Робота, що не пробачає помилок. Історія вінничанина, який працює вибухотехніком
- Час від часу ви, мабуть, потрапляєте на новини про замінування ТРЦ чи якоїсь зі шкіл. Читаєте інформацію, що це було псевдозамінування, і вже за кілька хвилин не згадуєте про цю ситуацію.
- А тепер на хвилинку задумайтесь, яка небезпечна за цим стоїть робота саперів. Вінницький вибухотехнік відверто розповів нам про свою професію.
Ви, мабуть, чули жарти про саперів, які ненавидять, коли їм говорять «одна нога тут, інша там» чи про те, що «діти саперів їдять манну кашу, не зачіпаючи кумочки». Та жарти жартами, але професія вибухотехніка одна з найнебезпечніших у світі.
Гранати, бомби, саморобні вибухівки, міни часів ще першої світової війни та інші вибухові боєприпаси, — все це розміновують вибухотехніки, ризикуючи життям.
Один з таких сміливців — Ігор Підлісний. Йому 41 рік і він майор поліції, старший інспектор з особливих доручень відділу вибухотехнічної служби ГУНП у Вінницькій області.
З Ігорем Підлісним ми домовляємося про зустріч у відділку поліції телефоном. Голос у чоловіка видався нам саме такий, який і має бути у «типового сапера»: суворий та чіткий. Проте, коли у домовлений час, ми приїхали на зустріч, то нас зустрів приязний чоловік, що запрошував у кабінет, де дещо тепліше.
Зайшовши у приміщення, проминаємо прохідну кімнату, де виставлені різні вибухові пристрої, це щось на кшталт мінімузею. Правоохоронець нас проводить далі, і запрошує у кабінет. Там одразу впадає в око робочий стіл над яким все завішано світлинами та грамотами. Придивляємося краще — з фото до нас усміхається Ігор.
— А, так, це мій стіл. Тут тримаю всі свої сертифікати, грамоти та приємні спогади на фото, — помічає наш погляд чоловік.
Ігор Підлісний вже майже десять років працює вибухотехніком, він кадровий військовий. Каже, бути військовим мріяв з дитинства.
— Я все життя хотів мати справу з військовою атрибутикою. Коли був малий, то любив гратися пістолетиками, гранатками. І так я все життя цими гранатками та пістолетиками й «граюся». Хоч мені вже за сорок років, але, бачите, ще люблю це, — каже фахівець. — У мене відповідальна робота. Я несу цю відповідальність не лише за себе, а й інших людей. Але я люблю свою роботу. Чесно.
Перерізати синій чи червоний дріт у бомбі?
Якщо ви дивилися принаймні кілька бойовиків, то вам точно доводилося бачити сцену, як сапер стоїть перед вибухівкою і вибирає, якого б це кольору дріт йому перерізати. В цей момент напруження у фільмі сягає своєї вершини, і, зазвичай, ми з полегшенням видихаємо, коли герой обрав вірно.
Вінницький вибухотехнік же тільки усміхається, і каже, що це дуже набридливий стереотип про їхню роботу. Насправді обов'язки вибухотехніка надзвичайно обширні.
— Основною задачею підрозділу є пошук, виявлення та знешкодження вибухонебезпечних матеріалів. До цього входять речовини, різні предмети, саморобні вибухівки, — пояснює фахівець. — Обсяг роботи великий. Все, що має кримінальну спрямованість, то до нас. Крім того, на наших плечах огляди масових заходів та місця, куди прибувають особи, які згідно з Законом підлягають ретельній охороні.
Тобто, до прикладу, коли у Вінницю уторік приїжджав Володимир Зеленський, то підрозділ вибухотехніків пильно оглянув місця його відвідин перед початком офіційних заходів.
— У нашому підрозділі працює десять осіб по штабу. Нещодавно нашу чоловічу обстановку почала розряджати дівчина-вибухотехнік. Але зараз вона у спеціалізованому центрі підготовки працівників вибухотехнічних підрозділів. Без ґрунтовного знання теорії у нашій роботі ніяк, — продовжує правоохоронець.
За словами вибухотехніка, у їхній роботі надзвичайно важливі довірливі стосунки у колективі. На завдання поодинці ніхто ніколи не ходить.
— Ми завжди працюємо вдвох, і я маю на 300% довіряти своєму напарнику. Від правильності його роботи залежить моє життя, і навпаки, — каже спеціаліст. — Наш колектив, як сім'я. Довіра має у нас має бути на підсвідомому рівні теж. Цього вимагає робота.
Всі виклики — бойові
За словами Ігоря Підлісного, для вибухотехніків кожен виклик найнебезпечніший.
— До кожного виду викликів ми відносимося, як до бойових. Чи вони анонімні, чи відомі, чи бойові, — каже чоловік. — Треба дотримуватися всіх мір безпеки, всіх алгоритмів дій і виконувати свою роботу ретельно. Не дарма існує жарт, що сапер помиляється два рази в житті: коли обрав професії й другий, ви самі розумієте, коли. Наша робота помилок не пробачає. Помилятися ми не маємо права, бо від нас залежить не тільки наше життя.
Як пояснює правоохоронець у них є спецкостюми, але одягають вони їх не часто. Спецкостюм одягається безпосередньо, коли є об'єкт, який має дистанційний датчик цілі чи радіокерований. Тобто, коли його можуть підірвати з відстані.
Або є об'єкт, який надзвичайно небезпечний. В основному вони працюють у засобах індивідуального захисту. Тобто, бронежилети, шоломи з бронесклом.
— Який алгоритм дій? Будь-яке анонімне повідомлення про загрозу вибуху насамперед викликає евакуацію. Всіх людей потрібно вивести, а також техніку, щоб мінімізувати будь-які пошкодження при вибуху. Перекривається периметр всього приміщення, — розповідає вибухотехнік. — Якщо нам відомий час «X», тобто, коли зловмисники кажуть, що в 12.00, наприклад, буде вибух. Тоді ми маємо провести роботу за 15 хвилин до визначеного часу.
Якщо за цей час нічого не вдалося виявити, то вибухотехніки теж покидають небезпечну територію і чекають надходження цього часу. Якщо через 30 хвилин нічого не відбулося, то вони знову оглядають приміщення. Далі — складають відповідні документи, щоб порушити кримінальне провадження.
Поліцейські-вибухотехніки працюють тільки з тим, що має кримінальну спрямованість. До прикладу, якщо тракторист в полі знайшов міну, то її знешкодженням займаються працівники ДСНС. А якщо цей тракторист забрав цю міну собі додому в гараж, то приїжджає підрозділ, де працює Ігор Підлісний.
Важливе правильне налаштування
— Пам'ятаю, як у Жмеринці на вокзалі повідомили про загрозу вибуху. Там виявили гранату. Таких випадків у Вінниці за час моєї роботи було 2-3. Всі інші, на щастя, непідтверджені, — каже фахівець. — Перед виїздом я щоразу налаштовуюся на роботу. Стараюся відключатися від всього іншого і фокусуюся на об'єкті. Мене, наприклад, не цікавить, що там в мене вдома чи заплатив я за світло. Я концентруюся на пристрої. Зайві думки заважають.
За словами правоохоронця, він ставиться до своєї роботи з позитивом. Говорить, якби він «вантажився» усім з цим має справу, то не витримає нервова система. Він знає, як влаштовані вибухові пристрої різних видів, тому небезпеки для нього це 100% не складає.
— Я ставлюся до вибухівки, умовно кажучи, як до духовної істоти. Я можу з нею заговорити: «Розкажи мені, що ти там, як ти? Ага, ти так зроблена. Хочеш вибухнути, а я тобі не дам», — розповідає чоловік. — Звісно, не завжди так відбувається. Якщо це «банальна» граната, коли все зрозуміло, то я швидко виконую роботу. А якщо щось цікаве, що не потраплялося раніше, то я стараюся вивчити об'єкт, а потім працювати. У кожного, звісно, свій підхід налаштування на роботу.
Всі бояться, і я теж
— Чи страшно? Ну, звісно, страшно. Не бояться тільки мертві й люди, що відстали у розвитку, — каже вибухотехнік. — Пристрої з якими я маю справу, м'яко кажучи, дуже неприємні. Страшно завжди. Будь-яка людина має боятися, бо вона тоді зробить менше помилок.
За словами спеціаліста, боятися треба, але водночас робити свою задачу при будь-якій погоді та в будь-який час доби. Говорить, найбезпечнішим є пошук, коли не знаєш, де вибухівка знаходиться. Ну і при роботі вже безпосередньо з самим об'єктом — небезпека є.
— Особливо страшно, коли гинуть діти або невинні люди. Був випадок у 2017 році, коли двоє маленьких хлопчиків у Липовці знайшли на полі артилерійський вибуховий снаряд. Почали стукати й воно зірвалося. Хлопчики загинули, — розповідає чоловік. — Ми часто їздимо з інформативними заняттями для діток. Влітку у дитячі табори, бази відпочинку, а в інший час — у школи.
Як каже Ігор Підлісний, на сході нашої країни кожен крок є небезпечним, йому доводилося бути на передовій. Там, пояснює, ти йдеш і з кожним кроком відчуваєш небезпеку.
— Я там був дві ротації, у 2016 в АТО та у 2018 — в ООС. Два рази у Луганській області. Приходилося робити багато роботи. У 2016-му році було близько 20 виїздів, а у 2018 — 222. Тобто, в середньому два рази в день, — каже чоловік. — Пригадую, як в Станиці Луганській ми працювали, і там підірвалася біля залізничної станції цивільна людина. Доводилося там працювати, оглядати тіло, обстежувати обстановку. Була страшно, що ще будуть «сюрпризи», на які не хотілося б наткнутися.
Будь-то в ООС чи у Вінниці найважче, каже, працювати з саморобними вибуховими пристроями. Адже, як він функціонує знає лише той, хто його майстрував. Для того, щоб виїжджати на такі виклики потрібно мати відповідний сертифікат високого рівня.
— Насамперед треба розпізнати принцип роботи цієї саморобної вибухівки. Зазвичай такі пристрої дуже гарно маскуються, і, як знешкоджувати ми визначаємося вже на місці, — каже фахівець. — Люди, які створюють вибухові пристрої, це розумні особи, які знають, що роблять. Вибухівку може створити й підліток вдома на кухні. Машину можна перетворити в вибухівку, не вкладаючи в неї нічого. Треба зробити лише з нею певні маніпуляції й все. Людина заведе машину і вона вибухне.
З війни, додає, люди люблять привозити собі «трофеї» чи «подарунки», і їх потім працівники поліції вичисляють та вилучають.
У роботі допомагають роботи та собаки
Нині в арсеналі колективу вибухотехніків Вінниці є помічники: кінологічні собаки та гаджети. Є навіть один роботокомплекс, таких в Україні менше десятка.
— Ці роботи виконують велику функцію. Бо ти не йдеш з маніпулятором ручним, умовно кажучи, такою палицею з затискачем, і не береш об'єкт для того, щоб перенести. А ти сидиш у машині і на комп'ютері їдеш цим роботом, який захоплює об'єкт та переносить його у безпечне місце, наприклад, вибухозахисний контейнер, — пояснює спеціаліст.
За словами Ігоря Підлісного, Нацполіція зацікавлена забезпеченням цим обладнанням кожний підрозділ. Цей робот навіть одного разу врятував життя колеги Ігоря. Це було в Одесі кілька років тому, коли там почастішали випадки виявлення саморобних вибухових пристроїв. Тоді мінували парки, сквери, смітникові контейнери.
— У хлопців не було робота і ми їм на певний час позичили свого. Він врятував життя вибухотехніку. При виконанні однієї з задач цей пристрій вибухнув, а на його місці міг би бути працівник поліції, — розказує чоловік. — Цей робот зроблений з міцних металевих сплавів, йому нічого не сталося.
Крім того, пояснює вибухотехнік, у них налагоджена плідна співпраця з кінологічним центром. Каже, там є чотири фахові собаки, які гарно працюють.
— Вони дуже енергійні. Я люблю собак, ось там фото, де я з Лордом. Такої собаки я не зустрічав ніколи, навіть не треба говорити до нього, все розуміє, — показує чоловік на світлину, що висить над його робочим столом.
— Знаєте, мені до пенсії один рік, але я не збираюся звідси йти. Хочу працювати, енергії хватає, і треба ділитися досвідом з молодими. Тут мій другий дім.
Читайте також:
Кешбек від держави. Пояснюємо простими словами, як отримати податкову знижку на навчання
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Andrey Chernenko