«Кожен може бути корисним. Як мінімум — сидіти вдома»: як карантин вплинув на життя волонтерки

— Моє життя до карантину — це тренування, учні, справи, зустрічі з друзями, волонтерство та обмаль вільного часу. Коли запровадили карантин, то перше, що спало на думку: чим я можу допомогти? Спочатку почала для усіх вінничан проводити прямі ефіри на фейсбуці, де ми займаємось зарядкою, танцюємо на кухні з деком, качалкою, капелюхом, ложками. Усе це під хештегом #ясиджувдома.

Потім почали допомагати лікарям — бригадам швидких допомог — передали їм захисні костюми. Тримаємо руку на пульсі та координуємо роботу з колегами-волонтерами. Карантин — це не відпочинок для мене. 

Наша школа перейшла на дистанційне навчання. Тому починаємо повторювати танці та підтримуємо форму в онлайн. Звісно, я переживаю з приводу того, що на нас чекає далі, але вірю, що все буде добре.

Кожен може бути корисним. Як мінімум — сидіти вдома, мити та обробляти руки (і про телефони не забудьте), підтримувати один одного і не гортати стрічку новин кожні п’ять хвилин. Включайтеся в роботу на максимум! Є багато хороших ініціатив, які ми можемо підтримати. 

Я можу назвати це війною. Війною з невидимим ворогом. Ми не бачимо тих, хто становить загрозу, але дотримуючись елементарних правил безпеки – ми зменшуємо ризики і подаємо хороший приклад іншим. 

Хоча це й дивно звучить, але насолоджуйтесь цим часом. Зараз ви бачите рідних людей, просто сидите і говорите з ними. Дивіться кіно, долучайтесь до різних флешмобів. І головне — не сумуйте сильно! Ми впораємось!

Думаю, що скоро наш світ зміниться. Ми перестанемо акцентувати свою увагу на матеріальних аспектах життя. Пріоритети зміняться на бік сімейних цінностей.

Коли виходжу на вулицю, то дивуюся компаніям людей, які ходять без захисних масок, або дітям, які гуляють самі по собі. Стає прикро, що не всі розуміють серйозність проблеми. Нехтують правилами безпеки, своєю та оточуючих. Але найбільше уваги я приділяю не цьому, тепер я сконцентрована на природі, небі, повітрі. Мрію вдихнути весняне повітря без маски.  

Навколо така ситуація, коли можна чесно собі зізнатися в тому, що є ризик не вийти з неї переможцем. Можна просто не вижити. То чому б прямо зараз не почати робити те, про що давно мріяли? Для початку, відволічіться від поганих новин. Вони нікуди не дінуться. Потім просто усміхніться. Почніть мріяти про щось хороше. Заспівайте улюблену пісню. Потанцюйте. Приготуйте щось, чого раніше не готували. 

Якщо у нас лише одне життя і воно таке крихке, то чому б не наповнити його радістю та позитивними моментами, прожити його щасливо? Жити одним днем — це тепер про теперішніх нас. (Звісно, обробляючи при цьому руки).

Раніше бабусі з дідусями говорили нам, що треба робити консерви, копати картоплю і мати запаси в підвалі, бути економними... Найсмішніше те, що ми самі колись такими станемо. Тільки своїм внукам ми будемо казати: «А ти руки обробив? Не забудь купити гречки! Що значить не хочеш? Знаєш, що було у 2020-му? І туалетний папір захопи». 

Я перестала мріяти про подорожі. Про нові сукні. Телефон. Чи нову книжку. Хочу якомога більше часу проводити з рідними. Хочу, щоб вони були поруч. Це найголовніше, що ми маємо зрозуміти. 
 

Читайте також:

«Добре, що можна тримати зв’язок через месенджери»: як карантин вплинув на життя священика 

«Я почав розуміти тварин, які живуть в зоопарку»: як карантин вплинув на життя журналіста
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.