У Вінниці попрощалися з лікарем з «Нейромеду», який помер від ракетного обстрілу

• Внаслідок ракетних ударів у Вінниці 70 опіків отримав лікар-невролог Павло Ковальчук.
• Медик 20 днів боровся за життя та лікарі робили все можливе.
• У п'ятницю, 5 серпня, Павла Ковальчука похоронили на кладовищі лікарні імені Ющенка.

У п’ятницю, 5 серпня, у Вінниці попрощалися із дитячим лікарем-неврологом Павлом Ковальчуком, який помер від отриманих опіків в результаті ракетного удару.

Друзі та рідні прощалися з лікарем у холі обласної філармонії. Знайомі, колеги та прості вінничани несли живі квіти в знак пошани загиблому.

Поховали дитячого невролога Павла Ковальчука на кладовищі лікарні імені О. І. Ющенка.

— Павло Васильович навіки залишиться в нашій пам’яті світлою і доброю людиною, — кажуть колеги з діагностичного центру Нейромед.

«Мій Павлунчик — то про життя! І так буде завжди!»

На сторінці Павла Ковальчука виклали допис-реквієм. Ми не змінюємо та викладаємо його в оригіналі:

«2 серпня росія забрала нашого друга, колегу, брата, люблячого сина, батька та чоловіка. Найкращі покидають нас першими. Ми сповнені невимовного болю. Ніколи не оговтаємось від цієї жахливої для всіх нас втрати.

Сьогодні ми зібрались поділитись спогадами, послухати про нашого неймовірного Павла Васильовича. Попрощатися.

Паша народився у Вінниці. Мав велику родину, підтримував близькі стосунки із двоюрідними сестрами та братами. Цінував цю спорідненість сім’ї.

Навчався у 33 школі. Саме у шкільні роки розпочалось його захоплення неврологією, з розповідей мами-невролога, що заворожували своєю складністю та потребою в глибоких знаннях та високих розумових здібностях.

Тому і вибір спеціальності був визначений завчасно - дитяча неврологія, дитяча нейрохірургія.

Студентські роки навчання на педіатричному факультеті були цікавими, веселими та подарували справжніх друзів.

Після здобуття спеціальності Павло працював лікарем - нейрохірургом у дитячій обласній лікарні м.Вінниці, з 2019року приєднався до колективу медичного центру «Евіденс». Згодом пішов з державної медицини та паралельно з роботою в «Евіденс» почав консультувати в клініках «Нейромед» та «Інномед».

За роки роботи самостійно досконало вивчив англійську мову, оскільки розумів, що сучасні знання та сучасна наука не мають нічого спільного із пострадянськими шкідливими підходами.

Важливим етапом стало навчання на курсі з дитячої неврології Великобританської асоціації дитячих неврологів.

Павло був членом українських та міжнародних медичних організацій: «Європейської асоціації дитячої неврології», «Міжнародної спілки головного болю», активно співпрацював з колегами в Україні та за кордоном і всі вони високо цінували його професіоналізм.

Однією з найвищих цінностей для Паші був сам процес освоєння нових знань, їх використання та передача іншим.

Він брав активну участь і в якості слухача, і в якості доповідача у регіональних та міжнародних конференціях і школах; організував та провів дві конференції з неврології у 2017 та 2019 роках; є автором курсу «Основи неврології» на освітній платформі «ДокторДумає», проводив освітні вебінари і офлайн доповіді як для батьків своїх пацієнтів, так і для колег.

Паша був одним з найкращих дитячих неврологів України. Скільки він зробив для дітей Вінниці та України! Як він болюче сприймав усі «тортури» над дітьми з неврологічними захворюваннями, які на превеликий жаль, до цього часу практикують в країні. Як він з цим боровся! Однією з його мрій була - змінити стан дитячої неврології в Україні. І він все для того робив!

З початком повномаштабного вторгнення розпочав важливу роботу по забезпеченню протисудомними препаратами дітей з епілепсією з усієї України. Хто розуміє, що таке судоми, розуміє, які величезні ризики для дитини залишитись без ліків. Паша розумів та не міг допустити цього.

У вільний від роботи час на волонтерських засадах він консультував дітей з важкою паталогією. Планував знімати фільм про дітей з розладами спектру аутизму, про методи допомоги їм.

Цю важливу справу будуть продовжувати його учні, з величезною повагою до свого Вчителя! Як говорив сам Паша, його найбільшими цілями були:

1. Навчатися і далі, щодня ставати кращою версією себе, щоб відповідати найвищим світовим вимогам до професії лікаря, і тим паче, до такої складної сфери, як неврологія.

2. Створювати добробут для пацієнтів, використовуючи лише необхідні методи лікування та обстеження, на які не витрачають кошти даремно, ніяких «не завадить» і «про всяк випадок» — все має обґрунтовано і з користю для дитини.

3. Створювати партнерські стосунки з батьками та маленькими пацієнтами, щоб разом доходити до розуміння, що відбувається і що може бути зроблено, із взаємоповагою, розумінням і без залякувань, завжди в спробі максимально все роз'яснити.

Паша легко знаходив спільну мову з дітками. Мав якийсь чарівний метод щирої та чесної співпраці з ними. Старші діти часто казали: «Паша — класний лікар». Всі його пацієнти відчували його добре серце, його щире бажання допомогти.

Колеги Павла кажуть:

«Тобою не можливо було не захоплюватись. Завжди повний енергії та сміливих задумів, спішив творити добро та щедро ділився своїм талантом та знаннями. Ти змінював світ, і заряджав всіх навколо своєю енергією, надихав власним прикладом всіх нас»

«Був цілеспрямованим, мав на меті розібратись, дійти до суті проблеми, допомогти саме дитині. З повагою до неї, з розумінням».

Як кажуть: «Талановита людина — талановита в усьому»

Це про нашого Пашу.

Він грав на скрипці в шкільні роки.

Цікавився питаннями еволюції та біологією нервової системи.

Відвідував заняття з бойових мистецтв.

Любив читати, і не тільки професійну літературу.

Малював.

Любив зустрічатись з давніми друзями без зайшої метушні, з вогнищем та гітарою. Друзі Паші згадують:

«А пам’ятаєте як ми співали під гітару свою особливу пісню про Пашу»

«А ще він читав реп, і виступав на фестивалі «Червона рута». Вони з Сергієм Шпаком тоді зайняли призове місце, круті такі»

«Паша приносив роздруковані книги і ми їх ксерили і читали»

«А ще Паша навчив мене читати, читати круту не претензійну літературу, не банальні книги. А головне, коли у нас не було грошей на ті цікаві книги, Паша роздруковував мені їх у форматі А4 і ми разом читали. Він був небайдужий завжди і вчив дивитися на цей світ з різних ракурсів і розвиватися! Аби встигати за його думками і розумом…»

«Паша досить гарно малював. Якийсь період часу ми «вчилися» один у одного, розробляли сюжети малюнків»

«Пам’ятаю, як він на анатомії Малащука з Вікою сиділи і малювали»

« Як на парах в зошиті малював ручкою круті малюнки, здається персонажі тварин чи персонажі з фільмів»

«Я згадала, як колись описала Паші свій сон, про дуже гарного чоловіка, який сидів у загратованій ямі, описала чітко, які бачила риси, і він його намалював. Намалював краще, ніж я собі уявляла, він завжди відчував мою душу. Малюнок я бережу і досі, як і багато інших»

«Вже маючи діток звертаюсь до Паші за консультацією, а він мені — так приходь до мене додому, дитина пограється з кошеням (яке вони взяли маленьким, знаючи, що воно не чує), ти мені все розповісиш, а вже потім ми оглянемо малечу. Дістали літературу, переклали її (адже Паша завжди читав і вивчав різну літературу), все обговорили, все перепровірили. «Хочу тебе заспокоїти, все Ок». Мої діти його обожнюють і часто запитували, коли ми ще підем до Пашки-букашки в гості»

«Паша є для нашого організму групи центральним органом, він був (як важко писати це «був») і залишається серцем, тим, що об’єднував і давав щиро і вірно функціонувати та Дружити з великої  літери».

«Коли ми приходили до Паші додому, було таке відчуття, що тут тебе безумовно приймають, з любов'ю і розумінням. Ми знали і Пашиних батьків, і навіть його бабусю, яка була така ж привітна, як і усі інші мешканці цієї квартири. Паша був другом кожному у нашій групі з дванадцяти чоловік, він був як клей, який зміцнював і об'єднував нас. В нього був талант дружити, був талант розуміти і розкривати для себе людину, яка була біля нього.

А окремо можна сказати про почуття гумору — тут Паша був просто незрівнянний. Ми насміяли собі багато додаткових років життя завдяки тобі, Друже! Серце і розум не хочуть сприймати таку жорстоку реальність, яку ми отримали. Хочеться зберігати тебе в пам'яті таким, яким ти був завжди — відкритим, розумним, веселим, завжди готовим допомогти. Хочеться, щоб і там, де ти зараз опинився, тебе прийняли у Люблячі Обійми...

Пашунь, любимо тебе і дякуємо життю, що подарувало нам зустріч з тобою!

А ще згадую прикол про бабусю - ми вперше прийшли до Паші додому, сидимо в великій кімнаті. Тут з балкона виходить бабуся і мило вітаючись, проходить в коридор. Я питаю у Паші:"А хто це?" Він каже: "Та це сусідка зверху, вона до нас зі свого балкону залазить і яблука краде". Мене порвало, коли я згадую цю історію, то постійно посміхаюсь...»

Найкращий друг Паші згадує: «З Пашею я познайомився на влаштованій ним неврологічній конференції. Паша непомітно і дуже швидко став членом нашої сім'ї. Наставником, опорою, підтримкою і таким другом, про якого можна було тільки мріяти. Навіть більше, ніж другом — братом. Ти був і будеш для мене і сотень людей, що тебе знали, прикладом і орієнтиром, на який потрібно рівнятись». Пашу було легко любити, адже він був відкритим, любив життя та своє оточення. Ніколи і ні за яких обставин не ставив себе вище за інших, навіть коли набагато краще орієнтувався в питанні, що обговорювалось.

На днях настала дата 5ї річниці шлюбу з дружиною Юлею. Таке кохання, як між ними двома, рідко зустрінеш. Багато хто відмічав, що вони навіть зовні дуже схожі між собою. Єднання в одне ціле.

Зі слів коханої дружини: «Такий впертий у всьому...мав алергію на креветки і всеодно не відмовляв собі ними ласувати за умови, якщо я начищу і дам одразу таблетку від алергії. Казав, що з моїх рук все смачніше. А ще Паша вмів шматочком тканини та просто пальцями намалювати чудову картину. Обожнював гарні краєвиди, море, гори, подорожі і людей, які нам зустрічалися на шляху, було цікаво все! Любив прості і якісні речі, приємні на дотик. Мав бездоганний смак в музиці, літературі та кіно. Хотів збудувати будинок, в якому лунатиме дитячий сміх..і обов'язково буде німець Вольф (такий як був в дитинстві). Він ніколи не боявся за себе, не боявся чогось нового…кохав і був коханий. Він неймовірний чоловік…самий коханий на світі …заміняв мені всіх навколо…коли ми залишалися удвох, світ зупинявся і ми ніколи не могли набутися разом, наговоритися, насміятися, наніжитися. Так хотілося просто жити...планувати і втілювати в життя наші мрії... Мій Павлунчик — то про життя! І так буде завжди!»

Паша вважав, що наша найбільша цінність — це час. Ми не знаємо скільки років, місяців, днів, годин, хвилин, секунд залишилося для нас у цьому світі. Ми маємо жити, цінуючи, кожну мить!

Життєвим кредом Паші були такі слова: «Намагаюсь зробити себе і світ трішки кращими, а близьких людей — щасливішими»

І, варто відмітити, це йому вдавалось на повну.

Всі ми пишаємось тим, що знали тебе, що ти був у нашому житті і назавжди залишишся у наших серцях.

Ти будеш жити у кожному із нас…

Вічно!» 

Редакція висловлює щирі співчуття рідним і близьким. Вічна та світла пам’ять.

Вінничани в соціальних мережах висловлюють слова жалю:

• Боляче, що не всі зможуть попрощатись навіть з ним;
• Царство небесне;
• Вічна пам'ять.

Нагадаємо, лікар помер 2 серпня від травм, отриманих внаслідок ракетного обстрілу. Про смерть колеги повідомили на сторінці діагностичного центру «Нейромед».

Дитячий невролог Павло Ковальчук перебував в «Нейромеді» на момент обстрілу. Про Павла Ковальчука пишуть, що він надзвичайно крутий фахівець. Відомо, що він отримав важкі поранення та опіки 70% тіла.

З 19 липня Павло Ковальчук лікувався в Краківському опіковому центрі. Його стан був важкий, лікар переніс вже чотири операції. Медик виклав допис зі словами вдячності за підтримку та допомогу. Тоді ми всі вірили, що все буде добре.

Варто додати, що 14 липня російські війська ударили ракетами по Вінниці. За офіційною інформацією, на місці загинули 23 людини, ще троє — у лікарнях, від отриманих травм. Але загиблі — це не тільки цифри статистики. Ми розповідаємо історії 19 жертв ракетного удару: Їх убила росія. Імена та історії загиблих внаслідок обстрілу Вінниці 14 липня

Серед жертв російського обстрілу були лікарі та пацієнти діагностичного центру «Нейромед». 

 

Читайте також:

Поховають з ведмедиком: сьогодні прощатимуться з Кирилом, який загинув від ракетного удару

Ізраїль пропонує допомогу з лікуванням поранених внаслідок теракту у Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.