«55 днів в окупації були як цілий рік». Історія художника з Нової Каховки
- Максим Кільдеров — художник з Нової Каховки, що на Херсонщині.
- У Вінниці він розмалював будинок в авторському стилі, чим додав нових акцентів для вулиці Келецької.
- Але про мистецтво з чоловіком говорили найменше. Він поділився своєю історією про те, як жив і що робив у російській окупації.
Будинок, який орендує Максим Кільдеров, вирізняється з-поміж інших на Келецькій: на чорних стінах намальовані білі лінії, кола, які поєднуються в чудернацькі візерунки. Між символами заховані різні цитати та фрази.
Паркан будинку в таких же «графіті», але у різнобарвних.
— Щоб існував контраст, між будинком і огорожею, — пояснює художник.
Малює він не так давно, з 2018 року. Свій стиль називає «неоорнаменталізмом»: сучасного продовження орнаменталістики та каліграфії. А цей стінопис зробив минулого літа, на що отримав дозвіл від власника будинку.
Каже, що спочатку розмалював паркан, хазяїну дома сподобалося і він дав «добро» на те, щоб розмалювати стіни кімнат.
— Як тільки він побачив, що я зробив, то був приємно вражений. Сміючись ходив по хаті, та знімав усе на телефон, — усміхаючись говорить Максим Кільдеров. — А далі через тиждень я йому запропонував, що може розмалювати дім і ззовні? Хазяїн погодився. І придбав ще 20 кілограмів чорної фарби.
Відтак минуло 50 годин роботи й оновлення будинку було повністю завершене. Під дахом знаходиться фраза, яку Максим взяв з пісні «Вона» гурту Плач Єремії.
— «І невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося. По русифікованих містах». От тільки в мене ця строфа дещо виправлена. Міста дерусифіковані. Ця пісня є супер символічною для більшості українців зараз. Та й символічно, що ця цитата знаходиться на будинку, де живе переселенець, — каже художник.
Про «рік» в російській окупації
Максим Кільдеров сам родом з Нової Каховки, що на Херсонщині. До Вінниці переїхав після того, як пробув 55 днів у російській окупації.
— Кожен день в окупації відчувається як декілька днів, що на вільній території України. І ці 55 днів для мене були наче цілим роком, — говорить художник.
Появу російської армії мешканці Нової Каховки переживали по-різному. Були проросійські мешканці, які активно співпрацювали з окупантом. Були такі люди, що намагалися зберігати «нейтралітет» — просто намагалися обходити росіян десятою дорогою. І також жили проукраїнські люди, які виходили на мітинги проти озброєних солдатів рф.
— Зв’язку часто не було, його спеціально глушили. Так, наприклад, 6 березня, ми вийшли на мітинг і вели трансляцію його для загальноукраїнського ТБ. За дві хвилини після початку вмикали «глушилки». А далі класика: усі кричать, русня стріляє в повітря, кидає шумові гранати, сльозогінний газ, — каже Максим Кільдеров.
— Активних учасників мітингів, зокрема, в Херсоні потім переслідували російські служби. З вами таке було? — спитав журналіст.
— Ні. Напевно, хтось зверху мене оберігає. А взагалі чув про те, як людей арештовували ні за що, — згадує Максим. — Приміром, у них в телефоні знаходили вайбер-чат про мітинг. Була ця людина на мітингу або ні — неважливо. Забирали на підвал на декілька днів, де могли катувати або ні — це насправді залежало від того, якому окупанту ти дістався: російському військовому, кадирівцю чи «ДНРівцю».
Допомагали місту інформаційно та гуманітаркою
Коли російська армія захопила Нову Каховку, в місті утворився інформаційний вакуум. Максим Кільдеров разом з однодумцями відродили місцеве ЗМІ, яке через соцмережі розповідали про реальний стан речей.
— Ми були одними з небагатьох, хто у Новій Каховці продовжував розповідати правду про Нову Каховку, — говорить художник.
Крім того, утворили волонтерську організацію, яка давала гуманітарні набори місцевим жителям.
— Ми не працювали з росіянами, взагалі. Наш волонтерський штаб був започаткований на противагу русні, яка також роздавала гуманітарку. Ми давали українцям українське, щоб у них був вибір. В основному, це були продукти та ліки. Опрацювали понад 5000 заявок, — сказав Максим.
А на 20-й день окупації до їх волонтерського штабу завітали озброєні росіяни та оператор телебачення. Хотіли відзняти сюжет про те, що в «Новій Каховці усе добре, місто не бомблять».
— Ми запитали, чи можемо відмовитися від знімання і, що нам за це буде. Відповіли, що можемо і що нам за це нічого не буде. Тоді ми й відмовилися. Русня пішла. А невдовзі ми з'їхали на іншу локацію, щоб до нас такі «гості» більше не приходили, — розповів Кільдеров.
Волонтерський штаб пропрацював ще кілька тижнів, а потім припинив діяльність: росіяни розвертали фури з гуманітаркою, із вільної території України.
Та й сама Нова Каховка переживала не найкращий час: 70-75% населення покинули місто, інших «евакуювали» росіяни. Лишилися, переважно, ті, хто не міг поїхати, через важкохворих родичів, або ті, що не захотіли покидати рідний дім.
Максим Кільдеров виїхав з Нової Каховки через те, що далі лишатись було небезпечно. Через свою діяльність — волонтерську та інформаційну — міг вже незабаром опинитись «на підвалі».
— До виїзду готувався тиждень. Приховав усі фото та відео, особливо з мітингу. Завчили історію з дівчатами, а ми виїжджали учотирьох, чому і куди будемо їхати. Пощастило з водієм — він русак, народився десь на Алтаї, має російське громадянство, але усе життя прожив в Україні. Думаю, що частково й через його російський паспорт ми змогли більш-менш спокійно проїхати усі блокпости, — говорить митець.
Обрав для переїзду саме Вінницю, бо каже, що звідси недалеко до Києва, а ціни менші, ніж в столиці.
— Плюс, Вінниця, по рівню життя, супер класна, — підкреслює чоловік.
Про плани на майбутнє
З нашим містом художник познайомився у 2018 році та у 2019 році, коли приїжджав на «ГогольFEST». Та й розмальований будинок на Вишеньці — це не перша робота Кільдерова у Вінниці. Влітку минулого року хлопець створив мурал, присвячений Новій Каховці.
— Стіни в тій арці розписані численними написами «Нова Каховка». Це був мій крик про наше місто. Про ті злочини, які заподіює рф Новій Каховці. Щоб люди, які не знали про існування такого міста, дізналися про нього через мою роботу, — говорить Максим Кільдеров.
Розповідаючи про плани на майбутнє, чоловік каже, що не проти створити щось ще більш масштабне:
— Якщо мені дадуть квартал, я розмалюю квартал, — каже художник. — До нових пропозицій та проєктів я цілком відкритий.
Зараз налагоджує випуск власної продукції: розмальовує тубуси від ПЗРК, гільзи від патронів та інші речі з війни. Продаж таких арт-об’єктів є одним зі способів заробітку на життя. І також фінансовим ресурсом для підтримки волонтерських ініціатив та ЗСУ. Художник продовжує жити та працювати у Вінниці.
Раніше, нагадаємо, у Вінниці перетворили ворожий танк на сувеніри.
Читайте також:
«Напоготові були шприц з ліками і вогнегасник». Розмова з наймолодшим доктором наук
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
