Їхав у Крим на заробітки, а потрапив у рабство. Як двірника Валеру зробили безхатьком

Валерій Соломенцев до і після кримських «заробітків». На кордоні мусів розказувати, що з ним сталось, бо за паспортом його не впізнали

Валерію Соломенцеву лишень 33 роки, а виглядає він більше, як на 40. На зустріч з журналістом прийшов з товаришем. Сам не наважувався. Тай розповісти про пережите йому самому важко. Товариш вже знає його історію, тому починає розмову він.

— Валера був в рабстві у кримського депутата більше 3-х років, — каже Максим. — Він ось щойно повернувся, і виявилося, що його квартиру продали вже два рази. Вона знаходиться тут практично в Центрі. В будинку на Магістратській, де Ощадбанк. Знаєте?       

Авжеж. Більше того, автор статті знає навіть чоловіка, який причетний до рабства Валерія і, ймовірно, до продажу його вінницького житла. Валерій назвав тільки його ім’я — Андрій. І сказав, що той чоловік займається домофонами. Якийсь час він возив його по Вінниці із собою як підсобного робітника. А потім запропонував їхати на заробітки.

Перепитую прізвище: чи не Бортников? Дійсно, таким, за словами співрозмовника, було прізвище в того кримського депутата, який його задарма експлуатував три роки. Валерій пас у батька Андрія Бортникова 35 корів, за це отримував двічі на добу символічну їжу, яку називає похльобкою, та стакан горілки перед сном.

— Як заспокійливе? — питаю.

— Так, щоб додому не рвався, — каже товариш Валерія. 

Кровні зв’язки причетних

— Цей депутат сказав, що Андрій — його син від першого шлюбу, — говорить Валерій Соломенцев. — Він тримав мій паспорт у себе і погрожував згноїти в тюрмі, якщо не буду працювати. 

Мова про Олександра Бортникова, дані якого можна знайти в списку кримських депутатів. За адресою цієї людини, в селі Рубинівка Джанкойського району, де пас корів Валерій, зареєстрована фірма «Дженер Групп», яка діяла у Вінниці під керівництвом вінничанина Андрія Бортникова і на яку згодом наклали санкції.



Про названу структуру 20minut.ua писала раніше, розповідаючи про претензії мешканців кількох вінницьких будинків до керівника фірми з обслуговування домофонів. Після публікації Андрій Бортников вийшов на зв'язок, розказував, що він чесний підприємець, але фотографувати себе не дозволив. Він назвав негатив про себе конкурентною війною. І ось зараз Валерій Соломенцев нам нагадав про того ж бізнесмена, як такого, що переконав його їхати на заробітки та сам завіз у Крим.

Було це ще в 2015-му році. А до поїздки на заробітки Валерій працював двірником в міському парку.  

Від дядька до батька

Спершу Андрій прилаштував привезеного до Криму Валерія охоронником на полі у свого дядька. Там його поселили у вагончику, і «роботодавць» раз на два дні привозив воду, цигарки, перекусити. Через півроку обіцяв розрахуватися за весь період роботи. Але коли минуло 6 місяців, власник поля сказав, що треба чекати прибутку з продажу кавунів.

— Мені обіцяли платити 5 тисяч на місяць. Я думав, що гривень, а виявилося рублів. Але й ті гроші я не отримав. Через півроку мене завезли до депутата Олександра Бортникова пасти худобу, — говорить Валерій Соломенцев.

Це мав бути тимчасовий притулок, до розрахунку за польову роботу, але він затягнувся на 3 роки. Валерій щодня пас корів, прибирав за ними, до серпня 2019-го. В будь-яку погоду носив калоші. В них та у шматті одного дня і вивіз його сусід на кордон. Паспорт після сварки кинула йому жінка рабовласника зі словми «забирайся в свою хохландію».

— Так склалося, що депутат вже не міг мною керувати. Не бігав з рушницею, не погрожував, як до того було. Він спочатку на палиці ходив, а потім став їздити на інвалідному візку, — розказує вінничанин. — Я чув тільки, як він сказав «шукай пастуха і будеш йому платити або сама худобу виводь», коли дізнався, що жінка мені паспорт віддала. Я на дорогу набрав в баклашку води з крану і пішов звідти.

Грошей ніяких Валерію не дали. Невелику суму на дорогу зібрали місцеві чоловіки, з якими він потоваришував на пасовищі. 

В калошах через кордон

На кордоні, за словами Валерія Соломенцева, він розповів все, як є. Жінка, що перевіряла його паспорт, не могла впізнати у вклеєній в документ фотографії людину, яка стояла перед нею. Схудлий, з вигорілим волоссям, в калошах і в обірваному одязі, на вигляд старший своїх 33-х років.

— Вона покликала свого напарника, той послухав, махнув рукою — «хай іде». Я тоді вже думав, що справді потраплю в тюрму, але мене пропустили. Чудом зміг повернутися додому, — каже Валерій. 

Що було далі у Вінниці? Чоловік не зміг зайти в квартиру, яку свого часу придбала і залишила йому в спадщину його бабуся.

— Я вже сам себе проклинав з ніг до голови. Мені образливо, бо бабуся на цю квартиру заробила. Працювала на будівництвах малярем-штукатуром і купила, а я не вберіг, — мало не плаче Валерій Соломенцев. — Ми з бабусею жили вдвох. Вона померла до того, як я поїхав. Написала на мене написала дарчу. Спадкоємців більше не було, тільки я. А тут я повернувся – сусіди кажуть, квартира вже не моя, власник інший. Там пусто, не світиться. Двері такі самі, але замок поміняли.

Нічого не підписував

— Я там, в Криму, нічого не підписував, — говорить Валерій. — Тут мене виписали і продали квартиру два рази.

Про це Соломенцев дізнався в міськвиконкомі і взяв документ, яким його виписали. Ця довідка виглядає щонайменше дивною: людину виписали в нікуди. В графі куди вибув — тільки місто Вінниця. Печатка є, але прізвище спеціаліста, який оформив виписку, не вказане. Підпис формальний: схожа на літеру «Я» закарлючка.   

Що відбувалося з квартирою Валерія Соломенцева, поки його не було, питаємо у старшої по будинку на Магістратській, 78 Людмила Москаленко. За її словами, після смерті бабусі Валерія ним опікувалися сусіди. Допомагали оформити спадщину. Лишилося тільки сплатити 11 тисяч держмита, щоб Валерій узаконив квартиру за собою. Ось для чого йому знадобилися кримські заробітки.

— Коли Валера зник, ми зверталися в поліцію. Нам казали: ви ж не родичі, але відкрили розшукову справу, — каже Людмила Москаленко. — Ми постійно цікавилися, що з розшуком. Син сусідки навіть ходив на упізнання якогось трупа. А через деякий час нам сказали: заспокойтеся, його паспорт пересік кордон з Росією.

Крутилися різні люди

Сусіди вважали Валерія вважали безвісти зниклим. Тепер раді, що живий, але бідкаються, що бездомний.

— Минулого року я бачила, як з Валериної квартири виносили меблі чужі люди, — каже старша по будинку. — Я запитала, на яких підставах і чи мають документи. Мені показали договір купівлі-продажу, але куплено було не в Соломенева, а в якоїсь іншої людини. Щоб в квартиру хтось заїхав — не бачила.

Ще Людмила Москаленко розказала, що на житло Валери посягав якийсь чоловік одразу після зникнення господаря:

— Він пропав, і буквально в той самий день об’явився якийсь шахрай, який прийшов і каже: «Валера мені написав папір, що він знав мені квартиру». Папір була липовий, не завірений ніким, написаний від руки, а почерк на Валерин навіть не схожий. Ми одразу викликали поліцію. Дільничний затримав цього чоловіка, але потім його відпустили, бо ж ніяких дій не було. Він тільки намагався без власника якихось людей поселити в Валерину квартиру, але ми, виходить, не дали. 

Як сказали 20minut.ua у відділі комунікацій обласного главку, за заявою Соломенцева відкрили провадження про шахрайство (за фактом заволодіння його квартирою). В процесі розслідування перевірятимуть інформацію про Крим, і коли зберуть докази — додадуть статтю про злочин у сфері торгівлі людьми.

Зараз Валерій знаходиться в реабілітаційному центрі за межами області. Його туди помістили правозахисники з організація «Джерело надії» для лікування і щоб сховати на час розслідування від людей, причетних до перепродажу квартири. Кажуть, в перспективі, чоловік отримає офіційний статус постраждалого від торгівлі людьми.

Щоб знов не зник, подбали правозахисники

— Ситуація цієї людини дуже складна. Спочатку завербували, тобто запропонували роботу. Потім вивезли за кордон. Там забрали паспорт. Змусили працювати, обмежуючи його свободу. Далі передали в інше місце для трудової експлуатації. А в цей час тут, у Вінниці, вчинилися інші дії — шахрайські. Я так розумію, шахраї зробили все, щоб він став безвісти зниклим. Його квартира продавалася не один раз. І от коли чоловік повернувся, то вже не додому, а в нікуди. Ночував на лавці, у сусіда. Був без одягу, в порваних калошах. Елементарне ми зробили одразу: забезпечили його продуктами харчування, одягом, і зараз з адвокатом займаємося його справою. Людина в розпачі, хвора. Це жахлива ситуація, тому ми будемо допомагати і забезпечувати його фундаментальні права. Про безпеку вже подбали — влаштували людину до реабілітаційного центру. Також він подав документи в соціальні служби, аби отримати офіційний статус постраждалого від торгівлі людьми і мати від держави належну допомогу і підтримку. Але це буде пізніше. Після того, як поліція встановить всі обставини.

Читайте також:

Вкрасти квартиру в «Набережному кварталі». Місію не виконали, але змова розкрита

Зник валютний депозит в «Ідея Банку». Клієнта послали в поліцію, замість віддати гроші

То експертам треба дати хабар, то слідчому. У Вінниці судитимуть нечесного адвоката
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.