Три місяці не стригся, щоб бути схожим на Руданського. Про свято гумору і сатири у сумний день

Василь Островський 15 років грає роль свого видатного земляка-сміхотворця Степана Руданського і щоразу хвилюється

По дорозі з Вінниці в Калинівку група письменників говорила про те, що неділя у нас такий день, коли з журбою радість обнялась. З Ірану повернули тіла 11-ти українців, чиє життя обірвалося  після того, як у літак влучила російська ракета, випущена в Ірані.

— Треба буде згадати про цей факт, — звернулися до голови обласної письменницької організації Вадима Вітковського. — Опівдні в аеропорту  «Бориспіль» розпочнеться церемонія прощання. А в Калинівці в цей час свято буде у розпалі.

Дивно, але організатори свята не запросили до виступу голову письменницької організації. Літературну премію, запроваджену з ініціативи майстрів слова, вручили без участі керівника обласних письменників.

Ніхто інший з виступаючих — з обласного чи районного начальства — не став про це згадувати.

Свято готували завчасно. Його не мали відмінити. Варто було згадати, що саме в той момент, коли у місті раділи, в іншому кінці країни із сумом і сльозами прощалися з вбитими українцями. Це було б дуже по-людськи — висловити співчуття рідним.

Тим часом центральна площа міста вирували сміхом і радістю. Так і має бути на святі гумору. І воно вдалося.

Уперше за 15 років одягнув пальто взимку

Василь Островський, який грав роль Степана Руданського, готувався до виходу в люди у своєму робочому кабінеті. Він — заступник керівника районного відділу культури. Випускник училища культури й інституту культури.

Чорний костюм «трійка», біла сорочка, краватка-метелик... Поки тривала розмова, актор не поспішав одягати пальто.

— Уперше за 15 років сьогодні вийду у верхньому одязі, — каже співрозмовник. — Маю обновку — пальто пошили. Хороше, з підкладкою, подовжене, нижче колін. Нарешті комфортно почуватимуся.

— Як було раніше?

— Раніше виходив на сцену тільки у костюмі. Пальто не було. Жодного іншого верхнього одягу Руданський не мав. Під час одного із свят, пригадую, термометр показував мінус 28, а я в костюмі, та ще й без головного убору. Тепер зможу до кінця свята залишатися на площі разом з людьми.

Довго підбирали фасон

Пошила пальто майстриня Катерина Грибовченко (на знімку внизу) Каже, використали кашемір і каракуль. Довго підбирали фасон. Шукали малюнки одягу тих часів. Підібрали схожий крій.

— Мені здається, недооцінили трохи нашого Руданського, — усміхається пані Катерина. — Запитую, не тисне? Каже, ні. По-моєму, трохи тіснувате, може, поправився, поки підбирали та шили. На це справді затратили багато часу.

Ще одна новинка нинішнього свята — фотозона, створена для фотографування з головною дійовою особою. Вона у формі невеликого кабінету зі столиком, портретом Руданського, зошитом і гусячим пером.

Охочих зафіксувати мить разом з  Руданським було багато. У деякі моменти вони шикувалися у чергу.

Створив у Фейсбуці групу шанувальників видатного земляка

Виконувати роль Руданського Василю Островському запропонувала нинішній керівник районного відділу культури Марія Шелешко. Спочатку свято проходило без головного героя. Потім декілька років роль Руданського виконував Василь Демидас, колишній керівник районної культури. Коли він залишив роботу,  стали шукати іншого кандидата на почесну роль.

— Я знав, що трохи схожий зовні на свого видатного земляка, — розповідає Василь Островський. — Бувало, навіть внуки показували пальцями на портрет біля Будинку культури і казали: «О! Нашого діда намалювали!». Заперечував, їм що це не дід. Вони все одно повторювали «Дід! Дід!». Устами дитини глаголить істина.

Олег Чорногуз, автор багатьох книг гумору (у центрі) : -Гусячим пером ще не писав (праворуч голова обласних письменників Вінниччини Вадим Вітковський, ліворуч - Василь Островський

Чоловік зізнається, що відмовлявся, боявся перевтілення, його брав сумнів, чи справиться?

— Знаєте, скільки разів пальці тремтіли, коли виходив перед великий загал? — продовжує Василь Островський. — На площі збирається не менше як дві тисячі людей. Страх опановує. Це природно. Не хочеться вдарити лицем. Це відповідальність, щоб не збитися під час читання тексту, щоб сподобатися глядачам. Сценічний страх не тільки мене охоплює. Цікавився в інших. Вони теж його відчувають.

Лауреати премії Руданського: крайній ліворуч Михайло Пасічник з Житомирщини, крайній праворуч Юрій Береза з Рівненщини, Марія Катічева з сучасним Руданським - Василем Островським

Тексти для виступу сучасного Руданського пише його землячка Марія Катічева. Вона стала лауреатом премії поета-гумориста. Василь Островський створив у ФБ групу шанувальників автора «Співомовок», однієї з книг Руданського, якою дотепер зачитуються шанувальники його творчості.

Земляк калинівчан, колишній редактор журналу "Перець", автор гумористичного роману "Аристократ з Вапнярки" Олег Чорногуз, директор обласного Центрународної творчості Тетяна Цвігун і одна з лауреатів премії Руданського  Марія Катічева.

- — Я дякую сьогодні вам доземно, що поміж вас не знаю забуття! — прозвучалиі зі сцени рядки Катічевої, озвучені Островським.

Вам не казали, що схожий на… Івана Франка?

Щоб мати більшу схожість з Руданським, Василь Островський напередодні свята не ходить у перукарню.

Праціники обласного департаменту культури з виконавцем ролі Руданського  Василем Островським - спочатку сфотографувалися індивідуально у фотозоні, а потім  вияивли бажання зробити колективну світлину

— З вересня місяця не стригся, — каже він. — Раніше швидше відростало волосся. Уже не росте, як колись. Оце мені трохи дома підправили. Дочка зробила. Бо Сьогодні на роботі ще трохи примарафетили. Ми тут сьогодні уже з сьомої ранку. Все треба розставити, підготувати.

За словами співрозмовника, левову частку клопотів бере на себе їхня керівниця Марія Миколаївна. Але роботи вистачає усім.

-Ми з ансамблю "Жартівниці", - кажуть його учасники х села Нападівка

Традиційно свято розпочинається на день раніше — у Хомутинцях, селі, де з’явився на світ Руданський. Нинішньої суботи у переповненому халі сільського БК виступи гумористів з різних міст країни тривали майже три години.

— Один з гостей здивував мене, — говорить Василь Островський. — Підійшов після концерту зі словами: «Ви так схожі на Івана Франка! Дайте з вами сфотографуюся».

Анатолій Паламаренко SMS не вітає 

У ролі Руданського Василь Островський бере участь у багатьох святах і фестивалях сатири і гумору.

Якось у Києві познайомився з народним артистом Анатолієм Паламаренком. Потиснули руки — і розійшлися. Яким же було здивування нашого земляка, коли Паламаренко через рік приїхав з концертом і розшукав його.

— О!Василь! Як твій Руданський? — запитав, розставивши руки для обіймів.

Оцінка класика для Острвоського додала бажання ще більше працювати над роллю видатного гумориста-земляка.

— Одного разу Анатолій Нестерович зателефонував і повідомив, що хотів би взяти участь у святі на честь Руданського, — згадує співрозмовник. — Звичайно, ми радо зустріли його. Проникливий голос майстра звучав тоді у нас на майдані.  

Приємно вразив народний артист ще й тим, що вітає Островського зі святами.

— Анатолій Нестерович не пише смс, — каже Василь Островський. — Телефонує і я зачаровуюся його голосом.

Першого вірша навчила бабуся

Найбільше до вподоби  Островському вірш Руданського «Гей, воли, чого ви стали?».

— Можливо, тому, що вразило виконання цього вірша Анатолієм Нестеровичем, — каже він. — Дуже подобається.  Це про нас, про українців.

А перший вірш земляка вивчив ще малим. Бабуся, по маминій лінії, навчила. Сама вона не  вміла читати. Але вірш знала. Що це поезія Руданського, малий Василь тоді не знав. Та й бабуся не говорила.

— Вірш подобався, бо в ньому йшлося про сто вовків, — усміхається співрозмовник. — Чого, брате, так збілів, що з тобою сталось? Так починається вірш. От як буває… Не знаєш, що якийсь штрих з біографії твого дитинства може стати пророчим.

На фестивалях «Усмішки Глазового» разом з Світланою Крикун ставали переможцями, отримували гран-прі фестивалю. З класиком доводилося спілкуватися тільки один раз. Їздили на фестиваль «Грицева шкільна наука» до Гриця Драпака у Тернопільську область. А гуморист Тарас Ровенко спершу щиро повірив під час знайомства, що у Василя справжнє прізвище Руданський. Зовнішня схожість спонукала до такої думки.

— Бачили б ви, наскільки схожий один чоловік у Хомутинцях на Руданського, — каже пан Василь. — Одного разу він стояв поруч з портретом поета — як дві краплі води. Принаймні, мені так здалося.

Актор говорив про колишнього керівника господарства Василя Заболотного.


Читайте також:

Зеленський звільнив з посади кіборга на прізвисько «стальна голова». Історія бійця, що вижив
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.