«Будиночок, де можна сховатися»: як Максим Калинчук створює листівки про небанальну Вінницю

Максиму — 22 роки, зараз хлопець шукає роботу, каже, хоче спробувати себе у сфері веб-дизайну. Кілька місяців тому цей вінницький художник створив свою першу серію листівок на яких зобразив: ринок «Урожай», старий кінотеатр «Родина», вінницьку трамвайну романтику та старий «автодром» у парку. Якось він створив і спеціальні купюри «замостянські піастри» та випустив декілька футболок для своїх друзів із написом «Замостя» та «Вишенька».

Зараз хлопець готує вже другу серію листівок про Вінницю, де хоче показати місця, які всі вінничани проходять щодня, але не надають їм значення. 

— Хотілось спробувати щось нове, зробити друзям нестандартний подарунок і з цього все й почалось, — розповідає Максим. — Людям сподобалось, я їх не продавав, а просто роздав. Це була така собі спроба заявити про себе. За 22 роки життя у Вінниці все, що я бачив, проходило крізь мене, от і випустив це у листівки. Малюю місця, які мають особливе значення для мене. Наприклад, у нашому парку є атракціони, і колись там був «автодром», який закрили багато років тому. Я за ним сумую, тому й вирішив зобразити. 

Крім будівель, Максим також малює випадкових незнайомців, своїх знайомих та колег. 

Не попсові будинки та «трамвайні малюнки»

Минулого року хлопець відремонтував свій старий велосипед і почав на ньому їздити. Максим каже, що ідеї для своїх ілюстрацій він шукає саме під час велосипедних прогулянок містом. Хоч іноді змальовує з Google Maps чи пригадує якісь будинки по пам’яті. 

— Я завжди маю поруч із собою блокнот та ручку, зарисовую якусь подію, а вдома створюю щось більше, — Іноді я просто розумію, що потрібно знайти «трамвайну тему» і тоді я сідаю у нього та шукаю момент, який б хотів зобразити. У Вінниці взагалі є трамвайна романтика, із ними у мене дуже теплі асоціації. Це один із символів міста.

Максим каже, що хоче у своїх листівках показати контрасти міста. Все те, що привабливе у місті, хоч на перший погляд може таким і не здатись.

— Зображення може бути дитячим, наївним, примітивним, але при цьому воно передає ідею, - каже ілюстратор. — Я малюю у стилі примітивізм. Мої малюнки — це відображення буденності. Коли ти ілюстратор, то тобі потрібно щодня ділитись із людьми, щоб вони про тебе не забували. І ти шукаєш моменти у житті, які всі зрозуміють. Наприклад, ілюстрація, де всі у трамваї дивляться у телефони — це наші реалії. Всі це знають, але не звертають уваги. А ще, ви зауважували, що всі ходять у чорних куртках.

Хлопець малює, як виходить. Головне для нього — перенести ідею.

— Це як, наприклад, ви можете спекти два торта. Один із яких буде класний із кремом, а інших - чорний квадратний шоколадний шматок. Але ж людина, якій ви їх принесете, помітить обидва торта. Тут найголовніше — це ідея. Якщо ти доніс її, то рахуй, що все вдалось. 

Любов до Замостя та «зін» у планах

— Взагалі все те, що я малюю зараз починалось із Замостя. Ми тусувались компанією друзів і у нас була вічна суперечка щодо того, де краще жити. Багато людей їхало вночі на Вишеньку, а я сам їхав у трамваї на Замостя. Тому я казав, що зате у мене район найкращий. Так це і стало локальним приколом у компанії моїх друзів, нашим гумором. Потім із цього ми почали готувати креативні матеріали, малюнки і пішло-поїхало. 

Хлопець вважає себе патріотом Вінниці і не хоче покидати це місто навіть через пошук більших можливостей. Особливо тепло розповідає про свій район — Замостя. 

— Замостя не таке, як усі. На Вишеньці чи Старому місті одноманітна архітектура: або панельки, або величезні будинки. А от на Замості все перемішано. Там є і старі будинки місцевого архітектурного значення, і нові. А ще розвинута транспортна мережа, можна із легкістю доїхати у будь-яку частину міста. 

Улюблене місце на Замості у Максима — стадіон, коли там нічого не відбувається. Каже, це місце контрастів, бо ти маленький сидиш на величезному стадіоні. 

— Взагалі, Вінниця — місто у якому приємно жити. Як будиночок у який ти залазиш і тобі там комфортно. От наче ви грали із друзями у «квача», і тут ти накрився руками і сказав, що у будиночку. Місто затишне. І те, що з одного кінця міста у другий за 30-ть хвилин можна дістатись — це теж чудово. 

У планах у Максима створити маленький «зін» — аматорське малотиражне видання і в ньому друкувати фотографії, вірші чи вставляти туди QR коди з посиланням на подкасти. Хлопець хоче створити таке ком’юніті, де можна бути творчим людям потусити. 

«Місто трьох мостів» або «місто можливостей»

— Тут можна стати ким завгодно, а якщо немає роботодавця, завжди можна відкрити свою справу і стати ним, — каже Максим. — У інших, більших містах, ти загубишся.

Максим розповідає, що вінничани — люди, які не лізуть у чужі справи.

— Якщо, наприклад, у Львові всі можуть без питань заговорити із тобою і тим самим порушити твій особистий простір. То тут такого немає. А потім, коли ти знайомишся із людьми, то розумієш, що вони дуже добрі та тихі люди. Затишні, як власне і саме місто, — каже Максим.

Поки у хлопця немає думок про переїзд. Каже, у міста є тенденція розвитку: відкриваються нові заклади, запроваджують різні ініціативи, з’являються нові роботодавці, які будуть надавати якісну роботу. 

Небанальні листівки до 14 лютого

— Всі звикли на 14 лютого дарувати листівки-сердечка, які можна купити за три гривні. Але ж це не цікаво, зараз вже держава у смартфоні з’являється, а це ж якийсь пережиток 2000-х років, - каже художник. — До того ж вони актуальні лише один день, і вже 15 лютого можна пройтись по магазинах і купити їх за 50 копійок.

Хлопець вирішив зробити листівки небанальними і щоб вони були актуальні щодня.

Більше малюнків Максима можна побачити на його сторінці в інстаграмі за ЦИМ посиланням. (@maxim_kalinchuk)

Читайте також:

«Чому я набив тату з символом Вінниці?» Троє вінничан показали свої малюнки на тілі
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.