«Я вимагаю, щоб мені повернули тіло сина» — мама загиблого капітана Карпова з Вінниці
- Капітан Роман Карпов воював у складі 95 бригади. Загинув 23 квітня неподалік міста Ізюм в Харківській області.
- Вже три тижня він і ще кілька його побратимів лежать мертві посеред поля.
- Мати загиблого воїна вимагає у військових забрати з місця бою тіло її сина.
Ми зустрічаємось з подружжям Карпових на їхній дачі неподалік Вінниці. Вони просять поговорити тут, тому що в будівлях «давлять» стіни і багато зайвих звуків. Батьки Романа вже три тижні живуть в справжньому пеклі, тому що ніяк не можуть повернути тіло свого сина.
— Роман до повномасштабної війни чотири рази був в АТО. Мав багато нагород і відзнак. Він був чудовим спеціалістом у радіоелектронній боротьбі…але чомусь отримав наказ від командування йти мінувати та розміновувати дороги й посадкові смуги ще з кількома бійцями. Там вони загинули від куль росіян, які влаштували засідку. І вже три тижні вони лежать просто неба, а командування частини навіть не визнало загибель мого сина, — каже мама Романа Наталя Карпова.
З Романом загинули ще двоє бійців
Наталя Карпова говорить, що фото вбитого снайпером сина знайомі знайшли на російському телеграм-каналі. Про це ми писали у матеріалі «Немає офіційної інформації про загибель, тіло досі під Ізюмом». Рідні чекають офіцера Карпова.
З того часу нічого не змінилось. Маму Героя футболять від одного командира до другого, а вона шукає допомоги та можливість витягнути сина, щоб просто по людські його поховати.
Під час розмови з журналістом Наталя дістає телефон і знову відкриває фотографії, на яких наші загиблі хлопці. Вона без сумніву вказує на фото свого сина і називає імена інших хлопців.
— Разом з моїм сином загинули Ростислав Остафійчук та Сергій Цимбалюк з Хмельницької області. Їх тіла також ніхто досі не забрав. Вони вже три тижні лежать неподалік села Довгеньке. Я знайшла матерів цих хлопців. І вони також зневірились. Нам тільки обіцяють, що заберуть тіла з місця бою. Але ніяких дій не відбувається,— каже Наталія.
З дозволу Наталії Карпової ми показуємо заретушовані фото загиблого сина.
Сумнівів у матері немає, один з них – це її син. Своїх синів впізнали й дві інших жінки. Але якщо Остафійчука і Цимбалюка визнали загиблими ще 25 квітня, то Карпов досі значиться як зниклий безвісти. Але не усюди. Тільки у командира.
Ось матеріали про загиблих від наших колег з Хмельницького:
1. (Про Цимбалюка) Сім'я з Хмельниччини не може забрати тіло бійця додому
2. (Про Остафійчука) Загинув сержант з Хмельниччини. Без батька залишились дві доньки
Про смерть офіційно не повідомили
— Ще на Великдень ми зрозуміли, що щось не так. 24 квітня Роман нам не зателефонував і не привітав зі святом. Я телефон з рук не випускала. На наступний день я почала дзвонити до офіцерів з частини, де він служив. Командир почав заспокоювати, що зв’язку на тих територіях просто немає. Вже в середу подзвонили друзі Романа, приїхали до мене на роботу. І тоді я зрозуміла, що це все…, — каже Наталя Карпова. — Я подзвонила до командира знову. Сказала, що друзі Романа знайшли в мережі фото, на якому він мертвий. Він відповів, що я себе накручую, що там був бій і що мого сина вивезли на броні. Це було 27 квітня! Тобто через чотири дні після загибелі мого сина. Але все ж таки він запропонував зустрітися. І приїхав до мене з психологинею. Навіщо вона мені, коли я знаю, що мій син загинув?! І командир визнав тоді, що Роман загинув при виконанні, — каже пані Наталя.
За словами Наталії, з 28 квітня вона почала розшук тіла сина, дзвонити по гарячих лініях.
— Я дізналася від військових, що мій син у той день пішов заміновувати дороги та прикривав ще двох солдатів біля села Довгеньке. Але він же не сапер! Хто приказав йому виконувати саперні роботи, коли він спеціалізується на радіоелектронній боротьбі? І чому офіцер мав прикривати солдатів, а не навпаки?! Вже середина травня, а мені навіть похоронка не прийшла! — каже Наталія.
Від редакції: журналісти 20minut.ua мають відеодокази, де Роман Карпов разом з іншими бійцями займається саперними роботами та виставляє міни.
Наталя каже, що її син розлучений. Від першого шлюбу є дитина. І сім'ї раптово перестали приходити аліменти.
— Хтось з частини дав вказівку в бухгалтерії заблокувати виплати сину. Звісно, виплати аліментів теж зупинились. Причина — що син, як нам сказали, міг перейти на сторону ворога! Ви уявляєте? Але він же загинув! — каже в розпачі Наталя Карпова.
Журналісти RIA та 20minut.ua з власних джерел отримали витяг з журналу 95 бригади. Там йдеться наступне:
«Під час виконання завдань щодо радіоелектронної боротьби з БПЛА противника під час роботи групи нарощування системи інженерних загороджень в смузі відповідальності 95 одшбр згідно з БР командира 95 ошдбр №40 від 22.04.2022 в районі ДОВГЕНЬКЕ потрапив в засідку противника та отримав поранення не сумісні з життям військовослужбовець в/ч А0201У капітан КАРПОВ Роман Олександрович»
Дата: 25 квітня.
Такий саме запис є і про загиблого Ростислава Остафійчука. Але без згадки про радіоелектронну боротьбу.
В свою чергу речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат каже, що документ про загибель сина батьки Романа Карпова зможуть отримати лише після ДНК-експертизи. І поки тривають бої у тому напрямку, тіла бійців не можуть дістати з місця загибелі.
Остання спроба дістати тіла — наприкінці квітня
Я говорила з військовими з 95 бригади. Вони кажуть, що остання спроба дістати тіла була наприкінці квітня.
— Я розумію, що просто так не можна піти за тілами. Потрібна розвідка, щоб пролетіли дрони. Але остання спроба дістати тіла була лише 27 квітня! Більше спроб не було. Але я чітко знаю навіть геолокацію, де лежить тіло мого сина! Знали б ви яких сил вартувало мені знайти це все. Я боюсь втратити тіло свого сина! — розповідає мама Романа. — Перше, що я хочу — організувати вивіз тіла сина з поля бою. Друге — організувати вивіз тіла сина з поля бою. І так 100 разів. Як тільки заберуть тіло — я одразу вирушу туди. Ми навіть заповіти зробили з чоловіком. Він на мене, я на нього. Тому що мені може буде потрібно їхати туди. Уявіть, через що ми проходимо з чоловіком зараз…Я навіть написала в чат 95 бригади з проханням вивезти тіла хлопців. Виявилося, що таких мам як я там повно. Всі шукають зниклих родичів.
«Якщо тіла не дістануть — почну говорити доказами злочинів»
— Єдине бажання на сьогодні, щоб військові забрали тіло мого сина. Я розумію, що це складно. Але не можна так просто залишити їх гнити на землі. Я знаю, що військові робили обліт тієї території за допомогою безпілотника. Але через листя і траву не змогли побачити тіла. Але вони там були і є. І потрібно їх забрати, щоб по-людськи поховати наших дітей! Якщо найближчим часом цього не станеться, я буду називати прізвища і звання усіх, хто давав необґрунтовані накази, хто кинув мого сина з хлопцями без розвідки мінувати ворожу територію. У мене є усі документи, імена і звання причетних людей до загибелі бійців. І я буду говорити мовою фактів і доказів. Я вже звернулась до прокуратури та СБУ. Але спочатку мені потрібно тіло мого сина.
Журналісти RIA/20minut.ua будуть слідкувати за цією історією. Висловлюємо співчуття батькам і близьким Романа Карпова, Ростислава Остафійчука і Сергія Цимбалюка. Вічна пам'ять Героям!
Читайте також:
1. «Командирів бачити не хочу, а сцикуна-БТРщика, що поранених залишив, задушив би». Розповідь бійця
2. Бійців з 79-ї бригади посадили на гауптвахту і призначили заставу — 744 тисячі 300 гривень кожному
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Crazy Ivan
Татьяна Загоруйко
Татьяна Прохорова
Julia Izmailova