразі налічує понад сто людей. 

«По моїм відчуттям минув мінімум рік»

Діана Подолянчук займається благодійністю не перший рік, а тепер стала ще й військовою волонтеркою. Пригадує перший день, як щось, що було вже дуже давно. 

— 24 лютого мені зателефонувала подруга о восьмій ранку, я дуже здивувалася, подумала, що можна ще поспати, і не підійняла слухавку. Але тут я бачу, що вона телефонує занадто часто. Я підіймаю слухавку і чую: «Діана, почалася війна». Ми одразу увімкнули новини, — розповідає дівчина. — Проходить ще годинка, і телефонує мені моя подруга-волонтерка Наталя. Сказала, що треба терміново створити волонтерський штаб. Я запропонувала, щоб мій центр розвитку став ним.

Діана каже, що навіть не сумнівалася у тому, що так має бути. Дівчина одразу ж взяла таксі, приїхала у студію, де зустрілася з військовими волонтерами.

— Вони мені кажуть, що цей штаб буде моєю першою точкою. Я кажу: «Окей, а хто буде головним?». У відповідь — «Ти головна», — пригадує волонтерка. — Якось так вийшло, що наша команда почала розширюватися, і ось у нас вже є чотири склади. Звісно, спочатку були моменти, коли ми не знали, що робити, а зараз вже ніби рік минув. 

За словами Діани, нині у них є цілий медичний відділ із 30 лікарів. Є й айті-відділ зі спеціалістами, які формують заявки. Є юристи і військові, які оберігають волонтерів. 

— У нас тут дуже дружня та класна атмосфера. Стараємося зберігати хороший емоційний тон, — розповідає вінничанка. — Коли люди хочуть допомогти, то насамперед мають всередині себе знайти ресурс. А якщо стояти та плакати, то цим ніхто не допоможе тим тисячам людей, які цього потребують.

Основні напрямки роботи штабу Діани:

• допомога ЗСУ, в пріоритеті передова;
• підтримка переселенців;
• допомога людям у заблокованих містах та селах, а також поміч містам, які перебувають на межі гуманітарної катастрофи;
• поміч лікарням, де лікують поранених. 

— У нас такі правила: має бути дисципліна, хороший настрій та делегування повноважень. Мені дуже багато людей писали негатив, але я їх не слухаю. Якщо у нас вийшов такий масштабний волонтерський центр, то значить щось я зробила правильно, — каже волонтерка. 

Як говорить Діана, цього всього не було без підтримки: родини, друзів, команди, яка поруч. Вони всі разом йдуть до перемоги!

Цінності змінилися

Під час нашої розмови з Діаною її телефон постійно розривається від повідомлень та дзвінків. В якийсь момент розмову на хвильку перериваємо через важливий дзвінок. Як виявилося, дзвонять люди, яким вдалося знайти вкрай необхідні зараз лікарські препарати.

— Знаєте, так міняються цінності, коли ти радієш не новій сукні, а медикаментам на передову. Я себе завжди відчувала трохи нестандартною дівчиною, завжди якісь волонтерські проєкти мене цікавили. А от з готуванням їжі, наприклад, у мене поки не склалося. Але зараз такий час, коли стало точно зрозуміло, що кожен має бути самим собою, — говорить дівчина. — І от я не вмію ідеально готувати борщ, але можу купити машину на передову, знайти бензин, атропін, тепловізор. Думаю, у цьому моя місія на цій війні.

Діана думає, що багато українських дівчат усвідомили під час війни, що жінка може бути різною. 

— Звісно, коли ми переможемо, то я хочу родину, дітей і навіть навчусь готувати борщ. Але зараз я маю стати поруч з воїнами й бути солдаткою в тилу, — говорить вона. — Кожного дня я підтримую зв'язок з бійцями, і вони мене дуже надихають. Я відчуваю, що наша праця приносить користь країні. Я знаходжуся на своєму місці. 

Наша робота зараз — захищати країну

— Мені дуже подобається, коли переселенці приходять сюди за допомогою, а через кілька днів повертаються і стають волонтерами, — розповідає дівчина. —  Складних  ситуацій за цей час було немало. У мене є один з підрозділів на передовій, яких ми забезпечили технікою на 90%. І одного дня я спілкуюся з командиром та чую: «Діан, якщо я не залишуся живим, то ось номери, кому ти можеш подзвонити й передати приготовану для нас допомогу». І як після цієї розмови далі працювати? Це один з перших разів, коли я заплакала. На щастя, з цим командиром все добре.

За словами Діани, волонтери в якомусь сенсі стають військовими. Бо, пояснює вона, мають притуплювати свої почуття, й продовжувати робити справу, попри втому і все інше. 

— Ми теж служимо народу України, тільки, як волонтери, а не військовослужбовці. Наша робота зараз — захищати нашу країну, і ми робимо все для цього, — каже Діана. —  Вінниця — це тил, який допомагає триматися бійцям на Сході. Якби не такі волонтерські центри, то можливо ворожі війська були б ближче. Треба розуміти, що Вінниця працює на передову. Якби не було Вінниці, Львову чи інших волонтерських центрів у більш-менш спокійних регіонах, то на Сході було б ще важче. Не можна знецінювати волонтерські рухи. 

Допомогли вже близько 1,5 тисячам родин-переселенців

Один з додаткових напрямків роботи штабу — це допомога переселенцям на місці. Тут вони можуть одноразово отримати продуктові набори, необхідні предмети гігієни, одяг тощо. 

— Ми з початку війни допомогли вже близько 1,5 тисячам родинам. До нас можна прийти з дитиною, і ми можемо дати підгузки, дитяче харчування, ліки. Намагаємося допомогти комплексно, — розповідає Діана. — Ми роздаємо щодня близько 120 продуктових пакетів, і наразі є проблема у ресурсах. Бо 120 продуктових пакетів в день — це означає, що на тиждень треба закупити 600 кілограмів круп, що доволі дорого. 

Проте, як розповідає волонтерка, цей напрямок вони не хочуть закривати, оскільки є люди, які справді потребують їжі. 

— Буває приходить мама з дитиною і каже: «Дайте, будь ласка, хоч картоплі». Ми не можемо закрити цей відділ, хоча є люди, які просто хочуть «халяви», — з сумом констатує дівчина. — У переселенців ми вимагаємо показати документи та довідку внутрішньо переміщеної особи. Людина не може просто так прийти та взяти собі будь-що.

Зараз у штабі є потреба у картоплі, чаї, воді, печиві для діток. Якщо хочете допомогти, можете звертатися за телефоном: 380 (67) 432 56 68 (Олена Стеценко). 

Після розмови ми пішли з Діаною в інший склад, де видають необхідні речі переселенцям. Волонтерка показала нам стандартний продуктовий набір, який складається з крупи, картоплі, яблук, чаю. Для діток підгузки, печиво, дитяче харчування. А також засоби гігієни за потреби.

Наразі є проблема у ресурсах

— У всіх зараз виснаження. Хто може, то несе допомогу, але багато людей втратили роботу. Внутрішньої допомоги стало менше, але ще є підтримка з-за кордону. Ми теж дуже її потребуємо, — говорить вінничанка. — Одного разу була ситуація, коли ми виявили, що за тиждень надходжень було втричі менше, ніж ми віддали. Проблема з ресурсами дуже актуальна. 

Як розповідає Діана, є особлива потреба у медикаментах. Дівчина показала нам стандартну тактичну аптечку, яку вони комплектують на передову.

Ви теж можете долучитися до допомоги. Потрібні антибіотики будь-якого спектра дії, атропін, гемостатичні препарати (кровоспинні).

У відділі гуманітарної допомоги найчастіше просять поспіль, рушники, прогулянкові візочки для діток, кросівки та спортивний одяг — все це ви можете принести, для довідок звертайтеся за телефонами: 

• (068) 012 52 39 — Люба; 
• (098) 244 99 43 — Діана; 
• (067) 503 55 14 — Іван.

Також можете фінансово допомогти волонтерам. 

Реквізити: 5375414119074531 (Подолянчук Діана Станіславівна). Треба вказувати, що це благодійна допомога волонтерському центру «Шахіна». 

Читайте також:

«Своїм маленьким військом працюємо на перемогу». У Вінниці діє цех, де шиють плитоноски для бронежилетів

Де збирають або пропонують допомогу? Перевірені оголошення про воєнні потреби Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.