Хобі для душі чи справжня робота: як вінничанин роками бореться із рибними браконьєрами

Голова громадської організації риболовів Вадим Семенець

У далекому 1989 році чотирирічний Вадим разом з батьком поїхав на риболовлю і зловив на бамбукову вудку свого першого карася. Захват від процесу й маленький успіх розбудив у хлопчика справжню жагу, яка з часом переросла у невід’ємну частину життя. 

— Зараз рибалка для мене — це вже ніби справжня робота, — сміючись, починає свою розповідь Вадим Семенець. — Мені це завжди подобалось. Ще з раннього дитинства я тренувався, переймав досвід від старших, опановував різні способи лову…

Свого часу чоловік закінчив військовий університет, кілька років присвятив військовій службі, та зрештою зрозумів, що армія — це не про нього, тому звільнився.

Ще під час навчання він з компанією часто їздив на кількаденну рибалку й вже тоді розумів, що не варто ловити риби більше, ніж вони з друзями зможуть з’їсти, а захист біоресурсів — відповідальність кожної свідомої людини. 

— Крім того, ми стали помічати браконьєрів, які зовсім поруч з нами розставляли сітки. Ми не могли нормально порибалити, бо риба просто не допливала до наших гачків, — пригадує Вадим Семенець. — Спочатку ми самостійно ганяли тих браконьєрів, а потім мені порадили створити офіційну громадську організацію.

Діяльність організації

Так і з’явилась 10 років тому громадська організація риболовів «Велес», на той час перша подібна ініціатива у Вінницькій області. Вони займаються моніторингом браконьєрства й інших порушень під час риболовлі. А її членами можуть стати всі охочі. 

— До «Велесу» входять абсолютно різні люди, є, до прикладу, лікарі, юристи, офіцери Збройних Сил України й офіцери СБУ, — перераховує він. — Якогось спеціального розподілення обов’язків у нас немає. Тобто, все відбувається за бажанням і залежно від наявності вільного часу. Звичайно, чим більше нас було б, тим частіше ми могли б виїжджати на різні моніторинги.

Буває, що про порушення повідомляють небайдужі свідки, а іноді Вадим з колегами по організації самостійно їздять у, так звані, рейди.

— Ми проїжджаємо певні ділянки річки, де потенційно можуть бути браконьєри, десь зупиняємось і слідкуємо за ситуацією як вдень, так і вночі, — говорить далі наш співрозмовник. — Якщо ніяких порушень не було, то збираємось і їдемо далі. А коли щось помічаємо, тоді викликаємо представників державних органів, які мають повноваження і право на складання протоколів про адміністративне чи кримінальне порушення. 

Нас не сприймали серйозно

І хоч чоловік захоплюється рибалкою ледь не все своє життя, для ефективної рибоохоронної діяльності довелось здобувати нові знання. За його словами, цей процес навчання триває і досі.

— Коли зрозумів, що хочу захищати й охороняти рибу та водні ресурси, почав поповнювати свої знання. Щоб освоїти іхтіологію, брав різні підручники, наукову й довідкову літературу, все читав, виписував важливі моменти, запам’ятовував, — каже Вадим Семенець. — І маю зізнатись, що спочатку нам не все вдавалось...Просто не вистачало досвіду.

Нерідко контролювати водні об’єкти області члени громадської організації їздили разом із рибоохоронним патрулем, екологічною інспекцією, поліцією чи навіть працівниками СБУ.

Проте спочатку до волонтерської допомоги вінничан не ставилися серйозно.

— На нас іноді навіть косо дивилися, коли ми пропонували свою допомогу, — додає він. — Але я все одно щоразу перед нерестом приходив до офісу рибоохоронного патруля і казав, що наша громадська організація тепер також буде їздити в рейди, що будемо вирішувати проблему браконьєрства спільними зусиллями. 

Позитивні зміни

Проблема браконьєрства стоїть справді гостро. Рибаки досить часто «йдуть на рибу» із забороненими знаряддями лову, такими як сітки чи «драчі», перевищують дозволену кількість знарядь для риболова чи добову норму вилову риби. Але не все так погано, як може здатися, на перший погляд.

З кожним роком люди стають більш свідомими й покращують свою рибальську поведінку.

— Насправді зараз у Вінницькій області дуже багато риби, якщо порівнювати з іншими регіонами України, — ділиться спостереженнями Вадим Семенець. — Нормально порибалити тепер можна як на Південному Бузі, так і на орендованих ставках. До прикладу, раніше зловити судака було рідкістю, а зараз у цьому немає особливої проблеми. Також я іноді їду рибалити в інші області, то там, коли дізнаються, що я з Вінниччини, теж відмічаються, що в нас все в порядку з кількістю риби. 

Та разом із цим, залишається бідою ситуація з рибами, які занесені в Червону книгу.

—  На Дністрі є червонокнижна риба вирезуб, і там, на жаль, ловлять її для продажу. А це заборонено, бо вирезуба потрібно відпускати, — наводить він приклад. — Невтішна історія також із осетровою стерляддю, яку вже потрібно відтворювати, і усачем. Він теж у Червоній книзі і теж залишилось на Вінниччині дуже мало, особисто я бачив марену востаннє три роки тому. Ну, і цьогоріч червонокнижним став підуст. 

Зауважимо, що риба зникає не тільки через недобросовісних риболовів, негативний вплив серед іншого має і якість води.

Звертає увагу голова громадської організації і на деякі зміни в поведінці браконьєрів.

— Ще 10 років тому браконьєри були дуже знахабнілі, могли рибалити майже всюди, особливо не ховаючись, — обурюється він. — Наразі вони не такі сміливі, частіше обирають віддалені місця й важкодоступні ділянки водойм, ховаються у кущах, подалі від інших риболовів, які можуть про них заявити.

Хобі для душі

Вадим Семенець зізнається, що за ці роки моніторингової діяльності він іноді відчував сильну втому, та рук при цьому не опускав.

— Це не була втома від постійних поїздок, ночівель в наметах або навіть без них чи через поєднання основної роботи з діяльність громадської організації. Насправді все через людський фактор, — зізнається наш співрозмовник. — Не всім подобається, коли ми робимо зауваження, вказуємо на порушення...Бо ж ми слідкуємо не тільки за браконьєрами, скажімо, але й за чистотою. Тобто, коли бачимо, що рибак викидає сміття і не збирається забирати його з собою, ми звертаємось до нього, звертаємо його увагу на це...

Але щире захоплення риболовлею і розуміння важливості збереження водних ресурсів завжди допомагають впоратися з такими робочими неприємностями. Все-таки риболовля — це хобі для душі, відпочинок на свіжому повітрі, який не тільки розслабляє і заспокоює, але й допомагає впорядкувати думки й відчути себе ближче до природи.

— Кількість риболовів з кожним роком збільшується. І це насправді тісно пов’язано ще й з економічними можливостями самих українців, — розмірковує Вадим Семенець. — Таке відчутне збільшення рибалок стало помітним десь років п’ять тому. Коли немає особливої змоги поїхати на відпочинок кудись далеко, люди усвідомлюють, що можна знайти поруч водойму й всією сім’єю поїхати на один день чи вихідні, щоб гарно провести час. А до всього іншого, ще й посмакувати власноруч зловленою рибкою.

Чоловік ще раз наголошує, аби відпочинок з вудочкою в руках не приніс шкоди, важливо залишатися свідомими й «не набивати всі торби та багажник рибою».

— У мене є дуже велике бажання, щоб всі свідомі рибалки об’єднувалися і разом захищали цей ресурс. Це все наш дім і його потрібно зберегти для нащадків, — закликає Вадим Семенець.

Про місця, де можна добре порибалити, нагадаємо, ми писали у матеріалі

• Кльові місця. Де вінницькі рибалки полюбляють посидіти з вудкою?

Правила риболовлі можуть змінитися

Наостанок чоловік розповідає, що днями повернувся зі столиці, де в Державному агентстві меліорації та рибного господарства відбулась презентація проєкту оновлених правил риболовлі. Учасники презентації, а це очільники профільних громадських організацій, федерації риболовного спорту й інші зацікавлені сторони, мали змогу внести свої зауваження і пропозиції до згаданого проєкту. Тому зараз триває допрацювання, після чого оновлені правила винесуть на всебічне обговорення.

Коли вони почнуть діяти поки невідомо, але Вадим Семенець навів кілька прикладів можливих змін.

— Добову норму вилову риби можуть збільшити до п’яти кілограмів, тоді як зараз вона складає три. Далі хочуть збільшити дозволену кількість гачків до 10 штук (зараз гачків має бути не більше п’яти на одну особу), а ось кількість дозволених знарядь лову залишається такою ж як була, тобто п'ять одиниць, але не більше трьох донок і трьох поплавкових вудок.

Читайте також:

«Врятувати черепаху». Як вінничани випускали з сіток здобич браконьєрів біля Фестивального

Програміст чи тракторист? Ми зібрали ТОП-10 найбільш оплачуваних вакансій

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.