Напередодні 8 березня: міфи про феміністок і хто вони насправді

Незважаючи на те, що питання ґендерної рівності останнім часом активно піднімається, а словом фемінізм вже майже нікого не здивуєш, у Вінниці не так багато феміністок, які готові відкрито про це говорити. Чому питання ґендерної  рівності важливе як для жінок, так і для чоловіків ? Звідки всі «нездорові» стереотипи щодо жінок-феміністок?

Ми зустрілись з представницями феміністичного руху, щоб показати, що фемінізм — це не щось радикальне і страшне.

Анна Савчинська

Вінничанка Анна Савчинська працює у ІТ-компанії та над різними культурними проектами. У жінки багато справ, захоплень, роботи і цим вона частково завдячує саме фемінізму.

Неприємний випадок призвів до виходу з «сліпої зони»

Вона має свою історію того, чому зацікавилася фемінізмом та питаннями гендерної рівності. У 2012 році її разом з хлопцем побили «гопники». Анна із цієї ситуації, крім зламаного носу, отримала безліч питань стосовно того, якими мають чи не мають бути чоловік та жінка.

— У мене суміжний та цікавий досвід приходу до фемінізму, — каже Анна. — Коли я навчалась в університеті на першому курсі, то не можу сказати, що у мене були якісь особливі погляди, відмінні від стереотипного мислення. Але одного разу я потрапила на тренінг, який стосувався протидії насильству в трудових колективах, до феміністки Світлани Дубини. Можна сказати — це була перша поява цієї теми в моєму житті.

А от переломним моментом у сприйнятті взагалі не так ролі жінки і чоловіка, а саме ставлення до різних статей однакових ситуаціях — стала неприємна ситуація. Нас з моїм чоловіком, тоді ще хлопцем, побили «гопники». У нього забої були, а в мене переламаний ніс. І хоч, це така печальна історія, але вона однозначно зміцнила наші стосунки та стала початком нового етапу в житті.

Після побиття, жінка, звернулась у інтернет-видання за допомогою і під публікацією про історію Анни близько 70% коментарів були негативні. Частина стосувалася її, як людини, бо тоді вона працювала ведучою у нічних клубах. А частина — стосувалась її хлопця, люди писали, що він обов’язково мав її захистити.

— До того моменту я взагалі не задумувалась, як люди реагують на такі історії і як вони сприймають ролі чоловіка і жінки, — каже Анна. — Це для мене був неймовірно важкий період, бо навіть, приходячи у лікарню, мене запитували: «Тебе побив чоловік?». Власне оці ситуації вивели мене з якоїсь такої «сліпої зони», коли я почала сприймати те, як не однаково ставляться до чоловіків та скільки є стереотипів.

Анна почала ближче співпрацювати з Вінницькою громадською організацією «Інформаційно – просвітницький центр «Вісь». Певний час вона була там волонтером і за цей період їй вдалось відвідати багато класних заходів, присвячених правам людини, феміністичній тематиці та гендерній рівності.

— Дуже багато світоглядних моментів для мене в той період відкрив правозахисник Дмитро Гройсман, вже покійний, він був дуже крутим правозахисником, та доводив те, що права людини є непорушними і немає обставин у яких вони можуть бути знівельовані. Саме він мені показав, що це має неймовірне значення і по-іншому бути не може.

Фемінізм — це про прийняття вибору

— Питання гендерної рівності та фемінізму переплітається, бо мені здається здорові підвалини у сім'ї та таке поняття, як гендерна рівність, створили феміністки у свій час, — розповідає Анна. — Дискурс про місце жінки у суспільстві достатньо активний. Хоч все-рівно ще багато чоловіків кажуть: «А що жінок не влаштовує?», «Ви вже всього добились» і тому подібне.

Жіноче питання перейшло у на пів відкритий формат, бо якщо у минулому було актуально мати право на освіту, голосу, володіти майном, — то це легко виміряти. А проблеми сьогодення знаходяться в полі міжособистісних стосунків, трудових ресурсів і вони перейшли в таке поле, яке, щоб виміряти, треба звернути увагу на деталі.

За словами Анни, наприклад, для когось жарт про те, що жінки тупі, справді може не ображати і бути смішним. А для когось це буде дуже неприємно та може образити людину.

— У фемінізмі важливу роль відіграє питання взаємоповаги. Наприклад, якщо ти кажеш людині, що тобі цей жарт не приємний і вона сприймає це серйозно, то тут включається повага. Але ж може бути й таке, що людина відповість: «Ти що жартів не розумієш?», то це вже сумно. Фемінізм тут і зараз — це про прийняття вибору. Це про те, ким хоче бути жінка сьогодні, адже це право жінки, а не друзів, знайомих, партнера чи партнерки.

Анна розповідає, що полишена таких штук, як узгодження того, як вона має виглядати, намагається відкрито говорити про секс і про те, як люди можуть ним займатись — для того, щоб мінімізувати стереотипи. Жінка проводить заходи для студентів, намагається волонтерити з цією темою.

— У мене була коротка зачіска і люди питались: «А як твій хлопець дивиться на те, що ти носиш таку зачіску?» або запитували чи він мені дозволяє так стригтись. Але у моєму світі таких питань не виникає, — каже Анна.

Чоловік Анни підтримує її, за словами жінки, і на кухні, і на марші.

— Чоловік, якому не все одно, намагається підтримувати мене і в починаннях, і в тому, як ми будуємо сімейні правила в середині родини, — каже Анна. — Це не просто, над цим треба працювати, бо ти не можеш  йти по якому шаблону і треба відстоювати свою позицію. 

«Я виглядала не так: надто жирна чи недоглянута»

— Для мене фемінізм здорової людини — це відповідальність, обізнаність та прийняття, — каже Анна. — Якщо тобі не подобається чийсь вибір, але водночас він не впливає на твоє життя, то це не твої справи. Хоче ця дівчина мати рожеве волосся, то нехай, наприклад.

Для людей я виглядала не так: надто жирна, страшна, недоглянута. Та все що завгодно. Мені казали: «Наша тобі ця робота, заміж вийдеш і все буде добре».

За словами Анни, нормально, що є такі стереотипи, бо все чого ми не знаємо, то ми його боїмося. На жаль, суспільство досі живе стереотипами, вигаданими шаблонами, які «навішують» жінкам та чоловікам, а також гострим небажанням зрозуміти саму суть фемінізму та гендерної рівності.

Катерина Мацієнко

27-річна Катерина Мацієнко позиціонує себе, як феміністка, та свідомо про це говорить. Хоч Катя довго соромилась того, щоб говорити, що вона належить до феміністичного руху, бо вважала, що нібито недостатньо робить для того, щоб бути феміністкою. 

Та в якийсь момент, близько шести років тому, вона почала цікавитись темою фемінізму, посиділа 15 хвилин з Google наодинці і зрозуміла, що хоче більше дізнатися про цей рух. 

Зараз дівчина працює в департаменті міста та туризму менеджеркою освітніх проектів та проводить тренінги з гендерної рівності.

Вважає, якщо б не феміністичний рух, то жінки ще б досі не мали права на приватну власність, права ходити у штанах, не мали змоги голосувати або навчатись. Тому вона хоче, аби все більше і більше людей припинили боятись фемінізму. 

Відхрещувалась від усього «дівчачого»

— Коли я була дитиною, то часто чула від мами, приходячи з вулиці трішки брудна, таку фразу: «Всі дівчата, як дівчата, а ти як хлопчик». Тобто, вона мені говорила, що дівчата мають бути акуратними, красивими, тендітними, а мені це все відверто не подобалось, — розповідає Катерина. — Мені здавалось, що все «дівчаче» — не цікаве. Бо дівчатам казали: не бігай, пиши акуратним почерком, ти маєш вийти заміж. А я хотіла у дитинстві бути астронавткою або таксисткою. 

Тоді Катерина почала відхрещуватись від всього «дівчачого». У школі часто можна було почути, що вона дружить з хлопцями, а у дворі вона любила лазити по деревах та грати в «Козаки-розбійники». 

— Приймала все «хлопчаче», бо воно було цікавіше. Так я росла, а коли подорослішала, почала дізнаватись про фемінізм. І сприймала його так само, як сприймає більшість зараз, — каже Катя. — Думала, що це щось радикальне, незрозуміле і не знала навіщо він потрібний. Іноді навіть відчувала певне роздратування щодо нього. Але мені знадобилось буквально 15 хвилин наодинці з Google для того, щоб зрозуміти, що я помиляюсь. 

За словами Катерини, вона почали читати про поняття фемінізму, зрозуміла, що у цьому є сенс і він їй підходить. 

— Коли я кажу, що феміністка, то я говорю про себе, як про людину, якій важливе це питання, — каже Катерина. — Мені важливо, щоб у кожної людини були рівні права та можливості. 

«Я звичайна побутова феміністка»

— Мій протест виражається у тому, що я кожного дня транслюю у своєму оточені, серед колег та знайомих, ідеї гендерної рівності, — каже Катя. —  Намагаюсь проводити освітні заходи для початківців у цій теми. Я звичайна побутова феміністка. Якщо я десь бачу сексизм, то завжди про нього скажу. Поясню, що це не нормально і краще робити по-іншому. Стараюсь робити зауваження якомога легше, щоб не зустріти спротив, адже люди по-різному реагують. 

Що ми можемо робити для того, що боротись з гендерною дискримінацією? За словами Катерини, ми можемо просто побачити це і зрозуміти, що це не ок. Можемо про це сказати і привернути увагу людей до цього. Або ж можемо протидіяти. 

— Фемінізм для мене — це про справедливість. У мене з дитинства була тяга до справедливості, — каже Катя. — Для мене головний меседж, який несе фемінізм, що біологічні ознаки не мають вирішувати чим займатись, чого прагнути і як виглядати. Ніхто не має домінувати над кимось. Можна часто почути від людей: «Та ці всі феміністки дуже радикальні».

Нещодавно від колеги на роботі я почула, що він не любить феміністок, бо не розуміє, як це, коли ти поступаєшся місцем у транспорті, а на тебе в суд подають.

Мені боляче, коли люди думають, що феміністки намагаються домінувати чи принизити чоловіків, адже фемінізм зовсім не про те. Потрібно лише більше про нього дізнатися.

«Коли я кажу, що феміністка, то люди одразу дивляться, чи голені у мене ноги»

— Міфів про фемінізм є дуже багато, один з них це те, що феміністки становлять демографічну загрозу. Нібито, прихильниці цього руху кажуть, щоб інші жінки не народжували, а робили кар'єру. Але ні, ми просто за право вибору. Жінка сама має вирішувати, чи хоче вона мати дітей, чи не хоче, — розповідає Катерина. — Я, наприклад, виросла у багатодітній родині, у мене три сестри та три брати. І з дитинства я дивилась на те, як тато з мамою виховують багато дітей. У всіх моїх братів та сестер зараз є свої сім'ї та діти, і мені це дуже подобається, бо кожен з них справді хотів завести сім'ю. Я за те, щоб цей аспект нікому не нав'язуватися. Сім'я — це класно, але якщо жінка цього не хоче, то це нормально. 

Катя каже, що безпосередньо не стикається з критичним сексизмом, але гендерну дискримінацію бачить повсюди. І це все робить її феміністкою. Також активно бачить у своєму житті міф про «стандартних феміністок». Тобто, про те, як мають виглядати представниці цього руху. Дівчина розповідає, що їй можуть сказати, що вона якась «неправильна» феміністка, бо вона не підпадає під стереотипне уявлення, як феміністка має виглядати. 

— Ще одним міфом є те, що феміністки борються з традиційними проявами жіночності, — каже Катя. — Коли я кажу, що феміністка, то люди одразу дивляться на ноги, якщо це літо, щоб побачити чи вони голені.

Так, хтось не голить ноги — і це нормально. Проте феміністок ніхто не змушує не голити ноги, не носити бюстгальтер або не фарбуватися. Всі феміністки говорять про те, що роль жінки не в тому, щоб бути окрасою чогось. Кожна людина сама обирає для себе, як їй виглядати.

Люди сприймають фемінізм, як якусь страшну течію, а хочеться, щоб його припиняли боятись. Іноді мені здається, що феміністичний рух ніби розвивається у якійсь площині, але не глобально. Мені б хотілось, щоб більше людей про це знали, не думали про фемінізм так страшно.

Але з іншого боку до феміністичної групи приєднується дуже багато людей. Причини цьому абсолютно різні, адже світ рухається вперед. А ця течія проповідує такі речі, які не суперечать нікому і тільки роблять життя людей кращим.

Олена Стрельник 

Докторка соціологічних наук, феміністка Олена Стрельник активно досліджує тему фемінізму на гендерної рівності. Вона пояснила з наукової точки зору, що таке фемінізм. Каже, якщо коротко, то фемінізм — це рух за рівні права. 

У фемінізму проблем немає

— У феміністів та феміністок проблем немає, зате є проблеми у суспільства, — каже Олена Стрельник. — Останнє часто не бачить, що жінки та чоловіки мають рівні права, але не мають можливостей їх реалізації. Існує доволі багато різних побутових уявлень чи скоріше міфів щодо фемінізму.  Найпоширеніших з них це те, що у всіх феміністок неголені ноги. Я не знаю звідки він пішов, але виникає логічне питання: «А навіщо іншим жінкам неголені ноги?» 

За словами дослідниці багато хто саме на зовнішньому вигляді феміністок акцентує увагу, але це взагалі не є вирішальним моментом у фемінізмі. 

— Фемінізм не суперечить жіночності. У мене доволі багато подруг-феміністок, які виглядають точно так само як і інші жінки. Вони можуть виглядати жіночно, або не жіночно. Головне, що це їх вибір, — розповідає Олена. — У сучасній, третій хвилі, фемінізму є навіть напрямок «помадний фемінізм». До нього належать жінки, які слідкують за модою, використовують макіяж, виглядають дуже жіночно, але при цьому вважають себе феміністками. 

Стандарти краси — шкодять жінкам

Вирішальним у фемінізмі є те, що він дає критичну оптику щодо того як гендерні стереотипи про прекрасну стать і стандарти жіночої краси шкодять жінкам. 

В тому числі через приклади сексуальної об'єктивації, коли жіноче тіло використовують для реклами автомобілів чи сантехніки. Через шкідливий вплив на здоров'я жінок, наприклад, дієт чи пластичної хірургії. Через те, що коли ми говоримо про жінок виключно як про прекрасну стать, то ми упускаємо їхні особистісні якості. Жодна феміністка не каже, як має виглядати жінка, каже фахівчиня. 

— Більшість феміністок в Україні поділяють те, що з чоловіками можна домовлятися і можна залучати до ідей фемінізму. І є чоловіки, які публічно називають себе феміністами і головне, через свою діяльність просувають ці ідеї, — каже Олена. — Раджу чоловікам прочитати книгу «Чоловіки про фемінізм», там вони зможуть знайти багато аргументів. 

Ще один з головних міфів — феміністки не хочуть вступати у шлюб і народжувати дітей. Але, як пояснює фахівчиня, фемінізм є доволі розмаїтий і багато представниць цього руху є чудовими матерями та дружинами. 

— Я, наприклад, також мати двох дітей. Фемінізм не суперечить материнству взагалі, — продовжує жінка. — Навіть є напрямок «феміністичне материнство» і про це доволі багато книг написано. Інша справа, що прихильниці феміністичного руху доволі критично ставляться до інституту сім'ї, який часто заснований на жіночій підлеглості та суворому розподілі ролей. Нібито жінка має доглядати за дітьми та готувати їсти. І ніхто не зважає на те, що переважна більшість жінок ще працює поза домом. 

Дослідниця пояснює, що у фемінізмі немає нічого страшного, варто просто більше про нього дізнатись. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.