«Можу доволі ліниво поводитися і довго спати»: як карантин вплинув на життя контент-менеджерки

— Ще місяць тому я раділа, що не їду на роботу в годину-пік і тому, що до Стрижавки додали кілька рейсів. Ходила на роботу, в зал, бачилася з друзями (не дуже часто), любила випити кави і з’їсти чогось смачненького в улюблених закладах. Мені подобалося просто гуляти містом і розглядати його. 

Ще місяць тому я планувала зробити операцію на очах, зайнятися пошуком лікаря і до дня народження бачити світ без окулярів. А ще поїхати у травні до батьків, а звідти відвідати кілька сусідніх країн.

Коли це все почалося в Китаї, то жодного страху я не відчувала. Я про це просто не думала, не моніторила новини і жила своїм звичним життям. Але чим ближче ставав вірус, тим більше з’являлося відчуття того, що нас це точно не омине. Бо не може вірус тусити і косити людей у більш розвинутих країнах, а Україну вирішить пожаліти. 

Нас протягом всієї сторії нічого не жаліє, тому це ще одне випробування, яке ми маємо пройти. Коли з’явилися перші випадки в Україні, стало зрозуміло, що жити як раніше вже не вийде.

Карантин не вплинув на моє професійне життя, бо я працюю з контентом і великий відсоток комунікації з командою у нас і до цього був онлайн. Зараз маю більше часу для роботи, бо не витрачаю його на дорогу і акліматизацію після поїздок, спочатку в офісі, а потім вдома. Години 2-3 додатково з’явилися точно. Інколи ти не знаєш, коли сказати собі «Стоп» і можеш запрацюватися. Насправді, в цьому нічого поганого немає, і це допомагає триматися на плаву. Мені це в кайф. Люблю відчувати робочий ритм.

Таким чином, тепер маю класичні вихідні. В суботу і неділю не працюю, інколи навіть ховаю від себе ноут в іншій кімнаті. Можу доволі ліниво поводитися і довго спати в ці дні: сон, прибирання, книги, триваліші прогулянки до річки.

Після введення карантину, на кухні тепер щодня можна почути різні аромати їжі. Раніше я вдома лише снідала і вечеряла (не завжди). Тому приготованої їжі вистачало надовго. Тепер через одноманітність довкола, не хочеться подовгу їсти одне й те саме, тому в Інстаграмі у мене купа збережених рецептів. Намагаюся урізноманітнити і прибирання: купила різні засоби для миття підлоги і чергую їх.

Якщо раніше, я вдома тільки ночувала і не сильно помічала якихось деталей, то тепер катастрофа! Мені хочеться купу всього поміняти, придбати нове і переробити, але я себе стримую.

Ну і під час карантину на мене сильно впливає реклама. Я собі вже пару днів хочу придбати велосипед, а вчора вирішила, що треба купити гантелі, щоб качатися вдома. Посиділа, подумала і вирішила, що шестилітрові бутлі з водою також згодяться. Хтозна, коли ми вийдемо з цього карантину, тому спонтанні покупки — точно не те, що зараз потрібно. 

Розумію, що організму не вистачає чогось нового, емоцій та відчуттів. І це ще одне підтвердження того, що цей період прекрасна можливість проаналізувати все, що в тобі накопичилося і ким ти насправді є. Думаю, що після карантину ми всі станемо іншими.

 
Мій перший день карантину — 17 березня. Тоді ввечері ще налила собі вина, запалила свічку, взяла нову книгу. Хотілося просто дотягнути до 3 квітня і здавалося, що не все так критично. Знала, що сумуватиму за дівчатками з офісу, за нашими розмовами на кухні, за дошкою, на якій щодня вела відліки. За затишними кав’ярнями, а головне — за відчуттям повної свободи. 

З того дня я на карантині і бурчу щодо тих, хто смажить компаніями шашлики і їсть «сємки» з пивом на лавочках.

Мені десь трішки пощастило, що я живу за містом і можу, не контактуючи з людьми, вийти до річки та скель прогулятися. Це рятує. Я тішуся простим звукам природи і теплу, ніби маленька дитина. Це зараз моя найбільша насолода. Але коли бачу, як наші люди досі залишають купи сміття, спалюють очерети і траву — хочеться плакати.

Наші люди роками не можуть зрозуміти, що отруюють себе палінням трави, а ми хочемо, щоб вони зараз сиділи на карантині? На жаль, це багато про що говорить.

А так сиджу вдома, виношу сміття і можу виїхати в місто за продуктами. Вчора вирішила купити трохи більше, щоб тижні два, а може й три, не їздити до Вінниці. Поруч з моїм домом також є магазинчики, але місцеві не дотримуються правил і заходять всередину, коли там вже є покупці.

В публічних місцях, звичайно, ходжу тільки в масці і з запасом антисептиків. Першу свою маску навіть пошила сама, поки чекала посилку з нормальною.

Для мене дотримання карантину — це перевірка на самосвідомість та відсутність тотального егоїзму. Це не про те, що хтось панікує, а хтось говорить, що молоді не хворіють і продовжує нормальне життя — це все набагато більше і глибше.

Я дуже люблю красиву атмосферу, їжу, цікавих людей поруч, моменти, коли гарно заходить сонце, чи на набережній кучкуються качки. Люблю помічати щось нове у людях, місті і довго блукати вулицями.

Від цього довелося відмовитися, і від тренувань, звичайно також. Спочатку думала, що надовго це не затягнеться, і в перші кілька днів «забивала» на спорт. Але тепер розумію, що це надовго і вже завтра починаю домашні тренування: стільці, ліжка, бутлі з водою — тепер мій інвентар.

Я не з тих, хто зараз повністю поринув у самоосвіту, халявні курси, непрочитані книги, йогу, медитації, фільми і серіали. Саморозвиток завжди був у моєму житті у різних його проявах. Часу на це не стало катастрофічно більше. Аж комплексую, що всі з цього карантину вийдуть такими прокаченими.

На карантині згадала, що колись писала вірші і організовувала різні мистецькі заходи, читання та фестивалі. Тому досить спонтанно, з подругами та знайомими поетками, я почала проводити в Інстаграмі поетичні читання. Це класний спосіб розвантажитись, поспілкуватися і побачити віддачу людей. 

Мене це дуже бадьорило і людям зайшло. Поки що поставила це на паузу, але мені вже пишуть, щоб продовжували, бо це були цікаві розмови-читання. Нам всім у ці карантинні дні потрібно трохи поезії.

Про те, що буде далі, не хочу навіть думати. От чесно, бо вже стільки всього собі надумала, що іноді стає страшно. Відчуваю, що у мене буде новий досвід святкування дня народження.

Читайте також:

«Розважаю читачів у соцмережах та свого кота Нікітку»: як карантин вплинув на життя ведучого

«Кожен може бути корисним. Як мінімум — сидіти вдома»: як карантин вплинув на життя волонтерки

«Добре, що можна тримати зв’язок через месенджери»: як карантин вплинув на життя священика

«Я почав розуміти тварин, які живуть в зоопарку»: як карантин вплинув на життя журналіста

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.