«Ми вже набили руку». Про маленьку майстерню вінничанки, де шиють розгрузки
- Власниця майстерні з ремонту та пошиття одягу Тетяна Лукіна вже кілька тижнів працює для фронту. Кравчиня зі своєю подругою шиє розгрузки. Жінки виконують роль і закрійниць, і швачок. Роботу не ділять, підміняють одна одну на технологічних процесах і з кожним днем підвищують продуктивність.
Розгрузка (розвантажувальний жилет) — елемент одягу, призначений для комфортного носіння великої кількості дрібних речей. У військові часи використовується, щоб носити автоматні ріжки, аптечку, гранати. І саме ці розгрузки виробляють вінничанки.
Тетяна Лукіна зазначає, що з перших днів війни роздумувала, як може допомагати військовим. Тож коли до неї звернулися волонтери з пропозицією шити амуніцію, погодилась не роздумуючи.
— Нам пообіцяли тканину і фурнітуру, решта, то вже наш клопіт. Трохи складно було спочатку. Робота в майстерні — блискавку вставити, чи підігнати одяг по фігурі. Якщо говорити про виготовлення одягу, то шила святкові плаття, які, зазвичай, замовляють заздалегідь. Працювала собі у задоволення – добротно, не поспішаючи. А от розгрузки! Тут потрібно і якісно, і швидко. Коли чуєш новини з Києва, Харкова, Чернігова, Сум та Маріуполя, то розумієш, що рахунок йде на хвилини, — говорить жінка.
Майстриня розповідає про особливості технологічного процесу.
— Як на мене, нам доволі швидко вдалося налагодити «випуск» амуніції. Розгрузка — доволі складний виріб. Вона «збирається» з більш ніж з двох десятків деталей. Чотири полочки, дві спинки, решта — дрібні деталі. Швачки знають, що з таким «дріб‘язком» працювати довше. Для порівняння спідниця-олівець — це всього три деталі — переднє полотнище, заднє та пояс. Спідницю я шию за дві години, а на розгрузку йде майже доба, — каже Тетяна Лукіна.
Жінка згадує, що лекала зробили самостійно. Розпороли стару розгрузку, попрасували її, акуратно розклали на папері. Потім викроїли першу розгрузку, зшили пробний зразок, а далі робота пішла швидше.
— Ми дуже відповідально підходимо до роботи, адже розуміємо, що шиємо не звичайний одяг, а військові обмундирування. Спочатку дуже довго шили, але з кожною новим виробом, робота йде швидше. Ми вже набили руку, тож в середньому виготовляємо три розгрузки на добу, — розповідає пані Тетяна.
Працюють дівчата дуже акуратно, перевіряють на міцність. Якщо щось не влаштовує, розпорюють виріб і перешивають його знову.
— Ось сьогодні отримали фурнітуру, яка трохи відрізняється від тієї, яку використовували раніше. Перші жилети ми шили, використовуючи широку фіксуючи стрічку, а отримали вужчу. Пристрочили її, так як це було в першій партії, і зрозуміли, що вона «не працює». Довелося переробляти кілька готових виробів, — каже пані Тетяна.
Власниця майстерні говорить, що могли б шити і більше, але для збільшення обсягів виробництва не вистачає потужностей. Наразі лише є дві машинки, Але і з ними вінничанки вносять великий вклад, щоб ми усі відсвяткували перемогу якомога швидше!
Читайте також:
Герої тилу. Прапори, які шиє вінничанка, відправлять до звільненої Київщини
«Ми завжди думаємо, що він подзвонить, приїде». Мама розповіла про Героя Артура Венжика
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
