«Перевіряв на поліграфі кандидата в мери»: вінницький поліграфолог розповів про свою роботу

• Чи можна обманути поліграф? А перехитрувати його? Чому вінничани водять своїх дітей на перевірку? Як детектор брехні допомагає в розслідуванні резонансних злочинів?
• На ці та інші запитання ми попросили відповісти вінницького поліграфолога Олександра Сорочинського. 

Навколо поліграфа точиться чимало різноманітних чуток. Наприклад, що від нього неможливо приховати правду. Ви самі, як вважаєте?

— Поліграф — це прилад, який десятиліттями вдосконалювався вченими. На сьогодні це науковий прилад, який, за допомогою давачів, фіксує зміни у психоемоційному стані людини, коли ми їй ставимо будь-які питання. Він помічає найменші реакції.

Невже його ніяк не можна обманути?

— Якщо говорити коротко, то ні, обманути поліграф неможливо. Однак можна обманути поліграфолога. Якщо у фахівця недостатній досвід роботи, якщо він невірно інтерпретував отримані дані, якщо використовує недосконалу методику — похибка може статися. Втім, навіть недосвідчений поліграфолог побачить елементи прихованої брехні, або протидію, що її чинить респондент. 

Є монахи, які повністю володіють своїм тілом та силою думки. Вони можуть змінювати дихання, серцебиття. За бажанням вони можуть спітніти або змінити показники свого тиску. Тоді звісно, можлива похибка. За 15 років досвіду мені жодної такої людини не траплялося. 

Є ще працівники спецслужб, яких, думаю, також мають навчати протидіяти поліграфному дослідженню.

— Не зустрічав людей зі спецслужб, які б так вміли. Але про таких я справді чув. Враховуючи, що я досконало знаю, як працює поліграф, можу сказати, що на підготовку таких агентів знадобиться не один рік і чималі кошти. Як я вже казав, рівень володіння власним тілом та психікою має бути настільки високими, що таких людей, людьми вже не назвеш. Це роботи. Якщо такі колись й потрапляють на поліграф, то лише до фахівців, які спеціалізуються саме на протидії їм. 

Зрозуміло, що поліграф фіксує різні психофізіологічні реакції нашого організму. Про це ви вже почали говорити. Але виникає інше питання: як це відбувається? Можете пояснити простими словами?

— Не зовсім коректний приклад, але зазвичай саме його я наводжу, коли пояснюю принцип дії поліграфа. Ось поліграма. Ми бачимо питання поліграфолога і відповідь респондента — у нього звичайна реакція — відповідь правдива. А ось інше питання та відповідь людини: бачимо різкий стрибок — це брехня

Поліграма

Уявіть, що у мене є дві лампочки: зелена та червона. Я, наприклад, вас питаю: «Михайле, ви коли-небудь в своєму житті крали чи брали без дозволу?» Ви дивитеся на мене і думаєте: «Якийсь чоловік, якого я вперше у своєму житті бачу, можливо навіть востаннє, хоче, щоб я перед ним вилив душу». Ви відповідаєте: «Ні». Але ваша підсвідомість говорить вам: «Міша, а пам'ятаєш, як тоді-то було таке-то?» — у мене на моніторі горить червона лампочка.

Підкреслюю, що це не зовсім коректний приклад, але за допомогою сукупності сімох спеціальних каналів поліграфії, ми можемо робити відповідні висновки з усього, що говорить людина. 

Людина каже правду — ізолінія виглядає спокійною, обманює — її зубці стрибають догори. Наче, не так вже й складно розрізнити де правда, а де брехня. 

— Існують різні методики, які допомагають розбиратися з цим. Це й фабула подій, перелік та порядок питань, а також час, коли ми їх маємо ставити. Якщо робити це неправильно, ми не отримуємо якісних результатів досліджень. 

Якщо обманути детектор брехні не можна, то, можливо, є способи схитрувати? Скажімо, якщо перед походом до поліграфолога випити заспокійливе?

— Можна випити заспокійливе, або вжити наркотики, але на такі випадки існують запобіжники. Наприклад, обладнання можна підлаштовувати. Якщо ж людина прийняла якісь препарати у великій кількості, вона, грубо кажучи, перетворюється на овоч. Є спеціальні стимуляційні тести. Ми проводимо їх перед дослідженнями. Якщо людина ніяк на них не реагує, ми говоримо, що не можемо її тестувати. Обманути поліграф за допомогою таких протидій не можна, зірвати перевірку — так. 

Читав, що до вас, зокрема, батьки водять своїх дітей підлітків, аби ви перевірили, чи не вживають вони наркотики. Розкажіть про це. 

— Коли до мене звертаються такі батьки, я нерідко кажу їм, що краще не витрачати кошти на перевірку, а направити їх на здачу аналізів. Зазвичай кров усе показує. Та й такий аналіз обходиться значно дешевше. 

Поліграфолог Олександр Сорочинський

Якщо ж батьки дізналися, що дитина вживає наркотики, то знову таки, краще йти до психотерапевта, а не поліграфолога. Я можу дати батькам правду, але не допомогти дитині. Інша справа, коли дитина приймала наркотики або продавала їх, але перестала це робити. Потім батьки починають підозрювати, що дитина взялася за старе. Тоді сенс перевірки, звісно, є. 

Багато вінницьких батьків приводять підлітків через проблеми сексуального характеру. Їм я також раджу йти до психотерапевта, який більше в цьому розбирається. Але є батьки, які хочуть правду тут і зараз. Зазвичай вони борються із наслідками, а не розбираються в причинах. 

Мабуть, деякі підлітки почувають себе приниженими, коли дізнаються, що їх перевірятимуть на детекторі брехні?

— Одні так, інші — ні. Я завжди запитую людей, чи таке дослідження для них не є приниженням. Як і про те, чи добровільно вони прийшли на перевірку. Попереджаю, що поліграф буде чітко фіксувати їх відповіді, його не вдасться обманути, від нього не приховати протиправні дії, якщо такі були і якщо підозра у їх вчиненні є предметом дослідження. У нього немає ані симпатії, ані антипатії до людини. 

Бездушна машина.

— Саме так. Люди можуть одне одному подобатися, а може бути навпаки. Від цього можуть залежати результати того чи іншого дослідження. З поліграфом все інакше. З ним неможливо домовитися. Він показує все як є. 

Розкажіть, хто до вас зазвичай звертається за послугами?

— Переважно ми займаємося злочинами: вбивства, крадіжки. Бувають різного роду цивільні суперечки. Нерідко проводимо кадрові перевірки. Це називається скринінгом — коли при прийнятті на роботу роботодавець хоче знати більше про майбутнього працівника: чи вживає він наркотики, чи має психічні розлади, чи має алкогольну або ігрову залежність тощо. Врешті-решт, подружні зради — пошуками відповідей на це питання також зацікавлено багато людей. 

Наскільки я розумію, питання можна ставити лише заздалегідь узгодженні. Себто, якщо підставою до перевірки була ймовірна крадіжка, то питати про подружню зраду буде некоректно. Чи я помиляюся?

— До нас звертається замовник разом із респондентом. Вони говорять, що хочуть пройти дослідження. Заповнюють заяву про добровільну згоду на його проведення. Далі замовник розповідає фабулу події, ставить задачу у вигляді запитань і ми проводимо дослідження.

Питання узгоджуються завжди. Респондент може сказати, що дасть згоду на дослідження лише після того, як ми покажемо йому перелік питань. Ми показуємо. У нас немає мети ставити йому неочікувані питання. 

Ніколи ми не ставимо питань, що стосуються релігійної та сексуальної приналежності людини. 

Мені здається, що одного лише усвідомлення факту, що тебе перевіряють на детекторі брехні, вистачить, аби викликати негативні наслідки для психіки. Особливо, якщо людина справді ні в чому не винна. 

— Безумовно, це певний стрес. Але це не виглядає так, що людина не знає, куди вона йде, а як тільки приходить, на неї одразу накидають датчики і починають катувати. Чи запитуємо її, чи вона розуміє, чому прийшла і що тут буде відбуватися, чи людина погоджується. 

Ми пояснюємо респондентові, якщо під час дослідження будь-які дії чи запитання поліграфолога він вважатиме такими, що ображають його честь та гідність, він будь-якої миті без пояснення причин може зупинити дослідження.

Ви самі колись проходили тестування на поліграфі?

— Звісно. Це одна з систем підготовки поліграфолога. Можливо, це грубо прозвучить, але ми маємо побувати як в шкурі респондента, так і в шкурі поліграфолога. Важливе моделювання різноманітних ситуацій у різних ролях: жертви, агресора, злочинця тощо. 

Під час таких перевірок обов'язково має бути соціальна ознака. Якщо проводити такі дослідження просто так, для забавки, ми не отримаємо правдивих результатів. 

Чи залучали вас до розслідувань резонансних справ?

— Так, постійно залучають. До прикладу, я був у комісії з розслідування вбивства. Поліція знайшла ймовірного винуватця, але не могла довести його причетність. За допомогою поліграфа ми дізналися, де він заховав ніж, яким вбив людину. Для цього існує спеціальний пошуковий тест.

За 15 років практики, мабуть, надивилися різного. 

— Якось до нас звернулися люди, які шукали викрадений предмет. На їх думку, винуватцями могли бути лише чотири людини: або двоє, які його принесли в певне місце, або двоє інших, які мали забирати. Поліграф показав, що всі вони невинуваті. Пізніше вдалося знайти записи з відеокамер. Виявилося, що до справи причетні зовсім сторонні особи, Замовник дослідження дуже здивувався цьому. 

Зазвичай так і буває, що при скоєнні правопорушень, люди кажуть: «Його вчинила ось ця людина, а якщо не вона, то більше немає кому». Практика показує, що люди, яких звинувачують в першу чергу, як правило, злочину не скоювали. Натомість винним виявляється хтось із близьких: кум, сват, брат…

Чи хотіли б ви перевірити на поліграфі когось з відомих вінничан?

— У мене немає такої фантазії. До всіх ставлюся однаково, неупереджено. Навіть коли переді мною сідає дуже впливова та публічна людина. Ставлення до неї буде таким самим, як і до простого підлітка.

А чи вам взагалі доводилося перевіряти відомих людей?

— Перевіряв кандидата в мери Хмельницького. Людину звинуватили в роботі на спецслужби Росії та співпрацю із Медведчуком. Цьому чоловікові не було чого приховувати, тому він погодився на перевірку, причому вона проходила публічно Тоді було ще кілька людей, яким організатори пропонували пройти дослідження, але вони відмовилися. 

Якщо поліграф може безпомилково з'ясувати, що робила і чого не робила людина, чому, як гадаєте, у нас досі такі дослідження не застосовуються до підозрюваних у вчинені злочинів, зокрема, політиків? Тоді б бодай у частині справ оголосили вироки. 

— Коли людина дійсно винна і вона знає принцип роботи поліграфу, вона ніколи на це не піде. Припустимо, колись у житті ви вкрали булочку. Вам за це соромно. Ви не хочете, щоб про це хтось дізнався. І ось вам пропонують перевірку через якийсь інший інцидент. Обіцяють питання лише по ньому. Але під час перевірки вас раптом запитують про булочку. Потім ви можете скільки завгодно кричати, що вас обманули, що питання не було узгодженим, але ви попалися. Таких провокацій було чимало. 

З 2017 року поліграфну перевірку можна використовувати як доказ. Однак це все одно не означає, що, наприклад, затриманий пройшов поліграф і його одразу випускають. Ні. За нововиявленими обставинами справа може почати переглядатися, захист доводить непричетність клієнта. 

Зараз до нас звертається багато адвокатів, щоб справи почали переглядатися шляхом таких досліджень. Результати справді враховуються в суді. Скажу так: у 70% випадків людина справді винна, але злочинці все одно думають, чому б не спробувати пошити поліграф та поліграфолога в дурня. 

Поліграф зараз стає інструментом для цивілізованого вирішення конфліктів, особливо в колі близьких людей. Не так давно в будинку однієї родини сталася крадіжка. Зробити це могли як чоловік або дружина, так і теща, куми. Викликати поліцію, писати заяву, знімати відбитки пальців — їм це не потрібно. Ніхто добровільно не зізнався, тому вони між собою вирішили, що тихенько підуть на поліграф і все з'ясують. 

Двоє родичів відмовилися. Сказали, що для них це принизливо. Тоді інші сказали, що у такому разі будуть вважати винними саме їх. Під тиском ті погодилися. І дійсно, одна з цих двох осіб виявилася причетною до злочину. 

Якщо всіх так перевіряти, то потенційно такі дослідження можуть виявитися дорожчими, ніж вартість вкраденого (в середньому вартість однієї перевірки 3000 гривень).

— Іноді так і виходить. Якось в одній компанії хтось вкрав простий кнопковий корпоративний телефон. Директор компанії сказав, що хоче перевірити 27 людей. Я попередив, що вартість дослідження обійдеться значно дорожче, ніж вартість телефону. Він наполягав. Сказав, що знайти винного треба обов'язково, адже ніхто не хоче працювати з такими людьми. 

Читайте також:

Робота, що не пробачає помилок. Історія вінничанина, який працює вибухотехніком

«Моя Маша не сонячна, а вогонь!», — каже мама дівчинки з синдромом Дауна, яка руйнує стереотипи

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.