Старший солдат Дмитро Забузній з Вінниччини назавжди залишиться 26-річним. Героя посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Хлопець свідомо обрав військову професію і полк, в якому хотів служити — «Азов». Мав псевдо «Мягкий». Вірив у вільну Україну та загинув за неї в Маріуполі, в березні минулого року.
Матір солдата Наталія Забузня, яка нещодавно отримала його орден, розповіла як виховувала сина, чому він вирішив стати військовим, як «загітував» молодшого брата Івана йти в армію. Згадала і про російських родичів, яких вирішила забути назавжди.
Володимир родом з Вінниччини, перше бойове хрещення і важке поранення військовий отримав ще в 2014. Травма була настільки тяжка, що на лікування пішов майже рік.
Та бажання повернутися до своїх побратимів виявилось сильнішим, тож чоловік знову в строю.
Боєць розповів про те, що війна – це не героїзм, повага, медалі. І що збирає на коліматорний приціл. Тому ми можемо йому допомогти у цьому.
Восьмеро вінницьких пенсіонерок зібрались в одну команду й поставили «виробництво» маскувальних костюмів на потік.
За пів року жінки зв‘язали понад двісті кікімор.
Жінки постійно вдосконалюють технологію виготовлення та покращують конструкцію «маскхалату». Нині накидки, які виходять з під вправних рук майстринь, важать лише 1,5 кілограми.
«Кікімами», а саме так називають себе пенсіонерки, часто за власний кошт закуповують сітки, фурнітуру та нитки для роботи. Це при тому, що в «найбагатшої» з них пенсія складає «три з копійками».
Власниця майстерні з ремонту та пошиття одягу Тетяна Лукіна вже кілька тижнів працює для фронту. Кравчиня зі своєю подругою шиє розгрузки. Жінки виконують роль і закрійниць, і швачок. Роботу не ділять, підміняють одна одну на технологічних процесах і з кожним днем підвищують продуктивність.
Марія ПАУСТОВСЬКА
Матір загиблого в Маріуполі «азовця» дала обіцянку: «Збудуємо Україну вільною, обіцяю, сину…»
Старший солдат Дмитро Забузній з Вінниччини назавжди залишиться 26-річним. Героя посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Хлопець свідомо обрав військову професію і полк, в якому хотів служити — «Азов». Мав псевдо «Мягкий». Вірив у вільну Україну та загинув за неї в Маріуполі, в березні минулого року. Матір солдата Наталія Забузня, яка нещодавно отримала його орден, розповіла як виховувала сина, чому він вирішив стати військовим, як «загітував» молодшого брата Івана йти в армію. Згадала і про російських родичів, яких вирішила забути назавжди.
Вічна пам'ять і слава Героям...
«Якщо ми не переможемо, то нас ще будуть сто років гнобити» Про історію розвідника
Володимир родом з Вінниччини, перше бойове хрещення і важке поранення військовий отримав ще в 2014. Травма була настільки тяжка, що на лікування пішов майже рік. Та бажання повернутися до своїх побратимів виявилось сильнішим, тож чоловік знову в строю. Боєць розповів про те, що війна – це не героїзм, повага, медалі. І що збирає на коліматорний приціл. Тому ми можемо йому допомогти у цьому.
Вінницькі «кікімами»: як пенсіонерки об’єднались і сплели понад 200 костюмів для військових
Восьмеро вінницьких пенсіонерок зібрались в одну команду й поставили «виробництво» маскувальних костюмів на потік. За пів року жінки зв‘язали понад двісті кікімор. Жінки постійно вдосконалюють технологію виготовлення та покращують конструкцію «маскхалату». Нині накидки, які виходять з під вправних рук майстринь, важать лише 1,5 кілограми. «Кікімами», а саме так називають себе пенсіонерки, часто за власний кошт закуповують сітки, фурнітуру та нитки для роботи. Це при тому, що в «найбагатшої» з них пенсія складає «три з копійками».
🙏
«Ми вже набили руку». Про маленьку майстерню вінничанки, де шиють розгрузки
Власниця майстерні з ремонту та пошиття одягу Тетяна Лукіна вже кілька тижнів працює для фронту. Кравчиня зі своєю подругою шиє розгрузки. Жінки виконують роль і закрійниць, і швачок. Роботу не ділять, підміняють одна одну на технологічних процесах і з кожним днем підвищують продуктивність.