Лікував тіла й заспокоював душі. Що відомо про видатного поета Степана Руданського

• Він, талановитий поет і не менш талановитий лікар, народився на Вінниччині, а найбільш плідні роки життя провів у Петербурзі та Ялті.
• Своїм покликанням вважав допомогу людям і саме цьому присвятив усе своє життя.
•  Як і більшість митців зазнавав цензури, а справжнє визнання отримав лише після смерті. Що ще відомо про Степана Руданського?

Тепер хочемо представити вашій увазі Степана Руданського — поета, перекладача, фольклориста й лікаря з великої літери.

Початок життєвого шляху

У селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії (тепер Калинівський район — прим. авт.), у сім’ї священника народився хлопчик Степан, який згодом увійде в історію як по-справжньому видатна особистість нашого краю. З'явився на світ він у Святвечір, 6 січня 1834 року.

Родина Руданських була багатодітною. Степан мав двох братів і одну сестру. Разом з ними зростав і молодший брат батька. 

Ще з ранніх літ життя батьки дбали про освіту сина. При цьому його тато, Василь Руданський, хотів, аби хлопець пішов по його стопам — став священником. Тому не дивно, що спочатку Степан Руданський навчався у дяка, тоді перейшов до Шаргородського училища, а вже у 1849-му вступив до Подільської духовної семінарії, що у Кам’янці-Подільському. Там за шкільною партою і Святим письмом майбутній поет провів шість насичених років.

Літературознавці зазначають, що особливо складним навчання було у Шаргороді — дітей там тримали під жорстким контролем. Та разом із цим, Степан Руданський вчився добре й досить швидко засвоював нові знання. Так він опанував давньогрецьку, старослов’янську та латину. Ці знання однозначно мали позитивний вплив на подальше навчання і діяльність юнака. Та не будемо забігати наперед. 

Відомо, що ще під час навчання у Подільській семінарії Руданський почав римувати. І навіть у тих перших віршах можна помітити усю його любов до рідної мови та занепокоєння долею українського народу. Крім власне письма, Степан захопився тоді й фольклором — зразки народної творчості Поділля він зберігав з особливим трепетом. 

Змінив рясу на... медичний халат

Степан Руданський точно знав чим хоче займатися у житті й не готовий був зраджувати мріям. Навіть якщо це означало розірвати теплі стосунки з татом. Скажімо заради справедливості, що псуватись вони почали ще під час навчання Степана в семінарії, а остаточно погіршились, коли він рішуче пішов проти волі Василя Руданського. 

У 1855 році хлопець стає вільним слухачем, а за якийсь час і студентом Петербурзької медико-хірургічної академії. Без фінансової підтримки родини жилось Степану геть не просто. Та воно того вартувало!

Паралельно з навчанням на медика, Руданський продовжував писати й удосконалювати свою творчу майстерність. А також заводив знайомства із не менш визначними особистостями того часу: художником Іваном Айвазовським, композитором Петром Ніщинським (про якого детальніше можна прочитати ТУТ), істориком Миколою Костомаровим та іншими.

Ймовірно, у Петербурзі відбулась і зустріч нашого земляка з Тарасом Шевченком. Але, за інформацією дослідників, стовідсоткового підтвердження цьому немає.

«Така зустріч могла статися в редакції журналу «Основа», на сторінках якого було опубліковано кілька ліричних поезій Руданського. В редакції часто бував Шевченко, — писав професор Вінницького державного педагогічного університету Борис Хоменко. — Відомо, що в  листопаді й грудні 1860 року автор «Кобзаря» разом з російськими письменниками брав участь у літературних читаннях в концертній залі Пасажу. Людей щоразу збиралося дуже багато. Публіка, серед якої було немало студентів, палко вітала українського поета. Чи ж міг пропустити таку нагоду — побачити й послухати його — студент медицини Степан Руданський?»

А вже восени 1861 року поет переїхав з Петербурга до Ялти, де отримав посаду міського лікаря. Робота ця була вкрай складною. Та й ще беззаперечна самовіддача митця часто грала йому не на руку.

Працював лікарем Степан Руданський фактично до самої своєї смерті. Крім посади в лікарні, ще займався практикою карантинного лікаря у місцевому порту та родинним лікарем у маєтках князя Воронцова. 

Цікаво, що навіть медична справа зводила талановитого подолянина з відомими людьми. Так, саме Руданський у 1870-му робив розтин тіла поета Амвросія Метлинського, який покінчив життя самогубством. А актор Михайло Щепкін став його пацієнтом незадовго до власної смерті.

Писав, перекладав і «співомовив»

Розповідаючи про Степана Руданського, важливо сказати, що він був людиною широкого кола інтересів. Виснажливу роботу лікаря він завжди поєднував з письменництвом. А письменництво — з перекладацькою діяльністю, до прикладу, переклав «Іліаду» Гомера й «Демона» Лермонтова. А переклад, своєю чергою, поєднував з археологією і фольклористикою. І в усіх цих справах, маємо сказати, наш видатний земляк досягнув тієї чи тієї висоти. 

Проте найбільше запам’ятався він все ж літературною діяльністю. Писав Руданський і лірику, і балади, і драматичні вірші про складну долю України під тиском Москви. З під його пера вийшли дві поеми, над ними він працював ще у Петербурзі. Писав і гуморески — вони, напевно, прославили його найбільше. І саме в них максимально розкривається гострий розум і чуттєва натура автора. 

«Творча оригінальність поета найповніше реалізована ним у жанрі гуморесок. Саме тут найвиразніше проявляються грані його таланту — прискіплива художня спостережливість, відтворення динаміки ситуації, увага до характеристичної поведінки певного людського типу тощо, а також виявлено суттєвий смисл його авторського ставлення до дійсності, ставлення надзвичайно пристрасного, в якому поєднано й захоплення її багатоманітністю, й водночас розчарування, що іноді переходить у цілком негативістські характеристики, — пишуть літературознавці  — З іменем Руданського пов’язане завершення формування в українській поезії віршової гуморески як жанру».

Степан Руданський, до слова, такі вірші називав «співомовками». А загалом за своє життя створив понад 200 різноманітних віршованих творів і переспівів. 

Пропонуємо послухати аудіозаписи деяких із них.

Ще одна жертва цензури

Додамо, що хоч поет творив ледь не все своє життя, лише кілька творів вийшли у світ друком. Він, як і багато інших українських митців того часу, потрапив під жорстку цензуру та численні урядові заборони. Його збірки просто відмовлялись випускати, тому доводилось надійно зберігати рукописи.

Оцінити весь літературний потенціал Руданського стало можливо, на жаль, тільки після його смерті за сприяння видатних колег по перу. Так, Олена Пчілка власним коштом видала збірку поета «Співомовки Степана Руданського» у 1880-му, а Іван Франко через шість років почав публікувати в одному львівському журналі його відомі приказки.

«Згорів» на роботі

Степану Руданському випало дуже коротке й відверто не просте життя. Не стало маестро слова 3 травня 1873-го. Йому було лише 39 років.

Смерть поета припала на епідемію холери, що бушувала тоді в Криму. Чоловік сильно захворів і досить швидко «згорів». А проблеми зі здоров’ям мав і до цього — працював лікарем не шкодуючи власних сил, не залишаючи достатньо часу для відпочинку чи фізичного відновлення. Допомагати людям було для Руданського значно важливіше, ніж дбати про власний комфорт і самопочуття.

Ми вже писали, що слава наздогнала митця повною мірою після смерті. Продовжує жити пам’ять про нього й до нині: у назвах вулиць, музеях і численних пам’ятниках. Крім того, на Вінниччині, у рідній поету Калинівці, щороку проходить Всеукраїнський фестиваль сатири й гумору, а премією на його честь багато років поспіль визначають кращих митців, що пишуть у жанрі сатири та гумору.

А про інших видатних особистостей Вінниччини, нагадуємо, можна буде прочитати в наших наступних матеріалах щосереди о 20.20.

Читайте також:

Сяяла на сцені та в житті. Що відомо про талановиту акторку Софію Тобілевич

«Надривається серце від муки...»: що відомо про поета-класика Миколу Некрасова

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.