Пава з Мастер Шефа: «У Вінниці добре, спокійно. Але хочу додому»
- Переможець сьомого сезону кулінарного шоу «Мастер Шеф»і учасник битви сезонів Вадим Бжезинський вже майже два місяці живе і працює у Вінниці.
- Відомий кухар розповів про особливості Вінниці та вінничан, як допомагає під час війни, чому не любить готелі. Та, звісно, поговорили про кухню та участь у телепроекті.
Його ім'я Вадим Бжезинський, але глядачі кулінарного шоу «Мастер Шеф» знають його як Паву. Він блискуче переміг у сьомому сезоні, але навіть якби й не здобув перемогу, його все одно полюбили та запам'ятали: веселий, відкритий, креативний хлопець, який вправно готує.
Нещодавно у фейсбуці з'явилося повідомлення, що Вадим нині живе у Вінниці та активно волонтерить. Ми вирішили розпитати шефа, чим він тут займається, що готує, з ким спілкується і про що мріє.
Війна застала у Вінниці
Пава живе у Києві, у Вінницю приїхав у робочих справах 16 лютого. З осені він — бренд шеф мережі ресто-барів «Бібліотека».
— Кожного місяця приїжджаю у Вінницю, якщо є якісь питання по меню, оновлюємо, враховуємо побажання людей, — каже Вадим. — 23 лютого, рано-вранці, ми поїхали у Львів (у нас там будується ще один заклад) і ввечері поверталися у Вінницю. Приїхали пізно, вже після дванадцятої. На в'їзді стояли поліцейські, це було незвично. Відчувалося, що щось не так.
Вадим згадує, що прокинувся зранку 24 лютого, і його телефон був забитий пропущеними дзвінками. Хтось з родичів написав, що почалася війна. А потім він подзвонив Олександру Білодіду (учаснику «Мастер Шеф»), а той відповів, що «чути вибухи, бомблять Харків».
— Це був шок. В пам’ять врізалися перші звуки сирени. Ти пам'ятаєш, що в школі були якісь евакуації, щось показували, проводили навчання, а тепер це в реальному житті… Перші дні ми з Лєрою, з дружиною моєю, спали по черзі по дві години. На кожну тривогу бігли в підвал. Було дуже тривожно і не зрозуміло, як діяти.
Перші дні війни
24 лютого закрились всі заклади. Пава розповів, що всі продукти, що залишалися в ресторані, віддали в тероборону. За його словами, до 6 березня мережа «Бібліотека», керівництво, команда витратила близько двох мільйонів гривень власних коштів на потреби тероборони та ЗСУ.
— Коли відновили роботу, у нас була чітка позиція: біженців годуємо безплатно. Пропонуємо таку ж їжу, яку їдять співробітники і я також, — каже Вадим Бжезинський. — Все по домашньому: суп з фрикадельками, паста болоньєзе, сендвічі. Усіх, хто потребував, ми годували. Хоча були й такі, які відвертали від цього ніс. Але пізніше побачили, що люди, які заходять до нас, не потребують безкоштовної їжі. Ми зварили каструлю борщу — вона скисла. Усі хочуть замовляти страви з меню, у них є гроші. Звісно, й досі, ми радо пригостимо тих, кому це потрібно.
Нині мережа закладів, якою опікується Пава, працює в звичному режимі.
— Керівництво прийняло рішення віддавати 10 відсотків на ЗСУ, і я вважаю, що це правильно. Поки тут люди працюють, хлопці там нас захищають, — говорить бренд шеф Вадим Бжезинський. — Дивлюся на цих хлопців, що воюють в Маріуполі. Вони один раз їдять, майже не сплять і стоять. Вони Воїни, Герої. Хоча навіть більше ніж Герої, мені здається, навіть слова такого ще не придумали, щоб назвати те, що вони для нас роблять.
Просто допомагаю, чим можу
— Я тримаю зв'язок з різними містами, в тому числі окупованими. Пропоную свою допомогу. Була ситуація, коли мені написали: «Ми сидимо в підвалі, у нас немає ні, їжі ні води.». Жах. Мене багато хто знає, і я знаю, хто зараз є у тому чи іншому регіоні, хто куди їде. Контактував зі знайомими та незнайомими, просив, щоб людей забрали в безпечне місце, — каже Вадим.
Під час розмови Пава згадав і про ще одного учасника «Мастер Шефа»: Павла Серветника.
— Йому просто пам’ятник при житті треба ставити. Він у Херсоні зараз, пече хліб і роздає. З перших днів він почав збір грошей, я активно підключив всю свою аудиторію, вдалося зібрати близько 700 тисяч гривень, — згадує Вадим. — Питаю: чим тобі допомогти, Паша? Він каже: «Гроші на картці є, а от продукти в Херсон не пускають. Потрібне борошно, олія, яйця, дріжджі, по можливості м’ясо чи ковбаса, для нас це максимальна розкіш».
Павло Серветник йому розповів і про ситуацію в місті, та й зокрема про ціни на харчі.
— Доходило до того, що стограмова пачка дріжджів коштувала 150 гривень, цукор — 70 чи 100 гривень, десяток яєць теж у цих параметрах. Страшне, — розповів Пава.
Вадим Бжезинський розказує, що на цій війні він допомагає інформаційно: а саме надає доступ до своєї аудиторії.
— Отримую купу хейту у свій бік, що я ніби щось не так роблю. Я просто намагаюся допомогти, чим можу, і не афішую цього, — каже Пава. — Я не збираю на свою картку якісь гроші, щоб комусь передати. Мені простіше напряму зробити збір на картку того ж Паши Серветника, чи іншої надійної людини чи організації, про яку я точно знаю, що вона витратить їх з користю. Я розповідаю про них своїм підписникам.
— І вважаю, що найбільше користі принесу саме в інформаційному плані. А як доведеться всім взяти автомати — візьму, — продовжив Вадим.
Шестеро в одній кімнаті
Раніше у Вінниці Вадим затримувався максимум на 10 днів. А зараз вже майже два місяці тут.
— Мої друзі з Оболоні, коли почалися обстріли, провели добу в метро, вирішили їхати на Західну Україну. Виїжджаючи, потрапили під обстріл, натерпілися страхів. Приїхали у Вінницю вже ввечері, — сказав Пава. — Я їм кажу: їхати в ніч взагалі не варіант, зупиніться у мене, я тут квартиру знімаю, і вранці поїдете. Залишилися і досі всі разом, шестеро живемо в однокімнатній квартирі. — розповідає чоловік. — Звісно, тіснувато, але хіба це дискомфорт у порівнянні з тим, що відбувається в Маріуполі та інших містах? Немає на що тут жалітися, це просто Єгипет п’ять зірок. Ми можемо спокійно піти в магазин, купити необхідне. В інших містах такого немає, і ти розумієш, що ти у раю. І цінності помінялися. Не хочеться Лексуса крутого чи ще щось. Хочеться, аби спокій був, тиша.
Тут спокійно і комфортно
Вадим говорить, що у Вінниці йому комфортно. Він багато їздить Україною і помітив, що у нашому місті толерантні водії.
— Коли їду машиною у Вінниці, дороги толком не знаю, вписався не на ту смугу, треба якось вирулити, мене пропускають. Вінницькі водії значно спокійніші та привітніші, ніж, наприклад у Києві. Бо там я в такій ситуації почув би багато всього про себе. А тут є взаємоповага між водіями, — каже Бжезинський.
А ще чоловік зауважив, що Вінниця чисте місто.
— Навіть коли гуляв пішки, звернув увагу, що берегова зона чиста. Є звісно, якісь заср..ті місця, але загалом — травичка, столики. Максимально приємно. Вінниця зараз великий перевалковий пункт. Багато знайомих тут проїздом. Їдуть, зупинилися, переночували, поїли, поїхали у Львів, відправили дружин і дітей за кордон, їдуть назад. Зустрів навіть тих, яких не бачив 10 років, — сказав Вадим.
Як можна лінуватися готувати?
Коли Пава приїжджає у Вінницю, зазвичай винаймає квартиру. Жив біля вокзалу, неподалік фонтану, на Замостянській… Якось в готелі зупинявся, але каже, що не любить готелі.
— Мені хочеться яєшеньки підсмажити самому, щось приготувати. Друзі дивуються, коли о 12 ночі йду на кухню щось готувати. Як тобі не ліньки? — питають. А я не розумію: як це — ліньки? Як не ліньки комусь писати картину чи створювати якісь проекти, писати книги? Взагалі, у будь-якій професії, яку любиш, як може бути ліньки? — каже чоловік.
Вадим розповів, що вдома найчастіше готує пасти різні. Любить італійську кухню, тому що вона проста, зрозуміла. Смаки базиліку, томатів, сиру подобаються. Також полюбляє латиноамериканську і паназіатську кухню.
— Це не суші чи роли. Там вибух смаків цитруса, солодкого, гостроти, якогось характеру страви, — пояснює бренд шеф. — Там можна суміщати несумісне — лосось, манго, авокадо — накидав усе, зробив грамотну заправку, яка з усім цим в’яжеться і — смакота! А взагалі найкраща їжа, це коли ти відкриваєш холодильник, а в тебе там все несумісне. Наприклад: кефір, шоколадка, яйця, кусок курки, пів моркви, недопитий апельсиновий сік, і ти включаєш мозок і щось придумаєш. Як правило завжди виходить щось цікаве, з незвичайними смаками і іншими текстурами.
«Інститут високої кухні» за два з половиною місяці
На новий сезон «Мастер Шефа» Пава не хотів іти. Він вже реалізувався, займається ресторанами, став амбасадором «Пепсі», знімався у кіно, є купа справ. А на проекті треба випасти на два з половиною місяці зі свого графіка. Але все одно пішов. Бо захотів прокачати свої навички.
— Коли перебуваєш у зоні комфорту, графік розписаний і ти можеш десь сфілонити, кудись не поїхати, то життя може тебе добряче штурхонути, — розповів Вадим Бжезинський. — Мені хотілося з цієї зони комфорту вийти. Зобов'язання з ранку до ночі, чіткий графік, зйомки, грим: Аааа! Тяжко! Не можу!... Але — можу! До того ж це колосальний обмін досвідом. І конкурси класні. Коли тобі кажуть — треба приготувати п’ять страв, одна з яких має бути веганська, але там не має бути таких інгредієнтів, четверта — така, п’ята — сяка, то у тебе мозок вибухає! Це крута прокачка!
За словами Пави «Мастер Шеф. Битва Сезонів» продовжать показувати після перемоги у війні. А також заінтригував, що там будуть несподівані події, від яких глядачі будуть в шоці.
— Це класний сезон, хоча мій улюблений сезон — сьомий, це 100 процентів. І не тому що я там був. Це був кращий зі всіх сезонів по персонажах, людяності, гумору та всьому. Вогонь! — каже Вадим. — З багатьма учасниками спілкуюсь. Міцкевич приїжджав зі Львова, кажу: «Заїжджай, будеш сьомим, переночуєш». Він Наташу з дитиною відправив до Польщі, поїхав у Київ. Також списуємося з Балитою Дімою, Вітьком Перехрестом, Ірою Раковчег.
Про «зірковість»
Пава не вважає себе зіркою. Каже, є якась впізнаваність, медійність.
— У цьому є відповідальність. Але це ніяк не впливає на моє життя. Мені ніхто не набридає. І сфотографуватися з фанатами — не проблема. Деякі ховаються, пива випити не можуть у людному місці. Я нікуди не ховаюся, є такий, як я є. Це моє життя, і я, як хочу, так і розпоряджаюся ним. А всі зірки — такі ж люди. От візьмемо Монатика. Ви думаєте, він хлібчик в борщ не кидав? Кидав по любому. І печиво в чай мокав. Всі ми люди, — каже чоловік.
Хочу додому
Вадим Бжезинський упевнений, що Україна переможе у війні з росією, бо «добро завжди перемагає зло».
— Я своє майбутнє планую тільки в Україні. В мене було багато можливостей поїхати та залишитися у Франції, Італії, Іспанії. Але там зовсім інші люди. Навіщо мені десь, якщо мені добре тут? Тут шовковицю їв у дитинстві, навіть земля під нігтями з дерев була моя. Я не хочу нікуди. Навіть не розглядаю такого варіанту. Намагався відправити Лєру свою. Вона каже: «Ти шо, жартуєш? Я нікуди не поїду!», — каже Пава. — Моя мама і бабуся в Кам'янському (Дніпропетровська область). Місто за 40 кілометрів від Дніпра, 150 від Запоріжжя. Там спокійно, але в місті багато заводів і не дай Боже щось гепне — це буде катастрофа. Мені дуже хочеться додому поїхати.
Раніше, нагадаємо, ми розповіли про вінничанку, яка шиє прапори для фронту.
Читайте також:
«Ми вже набили руку». Про маленьку майстерню вінничанки, де шиють розгрузки
«Вплели серця, душі, надію та віру в Перемогу»: вінничанки зробили велетенську маскувальну сітку
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Не звертай уваги на хейт.
Ти-кращий!❤