«Він був ідеальним прикладом для дітей»: пам'яті Героя Володимира Гаврилюка

• На війні прикриваючи собою відхід побратимів, героїчно загинув Володимир Гаврилюк.
• Вчора Герой повернувся на щиті на рідну землю Вінниччини. Вінничани зустріли його навколішках коридором слави.
• Сьогодні, 3 січня, о 12.00 у храмі с. Степанівка Вінницького району проводжатимемо Володимира в останню дорогу.
• Приходьте підтримати його сім’ю!

На Луганщині Володимир Гаврилюк прикрив собою відхід побратимів та внаслідок чого героїчно загинув. Герой вчора на щиті повернувся на рідну землю.

«У мене на очах забирають Україну»

«У військкоматі йому сказали: приходьте через шість днів. А він відповів: я не можу стільки чекати, у мене на очах забирають Україну». Так про Володимира Гаврилюка розповідає його дружина Юлія, пише Ветеранський простір.

Для неї і дуже багатьох у Вінниці він залишиться взірцем безумовної любові до своєї України. В останні дні 2022-го року, прикриваючи собою побратимів на бойовому завданні на Луганщині, Володимир отримав смертельне поранення. 7 січня йому мало б виповнитись 43 роки. Вдома залишились двоє діток: п’ятирічна Аня та чотирнадцятирічний Вова.

Колишній патрульний поліцейський, ветеран АТО, Володимир Гаврилюк у першу добу після повномасштабного вторгнення покинув роботу далекобійника і сам попросився на фронт. Не маючи змоги очікувати на розподілення, пішов у територіальну оборону.

«Приїхав вночі на годинку додому, зняв з кілочка свого броніка, в якому був ще 2014-го року, і каже: ось твій час знову і настав».

Справжній козак

Справжній козак у 21-мі столітті: з класичною чуприною, розкішними вусами і відважним серцем. Як принципову, правильну і чесну людину згадують Володимира його військові побратими, рідні, друзі і навіть ті, хто лише на короткий час перетнувся з ним у житті. Він ніколи не дозволяв собі «відсиджуватись» за чужими спинами у теплі і завжди брався за найскладніші завдання на передовій.

До 2014-го родина Гаврилюків мешкала у Криму. Корінний подолянин переїхав туди до дружини. Володимир був настільки проукраїнських поглядів, що возив сина через всю Ялту в єдиний у місті україномовний дитячий садок. Самотужки навчився грати на бандурі і співав дітям колискових. Коли слухаєш записи його пісень, розумієш, що лише надзвичайні обставини могли змусити абсолютно мирного чоловіка взяти до рук зброю.

Але саме так і сталося у час анексії Криму. Володимир пішов на мітинг на підтримку України, а повернувся звідти з розбитою головою. Тоді він не зміг прийняти появу дивних настроїв на півострові і записався до лав ЗСУ, а родину перевіз на рідну Вінниччину.

«Усі ці дев’ять років ми спільно відновлювали його батьківську хату. Там тріщини були «в кулак» і перекошені вікна. Але Вова мріяв там жити, займатись землею, мріяв про гарний камін, щоб збиратись біля нього разом. Ми домовились, що після закінчення ремонту нарешті поживемо для себе. Але… не встигли порадіти життю».

«Я ще у сьомому класі загадала, що хочу вийти заміж за козака. Таке ось наївне дівоче бажання, але воно здійснилося».

«Він був ідеальним прикладом для дітей. Не палив, не матюкався, показував, що треба книжки читати і розвиватися. Він вмів абсолютно все робити руками. Хату сам перебудував. Сина навчив усіма інструментами вдома користуватись, машину водити… Я буду далі жити, але вже не знаю як».

Прощання з Героєм

Вчора, 2 січня, Вінниця зустріла Володимира Гаврилюка живим коридором слави.

Дружина Юлія написала:

«Ти Володимир Гаврилюк завжди казав, що краще бути кимось в маленькому селищі, ніж ніким у великому місті...

Я не змогла виставити всі свої записи всіх живих коридорів, бо схлипувала і ревіла, не могла стримати сліз гордості за героя, горя від втрати і вдячності за вас, дорогі друзі!!

я багато бачила облич знайомих... це до щему...

Він завжди хотів бачити у себе стільки друзів вдома, але ж не за таким приводом, коханий мій...»

Сьогодні, 3 січня о 12.00 у храмі с. Степанівка Вінницького району ми всі проводжатимемо Володимира в останню дорогу. Проводжатимемо воїна, патріота, друга. Маємо віддати шану захиснику, який дійсно був людиною з великої літери.

Приходьте підтримати його сім’ю!

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття рідним загиблого Героя.

Нам є ким пишатися і за що боротися! Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

 

Читайте також:

На війні загинув Юрій Зозуля з Могилівки: у Героя залишились син та донечка

«Мріяв про чотирьох діток»: завтра прощатимуться з Героєм Романом Кушніром

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.