«Не я сина привела у волонтерство, а він мене». Про 15-річного хлопця, що не сидить без діла

Олексій ШАРАПОВ , Володимир БАБКОВ

«Він тут ніби народився. І орігамі робить, і сітки плете, і на машинці шиє, а тут вже показ кіно організував, попкорну насмажив. І все бігом. Молодець, хлопець, не сидить без діла».
Так про 15-річного Миколу розповідає очільниця «Вінницьків павучків» Валентина Процюк.
Що ж це за хлопець такий спритний? Ми відвідали один з його майстер класів та розпитали маму Миколи, як їй вдалося виховати такого сина.

Продовжуємо серію публікацій про Героїв тилу.
Раніше ми писали про вінничанку, яка шиє прапори для військових та гордиться, що стала в нагоді ЗСУ. Тепер читайте про 15-річного хлопця, який не сидить без діла й усіляко допомагає в цей складний час.

В полудень у молодіжному центрі «Квадрат» гамірно. Десятки волонтерів ріжуть тканину, строчать на машинках, плетуть сітки. Робота не припиняється ні на хвилину. У кутку великої зали за столиком вчаться складати квіти в техніці оригамі кілька дівчаток.

— Моя тітка знайшла інформацію в інтернеті про майстер-клас і розповіла мені, а я — Софії і ми пішли разом, — каже 9-річна Маша. — Ми з Харкова, а зараз я живу на Вишеньці. На майстер класі сподобалося, завтра ще прийду. Якщо чесно, дуже не хочеться на уроках шкільних сидіти.

Відео дня

— Тобі теж не дуже хочеться на уроках сидіти? — жартома запитуємо Миколу Швеця, який організував і проводить майстер класи.

— Та ні, я навчаюся в дистанційній київській школі «Оптима». Дистанційна і онлайн освіта — це трішки різні речі. Я можу навчатися, коли мені зручно, — пояснює хлопець. — Перейшов туди ще до карантину. У мене однокласники по всій Україні. Спілкуємося в чатах, а живого спілкування мені вистачає на гуртках. Я займаюся в обласному центрі дитячої творчості автомоделювнням. До війни захоплювався аерозйомкою, монтажем відео, фотозйомкою. У молодших класах ходив на гурток оригамі, зараз передаю знання іншим дітям.

Такі майстер класи Микола проводить щодня о 12 годині дня, а щосуботи о 17.00 хлопець організовує кінопокази для дітей, які приїхали у Вінницю з менш безпечних місць. Щоб потрапити на сеанс — треба завчасно записатися на сторінці «Квадрату» у соцмережах.

— Минулого разу зареєструвалося 60 людей, а коли почав обдзвонювати, то виявилося що діток прийде значно більше. Бо записували одну дитину, а прийде — кілька. Але через карантинні обмеження не можна збирати таку кількість дітей, тому вирішили багатьох перенесли на цю суботу, — розповідає хлопець. — Показуємо мультфільми, фільми. Які саме — обирає команда «Квадрату».

Про те, як Микола став волонтером, розповіла його мама. Пані Альона працює адміністратором в медичному центрі, а у вільний час поспішає у «Квадрат» плести сітки. Вона прийшла сюди за прикладом сина. І бабуся також.

— Якось Коля зранку прокинувся, каже: «Мамо, я не можу більше сидіти вдома, хочу бути корисним. Поїду у Вінницю, може потрібна десь якась допомога», — розповідає Альона Швець. — Поїхав, телефонує: «Я знайшов волонтерський центр, який є в «Квадраті». Не хвилюйся, тут безпечно, це підвальне приміщення. Я буду тут допомагати, якщо ти мені дозволиш».

Спочатку він спробував плести сітки, а ввечері прийшов, каже: «Хочу шити на машинці». Тиждень по сусідах, по друзях, знайомих швейну машинку шукав, але нічого підходящого не було.

— Нагадали, що в сусідки була машинка, але вона несправна. Він пішов, взяв і відремонтував. В інтернеті знайшов, як це зробити. Тепер на ній строчать, — розповідає мама хлопця. — Він завжди був поміркований. Його навіть в садочку називали дорослий Мудрячок. Я тільки прийду, вже розповідають: «А наш Коля сьогодні те, а наш Коля сьогодні се…». Багато чула позитивного в його бік. Він завжди мав свою думку, вмів її донести. І зараз ламає стереотипи, ніколи не йде по стандарту. Коли бачить якусь несправедливість, або щось не так — не може спокійно дивитися. Хоче, щоб все було чітко, правильно, по-справедливості.

Мама розповіла, що у Миколи багато хобі. Він любить природу, захоплюється аерозйомкою, вміє монтувати відео. Трохи заробляє монтажем відео весілля, хрестин.

— Він у мене дуже самостійний. Навіть дистанційну школу сам знайшов і організував все так, щоб ми погодилися на перехід до неї, — каже Альона. — В другому семестрі сьомого класу підготував для нас презентацію. Приїхали додому з роботи, він нас посадив, на дошці розписав план, розповів, що це за школа. Каже: «Будь ласка, не будь категорична. Подумай, скільки треба, а потім скажеш своє рішення».

Але тільки презентацією хлопець не обійшовся. Він знайшов відгук вінничанки, мами десятикласника про цю школу, написав їй, взяв телефон і спитав, чи не буде вона проти, якщо їй зателефонує його мама.

— Пізніше ми зустрічалися з батьками цього хлопця, говорили. Коля все організував і я переконалася, що це гарна школа, — каже Альона Швець. — Я його підтримую у всьому. І сюди ходити почала, щоб також бути корисною… Він подає нам всім гарний приклад