Складної долі людина, але світла і вишукана. Померла журналістка Маріна Богданова

• Не стало Маріни Богданової. Журналістки, яка працювала в редакції RIA\20хвилин, була розслідувачем, випусковим редактором, займалася промо. В останні роки наша колега писала для сайту «Союз православних журналістів».
• Маріна (саме так, як вона казала колись в редакції, пишеться її ім’я українською) хворіла. Їй збирали кошти на лікування. Було багато хімій. Здавалося, є результат. Але ось сьогодні, 16 червня, ми отримали сумну звістку: Богданова померла на 59-му році життя. 

Ще позаторік Маріна активно займалася журналістикою та піар-проектами. Навіть з постійним болем у животі і спині намагалася працювати якомога краще. Коли ж діагностували дві пухлини та четверту стадію раку, проходила дорого вартісне лікування.

Час від часу вона публікувала у фейсбуці своє гарне фото з обнадійливою інформацією для людей, що допомагали їй коштами. Дякувала їм та, як глибоко віруюча людина, Богові.

Але дива не сталося. Хвороба забрала Маріну в 59 років. Вона могла б ще зробили багато хороших справ, але… Наша колега, що працювала чимало років в редакції RIA, пішла від нас у кращі світи, полишивши за собою спогади про себе унікальну та приклад, якого молоді журналісти у Богданової навчилися.

Яка була Маріна? У роботі — професіонал. А як про людину й жінку дуже влучно написав у фейсбуці фотограф Зорій: світла, інтелігентна, витримана, вишукана.

«Померла журналіст Марина Богданова. Ми товаришували більше двадцяти років. Останнім часом вона боролася з тяжкою хворобою. Складної долі людина, але світла, інтелігентна, витримана, вишукана. Зовсім ще молода. Мені болить», — написав Зорій Файн і розмістив спільне фото з Маріною.

Коментарів під цим постом та іншими публікаціями про Маріну — сотні. Це говорить, що багато хто знав і любив її, а тепер оплакує і надалі сумуватиме. Ось дописи кількох з таких людей:

«Харизматична, неординарна, цікава Богданова... Пам'ятаю її театральні паузи в розмові, в які я по молодості вклинювала свої п'ять копійок, а потім звикла до її темпу. Царство небесне, вона в нього вірила, — написала журналістка Яна Віцинська.

«Дуже боляче. Маринка, така світла, позитивна, так боролась за життя. Царство небесне їй і легких хмаринок, — пише пресофіцерка поліції Анна Олійник.

«Маринка... Такий позитивчик і промінчик світла, а ще — вічний енерджайзер. Нехай візьме Господь твою світлу душу у свої обійми. Тобі вже не болить, — написала наша колега з Тернопільської редакції Ірина Белякова. — Ти завжди лишатимешся в моїй пам'яті такою усміхненою... Спочивай з Богом, красуне. Нехай там, на небі, тобі легко пишеться...».

Ми попросили журналістів та журналісток, яким довелося тривалий час працювати з Маріною, розповісти, якою вони її запам’ятали. Цей матеріал впродовж дня будемо оновлювати новими спогадами (написати автору можна за цим посиланням). 

— Ми з Маріною познайомились в редакції RІА, — розповідає журналістка Інга Фляжнікова. — Вона з посмішкою згадувала, що я тоді, «зелена» журналістка, подивилась на неї зверхньо і сказала: «Ти наш новий копірайтер? Можеш займати ось це робоче місце біля мене». Дружба почалася, як це буває, сама собою… Ми виходили з редакції ввечері, сідали на лавку та голосно співали. Маріна називала це виспівуванням втоми. З тих пір минуло більше 25-ти років… Вона була свідком на моєму весіллі, подругою, яка підтримувала у важкі хвилини та розділяла радість, колегою, що допомагала порадою, мудрою, оптимістичною, світлою та життєлюбною людиною, яка до останнього боролась за життя…

Світлана Вишневська, журналістка та колишня редакторка кількох вінницьких газет, в тому числі RIA, мабуть, чи не найбільше пропрацювала з Маріною. Якою вона запам’ятає Богданову?

— Марина… Це чорні кучері, які не міг приборкати жодний перукар. Це величезні темно-карі очі, які дивилися на світ одночасно з іронією та якоюсь дитячою наївністю… Вона була мінливою як погода. Могла радіти «з феєрверками», а вже за годину — впасти у відчай… Для неї це було органічно, — згадує Світлана Вишневська. — Вона вміла слухати та дружити. Вона була голосною та яскравою. А ще вона була прекрасним журналістом. Аж страшно, скільки разів я написала слово «була»… Так дивно, що це слово зараз про неї… Марина – це поет. Не графоман, не імітатор, а дійсно – ПОЕТ. Справжній. Прекрасний. І я ніколи та нікому не скажу, що Марина «була» поетом. Її вірші живуть із її друзями. Вони є і будуть, якщо навіть ніде не надруковані… Маринка пішла до Бога. Він був у її душі. А тепер вона ще ближче до нього. Де в Бога живуть поети? Тепер вона це знає…

Тетяна Пархомчук, яка свого часу також працювала в нашій редакції журналісткою, розповіла про Маріну Богданову так:

— Марина завжди була на своїй поетичній хвилі. Коли вдавалось роздобути цікаву для неї тему, влітала в редакцію RIA, мов на крилах, і з порогу захоплено ділилась враженнями, своїм особливим, піднесеним баченням, здавалося б, звичайної події. І за яку б, на перший погляд, суху газетну тему не бралася, слова тексту лилися як тихий, але впевнений і невпинний плин ріки. А її вірші — то вона сама: усміхнена, навіть коли гірко; сонячна, навіть коли похмуро на душі; світла, закохана в світ і життя. Ця любов наділила її ще одним даром — умінням співчувати, відчувати чужий біль. …Відстраждалим, зболілим тілом завершила свій земний шлях. Спочивай з миром, Марино, ти залишаєшся у світлій пам’яті.

Журналістка RIA/20 хвилин Валентина Кирильчук називає Маріну Богданову своєю наставницею та натхненницею. Ось який спогад вона написала:  

— Мариночка Богданова… Моя люба подруга, наставниця, натхненниця. Безмежно закохана у життя і щира у прояві кожної своєї емоції! Ми познайомилися у 2004 році у редакції RIA, коли Марина була відомою журналісткою, а ми тільки починали. Журналістські розслідування, інтерв’ю з найбільш неговіркими представниками влади та бізнесу чи будь-яка найважча тема — про все і кожного вона уміла написати надпотужно, влучно і цікаво. А у житті була людиною, з якою годинами можна було говорити про все на світі! Багатогранна, мудра, сильна духом та яскрава завжди і в усьому! Я обожнювала слухати розповіді про її барвисте життя, розмірковувати про кохання, дружбу і сенс життя, джаз та мистецтво, секрети піару і журналістику, віру та неймовірні православні сплави по Бугу. З фірмовим почуттям гумору, вродженою жіночою мудрістю і усмішкою Марина зачаровувала кожного своєю харизмою, розумом та щирим серцем. Завжди говорила, як думає. Жила — як відчувала серцем. Писала такі вірші, від краси яких перехоплює подих. Вміла щиро радіти за інших, допомагати у скруті та попри всі життєві перипетії завжди залишатися сяючою і сильною. Навіть коли прийшла страшна хвороба, Мариночка не опустила рук. Боролась до останнього, продовжувала мріяти і надихати всіх, хто її любив. Дивлячись із вашого улюбленого балкона на красуню Вінницю, я згадую вас, моя люба Мариночко, із усмішкою та молитвою. Як ви цього і хотіли б. Люблю Вас і вдячна за все! Бережно зберігаю у серці всі наші спільні моменти, щирі розмови та мудрі поради. Найсвітліша вічна пам'ять та Царство небесне…

Церемонія прощання

Прощання з Маріною Богдановою відбудеться 17 червня у вінницькому храмі святителя Луки Кримського, повідомили на spzh.news. Також написали:

«У ніч на 16 червня після важкого онкологічного захворювання відійшла до Господа 59-річна журналістка Марина Богданова — авторка численних матеріалів на СПЖ. Багато місяців Марина боролася з раком підшлункової залози, кошти на лікування і курси хіміотерапії збирали рідні та друзі, небайдужі люди. Наша колега — віруюча УПЦ — була життєрадісною, чуйною і завжди намагалася допомогти ближньому, хоча сама перебувала у складних життєвих умовах і дуже потребувала підтримки».

Сьогодні о 17.00 труну з померлою привезуть до храму святителя Луки Кримського у Вінниці (Хмельницьке шосе, 90а), де вона ночуватиме. Цю інформацію опублікували на сторінці Маріни Богданової у Фейсбуці. 

Відспівають Маріну у п'ятницю, 17 червня. Початок о 9.30. На 10.45 запланували виїзд на кладовище. О 12.00 — поминальний обід в Хресто-Воздвиженському храмі УПЦ, що на Келецькій, 59А.

Читайте також:

«Ти посміхаєшся на світлинах, а всі навколо плачуть». У Вінниці поховали лейтенанта Дмитра Лізавенка

Після війни буде вал пацієнтів з діабетом, щитовидкою… Нас скосить стрес, — вважає ендокринолог

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.