«Поцілував ще сплячого сина і поїхав». Вдова офіцера Дмитра Лізавенка просить підписати петицію

• Загиблому нацгвардійцю з Вінниці Дмитру Лізавенку просять присвоїти звання Героя України (посмертно).
• Про петицію редакції розповіла дружина. Ми поговорили з жінкою про нашого захисника, яким він був в сім'ї та на службі.

Вінничанка Маріанна Лізавенко просить усіх небайдужих підписати петицію, зареєстровану на сайті Президента, про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) офіцеру Національної Гвардії України, її чоловіку Дмитру Лізавенку. Він захищав Україну з початку збройної агресії російської федерації проти нашої держави у з 2014 року. До кінця підписання петиції залишилось 83 дні, є 5920 голосів з 25 тисяч необхідних.

«Він — наш Герой назавжди»

Рік тому війна обірвала життя військового. 32-річний лейтенант Лізавенко Дмитро з позивним «Ліза» загинув 11 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі міста Сєвєродонецьк на Луганщині, внаслідок артилерійського обстрілу позицій, отримавши смертельну вибухову травму.

У військового залишилися батько, брат, дружина та син Матвійчик, якому лише п'ять років.

— Дмитро був справжнім, добрим, дуже сміливим, сильним, завжди всім допомагав, — говорить Маріанна Лізавенко, дружина Героя. —  Мав багато планів на життя та клята війна все змінила... Віддав своє життя, щоб ми жили у вільній і незалежній Україні, а сам отримав важкі поранення несумісні з життям.

Щодня українські жінки отримують звістки про загибель на фронті своїх синів, братів, чоловіків… В червні минулого року до вінничанки Маріанни Лізавенко теж прийшла така страшна новина.

— Я досі не вірю, але з 11 червня 2022 року Дмитра немає з нами, — розповідає жінка. — А  я ще напередодні з ним розмовляла… Він, як завжди, сказав «все добре», та на душі було неспокійно. Мій коханий чоловік, він був люблячим, щирим, відкритим, добрим, завжди з посмішкою на обличчі, моєю підтримко був… Був для мене всім, а тепер війна забрала. 

Маріанна розповіла, як в їхню домівку прийшла велика війна. 

— 24 лютого, я особисто памʼятаю, як пролунав дзвінок чоловіку з роботи, де повідомили, що це не навчальна тривога, це війна, — говорить вдова героя. — Поцілувавши ще сплячого сина, Дмитро поїхав. Після того він бачив його лише по відео звʼязку. А син — його маленька копія…

З першого дня повномасштабного вторгнення росії офіцер Дмитро Лізавенко виконував обов'язки командира відділення інструкторів 1-го батальйону оперативного призначення. Якби не було складно, військовий ніколи цього не показував рідним.

— Завжди, коли він телефонував, ні на що ніколи не жалівся, лиш нас підтримував, хоча знаю, що йому там було важко, — каже Маріанна. — Завжди, як і на світлині, посміхався. З постійною посмішкою казав «все буде добре».

Дмитро Лізавенко був відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність.

— Для мене був надійною опорою та чудовим як чоловіком, так і батьком нашого сина, — розповіла дружина Маріанна. — Я буду сильною заради нашого чудового прекрасного синочка, хоч це зовсім непросто... Він — наш Герой назавжди, був, є і буде!

Офіцер Нацгвардії

Лізавенко Дмитро Васильович народився 4 листопада 1989 у Вінниці. Закінчив місцеву школу N°2. На строкову військову службу був призваний в листопаді 2007 року Вінницьким ОМВК міста Вінниці. Проходячи строкову службу в армії паралельно навчався в Академії внутрішніх справ.

До військової частини 3030 внутрішніх військ МВС України зарахований на службу за контрактом в травні 2008 року. В 2011 році  був переміщений для подальшого проходження військової служби до 8-го полку спеціального призначення внутрішніх військ МВС України. Загальний стаж роботи в системі МВС України складає майже 15 років.

3 2012 року служив у військовій частині 3028 Національної Гвардії України. Під час Революції Гідності у 2013-2014 роках Дмитро Лізавенко захищав цивільних та стежив за порядком. У 2014 році брав участь в бойових операція в зоні АТО (місто Ізюм на Харківщині та місто Словʼянськ на Донеччині).

3 першого дня повномасштабного вторгнення військовий брав участь у захисті України від російських окупантів. Був інструктором 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3028 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, мав звання лейтенант. Під час війни був нагороджений нагрудним знаком МОУ «Знак пошани».

32-річний лейтенант Дмитро Лізавенко, позивний «Ліза», загинув 11 червня 2022 року близько 19 години 30 хвилин під час виконання бойового завдання в районі міста Сєвєродонецьк на Луганщині внаслідок артилерійського обстрілу позицій БТГр 8 ПОП та отримавши смертельну вибухову травму. 

Поховали офіцера на Алеї Слави Сабарівського кладовища на Вінниччині. Посмертно лейтенант Дмитро Лізавенко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

 

Читайте також:

Врятований на війні боєць стік кров'ю у вінницькій лікарні. Розслідують халатність медиків

У квітні пішов на фронт і за кілька тижнів загинув. Вінниця попрощалась з Віталієм Медведським

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.