«Я до останнього не хотіла їхати за кордон»: Марина Кушнір полетіла на лікування до Іспанії

Михайло КУРДЮКОВ

Марина Кушнір. Фото: thedevochki.com

Впродовж останніх кількох місяців Марина лікувала рак молочної залози імунотерапією.
Цей новітній метод був останнім протоколом в Україні, який міг би їй допомогти.
Він і допомагав. Однак для його повного завершення Марині необхідно було знайти ще 4 мільйони гривень.
Для неї ця сума була непідйомною, тому дівчина почала шукати порятунок в іноземних клініках.

Взимку Марина Кушнір дізналася, що в Україні лишився останній протокол лікування, який міг би їй допомогти, — це імунотерапія. Вартість курсу такого лікування становила 800 тисяч гривень. Тисячі небайдужих людей об’єдналися і Марина змогла зібрати необхідну суму для початку лікування і на те, щоб якийсь час його продовжувати.

Марина зраділа, коли лікарі сказали їй, що протокол діє і пухлини поступово зменшуються. Але ледь втрималася на ногах, коли дізналася, що для успішного завершення лікування, його потрібно продовжувати ще два роки. За підрахунками медиків, вартість лікування за цей період буде становити 4 мільйони гривень.

Близькі та інші онкоодужуючі переконали дівчину, що їй потрібно шукати порятунок за кордоном. В липні Марина полетіла до Іспанії, де знаходиться до цих пір. У Барселоні вінничанка пройшла вже чотири хіміотерапії і сподівається, що саме там вона зможе одужати.

Відео дня

Ми часто пишемо про Марину і бачимо, що багатьом нашим читачам цікаво знати, як у неї справи і як просувається її лікування. Тому ми попросили Марину розказати про рішення лікуватися за кордоном, труднощі, які при цьому виникали, пошуки іноземної клініки, а також про її шанси одужати.

Фото з фб-сторінки Марини

— Коли моє експериментальне лікування почало допомагати, все пішло шкереберть. Через коронавірус витрати збільшилися вдвічі, адже тепер нам постійно доводилося шукати авто, щоб дістатися до лікарні та уберегти себе від вірусу. Лікувалася я в Києві, а живу у Вінниці, тож можете собі уявити, як це було нелегко.

Моя хіміотерапія вважалася госпіталізацією, тому я була зобов'язаною виконувати постанову уряду щодо обов’язкового проходження ПЛР-тестування. У покритті витрат наш уряд, звісно, ніяк не допомагав, тому на щотижневі тестування ми витрачали власні кошти.

Через проблеми з закордонним постачальникам одного з препаратів, який я приймала, кур’єри втричі підняли на нього ціни. Знову-таки, це пов’язано з тим, що наш уряд підняв вартість розмитнення ліків з 7% до 32%. Як кажуть, все для людей!

Крім того, стало неможливим постачання оригіналу цього препарату, адже кур’єри перестали возити його з Америки до України. Доводилося купувати втричі дорожчі аналоги, від яких мені постійно було погано. Токсичність цих препаратів була такою сильною, що мій організм просто не встигав відновлюватися до наступного вливання.

«Максимальну допомогу від держави я отримую лише в розмірі своєї пенсії по інвалідності — 2100 грн. Іншими способами, держава ніяким чином не сприяє моєму лікуванню. Абсолютно всі препарати, які потрібні для лікування не передбачені державною закупівлею ліків. Тому своє лікування, мушу оплачувати власними силами, самостійно шукати і самі препарати», — з допису Марини на Фейсбуці. 17 червня.

— Найстрашнішими були слова лікарів, коли вони повідомили, що лікування має позитивну динаміку, пухлини зменшуються (менші вузлики взагалі зникли), а тому цей протокол потрібно продовжити не менш як ще на два роки. І сподіватися, що за цей час хвороба не буде прогресувати, а мій організм витримає навантаження від щотижневого лікування впродовж усього цього часу. Я зрозуміла, що це кінець. У мене потемніло в очах.

Не менш страшним ударом стало те, що на останні два вливання імунотерапії я не змогла вчасно зібрати потрібної суми. Тому подальший збір ще впродовж двох років, — а це близько чотирьох мільйонів гривень, — був би неможливим.

Фото з фб-сторінки Марини

Я розуміла, що люди просто не в змозі постійно допомагати мені збирати такі величезні суми, тим більше зараз, коли їм самим може не вистачати грошей. Відчай збивав з ніг, що позначалося на моєму здоров’ї. Емоції, які відчуває людина у такі моменти неможливо передати словами.

«Моє лікування, — це єдиний шанс одужати, проте кляті кошти стають перешкодою бути вільною від хвороби. Наразі, з вашою допомогою зібрано 77 200 грн, але на наступне вливання повної суми вартості препарату не вистачає. В понеділок я маю розрахуватися за препарат в сумі 152 700 грн + госпіталізація та аналізи + тест на ПЛР. А на закінчення курсу залишається ще не зібраними 260 200 грн», — з допису Марини на Фейсбуці. 17 червня.

— У мене був вибір: продовжувати шукати можливі варіанти поза межами України або відмовлятися від лікування і тихо чекати свого кінця вдома, адже без лікування хвороба почала б прогресувати.

Дякуючи нашим онкоспільнотам, маю подруг, які за мене вболівають. І ми часто виручаємо одна одну, хто чим може. Про Іспанію я знала давно, але ніяк не наважувалася поїхати. Сподівалася, що мені зможуть допомогти в Україні, тому чіплялася за кожний протокол і вірила, що вже він точно мені допоможе.

Також я не уявляла, як зможу залишити свою родину на тривалий час. Але як буде, доля вирішує сама, а Бог, у хвилину відчаю, приводить в твоє життя потрібних людей. Так я знайшла знайому, яка лікується в Іспанії. Вона розповіла мені про всі іспанські лікарні і я почала діяти. Хоча, скажу чесно, я до останнього не хотіла їхати за кордон. Але мій чоловік та рідні понад усе хочуть бачити мене здоровою. Саме вони наполягли на зборі необхідних документів та поїздці.

На цьому етапі нас також спіткало чимало проблем. Ми знайшли лікарню, де мене готові були прийняти, але через карантин ми не могли вилетіти. Крім цього, я розуміла, що на все це потрібні гроші і що моя родина не потягне таких витрат. Але інших варіантів я не мала. Імунотерапія була останнім для мене протоколом лікування в Україні. Попри непідйомні суми, у разі, якби щось пішло не так, мені було би нічим лікуватися.

«Наразі я за кордоном, а саме в Іспанії. Я не знаю, що на мене чекає, але вірю та надіюсь, що для мене знайдеться лікування, яке допоможе одужати», — з допису Марини на Фейсбуці. 12 липня.

— Іспанія є однієї з небагатьох країн, де проводять передові онкологічні клінічні дослідження та працюють онкологи зі світовими іменами. Роздумувати над тим, щоб залишитися в Україні вже не було сенсу. Аби вижити, потрібно було негайно шукати запасні варіанти з лікування.

Я почала дзвонити в усі урядові органи, прикордонну службу, МОЗ, Міністерство інфраструктури та МЗС. Дякуючи деяким небайдужим людям, я зв'язалась з консулом в українському посольстві в Мадриді. Саме він допоміг мені отримати дозвіл на виліт за кордон. Навіть не очікувала, що сам консул піде мені не зустріч.

Фото з фб-сторінки Марини

Друзі допомогли з коштами на квиток. А все, що залишилося від попередньо зібраних грошей, пішло на оплату перекладу документів та оренди житла в Барселоні.

«Ну що ж, нарешті можу вам повідомити, що сьогодні я офіційно розпочала своє лікування в Барселоні. Моя лікарка, завідуюча мамологічним відділенням, сеньйора Саура, дуже приємна та чуйна людина. Вона дуже задоволена моїми показниками та результатами, тому одразу після візиту до неї, продовжила моє лікування. Я щаслива, що мене погодилися лікувати і це дійсно шанс для мене. Адже більше продовжувати лікування в Україні я не можу», — з допису Марини на Фейсбуці. 21 липня.

— Упродовж всього часу підготовки до вильоту доводилося не лише продовжувати лікування, але й вирішувати чимало проблем і закривати купу питань. Це сильно виснажувало. А потім ми ще дізналися, що переліт дозволений лише мені. Я не уявляла, як можу їхати в іншу країну без свого чоловіка, який весь час мене підтримує. Просто не знала, як зможу фізично і морально справлятися з усім самостійно. Навіть готова була вже залишити цю ризиковану ідею, весь час істерила і плакала.

Чоловік та рідні заспокоїли мене. Попросили взяти себе в руки і зробити цей крок заради них. Вони виявилися набагато сильнішими і мудрішими за мене. Вони зібрали мої речі, кошти і попросили полетіти, щоб повернутися вже здоровою.

Я знаю, що такий шанс випадає не кожному. І що цей шанс — це моє життя. Я тримаюся з усіх сил. Направляю їх всі на боротьбу та підтримання в собі надії та віри.

«4 хімія в Іспанії, і загальна ювілейна 60. Дякую організму, що витримує весь цей час і бореться разом зі мною. Лікар задоволена моїм загальним станом та аналізами. Обійняла, а без цього іспанці не можуть. Сказала, щоб після хімії я обов’язково порадувала себе морозивом», — з допису Марини на фейсбуці. 12 серпня.

— Найголовніше, що після усіх обстежень лікарі погодилися мене лікувати. Говорять, що для мене лікування є, і навіть не одне. Я повністю довірилася їм. Зараз я вже пройшла тут кілька хіміотерапій і тепер з нетерпінням чекаю закінчення пандемії, щоб рідні могли навідати мене. І, звісно, одужання та повернення до чоловіка та своїх вухатих друзів: собаки Харді і кролика Більбо.

В Іспанії Марина в надійних руках, але перебування там їй обходиться дорого. Вінничанка має самостійно оплачувати житло, харчування, послуги перекладача, проїзди та інші супутні витрати. І все це в євро. Тому, будь ласка, допоможіть Марині не втратити її єдиний шанс вилікуватися. Будь-яка сума, яку ви перерахуєте, може стати вирішальною для одужання Марини.