«Я вимагаю, щоб мені повернули тіло сина» — мама загиблого капітана Карпова з Вінниці

«Я вимагаю, щоб мені повернули тіло сина» — мама загиблого капітана Карпова з Вінниці
  • Капітан Роман Карпов воював у складі 95 бригади. Загинув 23 квітня неподалік міста Ізюм в Харківській області.
  • Вже три тижня він і ще кілька його побратимів лежать мертві посеред поля.
  • Мати загиблого воїна вимагає у військових забрати з місця бою тіло її сина.

Ми зустрічаємось з подружжям Карпових на їхній дачі неподалік Вінниці. Вони просять поговорити тут, тому що в будівлях «давлять» стіни і багато зайвих звуків. Батьки Романа вже три тижні живуть в справжньому пеклі, тому що ніяк не можуть повернути тіло свого сина. 

— Роман до повномасштабної війни чотири рази був в АТО. Мав багато нагород і відзнак. Він був чудовим спеціалістом у радіоелектронній боротьбі…але чомусь отримав наказ від командування йти мінувати та розміновувати дороги й посадкові смуги ще з кількома бійцями. Там вони загинули від куль росіян, які влаштували засідку. І вже три тижні вони лежать просто неба, а командування частини навіть не визнало загибель мого сина, — каже мама Романа Наталя Карпова. 

З Романом загинули ще двоє бійців

Наталя Карпова говорить, що фото вбитого снайпером сина знайомі знайшли на російському телеграм-каналі. Про це ми писали у матеріалі «Немає офіційної інформації про загибель, тіло досі під Ізюмом». Рідні чекають офіцера Карпова
З того часу нічого не змінилось. Маму Героя футболять від одного командира до другого, а вона шукає допомоги та можливість витягнути сина, щоб просто по людські його поховати. 

Під час розмови з журналістом Наталя дістає телефон і знову відкриває фотографії, на яких наші загиблі хлопці. Вона без сумніву вказує на фото свого сина і називає імена інших хлопців. 

— Разом з моїм сином загинули Ростислав Остафійчук та Сергій Цимбалюк з Хмельницької області. Їх тіла також ніхто досі не забрав. Вони вже три тижні лежать неподалік села Довгеньке. Я знайшла матерів цих хлопців. І вони також зневірились. Нам тільки обіцяють, що заберуть тіла з місця бою. Але ніяких дій не відбувається,— каже Наталія. 

З дозволу Наталії Карпової ми показуємо заретушовані фото загиблого сина. 

Роман Карпов загинув три тижні тому від пострілу в голову.

Сумнівів у матері немає, один з них – це її син. Своїх синів впізнали й дві інших жінки. Але якщо Остафійчука і Цимбалюка визнали загиблими ще 25 квітня, то Карпов досі значиться як зниклий безвісти. Але не усюди. Тільки у командира. 

Ось матеріали про загиблих від наших колег з Хмельницького: 
1. (Про Цимбалюка) Сім'я з Хмельниччини не може забрати тіло бійця додому
Сім'я з Хмельниччини не може забрати тіло бійця додому
2.  (Про Остафійчука) Загинув сержант з Хмельниччини. Без батька залишились дві доньки 

Загинув сержант з Хмельниччини. Без батька залишились дві доньки

Про смерть офіційно не повідомили

— Ще на Великдень ми зрозуміли, що щось не так. 24 квітня Роман нам не зателефонував і не привітав зі святом. Я телефон з рук не випускала. На наступний день я почала дзвонити до офіцерів з частини, де він служив. Командир почав заспокоювати, що зв’язку на тих територіях просто немає. Вже в середу подзвонили друзі Романа, приїхали до мене на роботу. І тоді я зрозуміла, що це все…, — каже Наталя Карпова. — Я подзвонила до командира знову. Сказала, що друзі Романа знайшли в мережі фото, на якому він мертвий. Він відповів, що я себе накручую, що там був бій і що мого сина вивезли на броні. Це було 27 квітня! Тобто через чотири дні після загибелі мого сина. Але все ж таки він запропонував зустрітися. І приїхав до мене з психологинею. Навіщо вона мені, коли я знаю, що мій син загинув?! І командир визнав тоді, що Роман загинув при виконанні, — каже пані Наталя. 

За словами Наталії, з 28 квітня вона почала розшук тіла сина, дзвонити по гарячих лініях. 

— Я дізналася від військових, що мій син у той день пішов заміновувати дороги та прикривав ще двох солдатів біля села Довгеньке. Але він же не сапер! Хто приказав йому виконувати саперні роботи, коли він спеціалізується на радіоелектронній боротьбі? І чому офіцер мав прикривати солдатів, а не навпаки?! Вже середина травня, а мені навіть похоронка не прийшла! — каже Наталія. 

Від редакції: журналісти 20minut.ua мають відеодокази, де Роман Карпов разом з іншими бійцями займається саперними роботами та виставляє міни. 

Наталя каже, що її син розлучений. Від першого шлюбу є дитина. І сім'ї раптово перестали приходити аліменти. 

— Хтось з частини дав вказівку в бухгалтерії заблокувати виплати сину. Звісно, виплати аліментів теж зупинились. Причина — що син, як нам сказали, міг перейти на сторону ворога! Ви уявляєте? Але він же загинув! — каже в розпачі Наталя Карпова.

Журналісти RIA та 20minut.ua з власних джерел отримали витяг з журналу 95 бригади. Там йдеться наступне:

«Під час виконання завдань щодо радіоелектронної боротьби з БПЛА противника під час роботи групи нарощування системи інженерних загороджень в смузі відповідальності 95 одшбр згідно з БР командира 95 ошдбр №40 від 22.04.2022 в районі ДОВГЕНЬКЕ потрапив в засідку противника та отримав поранення не сумісні з життям військовослужбовець в/ч А0201У капітан КАРПОВ Роман Олександрович»
Дата: 25 квітня. 

Такий саме запис є і про загиблого Ростислава Остафійчука. Але без згадки про радіоелектронну боротьбу. 
В свою чергу речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат каже, що документ про загибель сина батьки Романа Карпова зможуть отримати лише після ДНК-експертизи. І поки тривають бої у тому напрямку, тіла бійців не можуть дістати з місця загибелі. 

Остання спроба дістати тіла — наприкінці квітня

Я говорила з військовими з 95 бригади. Вони кажуть, що остання спроба дістати тіла була наприкінці квітня.  

— Я розумію, що просто так не можна піти за тілами. Потрібна розвідка, щоб пролетіли дрони. Але остання спроба дістати тіла була лише 27 квітня! Більше спроб не було. Але я чітко знаю навіть геолокацію, де лежить тіло мого сина! Знали б ви яких сил вартувало мені знайти це все. Я боюсь втратити тіло свого сина! — розповідає мама Романа. — Перше, що я хочу — організувати вивіз тіла сина з поля бою. Друге — організувати вивіз тіла сина з поля бою. І так 100 разів. Як тільки заберуть тіло — я одразу вирушу туди. Ми навіть заповіти зробили з чоловіком. Він на мене, я на нього. Тому що мені може буде потрібно їхати туди. Уявіть, через що ми проходимо з чоловіком зараз…Я навіть написала в чат 95 бригади з проханням вивезти тіла хлопців. Виявилося, що таких мам як я там повно. Всі шукають зниклих родичів. 

Возможно, это изображение 1 человек, стоит, дерево и природа
Роман Карпов чотири рази був в АТО. Має безліч нагород. 

«Якщо тіла не дістануть — почну говорити доказами злочинів» 

— Єдине бажання на сьогодні, щоб військові забрали тіло мого сина. Я розумію, що це складно. Але не можна так просто залишити їх гнити на землі. Я знаю, що військові робили обліт тієї території за допомогою безпілотника. Але через листя і траву не змогли побачити тіла. Але вони там були і є. І потрібно їх забрати, щоб по-людськи поховати наших дітей! Якщо найближчим часом цього не станеться, я буду називати прізвища і звання усіх, хто давав необґрунтовані накази, хто кинув мого сина з хлопцями без розвідки мінувати ворожу територію. У мене є усі документи, імена і звання причетних людей до загибелі бійців. І я буду говорити мовою фактів і доказів. Я вже звернулась до прокуратури та СБУ. Але спочатку мені потрібно тіло мого сина. 

Журналісти RIA/20minut.ua будуть слідкувати за цією історією. Висловлюємо співчуття батькам і близьким Романа Карпова, Ростислава Остафійчука і Сергія Цимбалюка. Вічна пам'ять Героям! 

Читайте також: 

1. «Командирів бачити не хочу, а сцикуна-БТРщика, що поранених залишив, задушив би». Розповідь бійця
2. Бійців з 79-ї бригади посадили на гауптвахту і призначили заставу — 744 тисячі 300 гривень кожному

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (1545)
  • Crazy Ivan

    Як я зрозумів під час евакуації тіла загинули сапери, бо тіло було заміновано... І як мамі капітана стало легше жити після цього? Вона не хоче поговорити з батьками загиблих саперів та обговорити "злочинний наказ"?
  • Татьяна Загоруйко

    Будьте терпимы. Трудно даже об этом думать. Наши воины стараются изо всех сил защитить нас. Такая орда наваливается. Мы все желаем им выстоять. Всех погибших достойно похоронят. Не хватает сил, возможностей. Это война. Дай Бог нам всем терпения и сил пережить это горе. Всем родственникам соболезнуем.
  • Татьяна Прохорова

    😥🙏🌷
  • Julia Izmailova

    Там полно тел. И никто не заберают. Всу их просто бросают. Хоронят их с Донецка люди. Чтоб небыло вспышки болезней. А клоуну плевать на солдат. Мертвый солдат нужно семье 2 мл гривен платить. А так тела нет, знает пропавший. И денег не надо платить. Так суть зеленского

keyboard_arrow_up