Береги річок в Україні — громадська власність. Це означає, що люди мають право там вільно і безкоштовно відпочивати. Щоб це перевірити, журналіст з оператором пройшлися пішки обома берегами нашої річки в межах міста, а це майже 30 кілометрів. Потім ми запросили і отримали інформацію про ті будівлі, на які буквально наткнулися на шляху. І тепер розповімо, що з’ясували про земельні ділянки, їх власників та як їм вдалося заволодіти прибережною територією. А також про те, що нам відповіли в міськраді.
Про наші походи берегами Південного Бугу читайте в наших публікаціях:
Розкішні маєтки, сміття та «жлобська» гойдалка: Набережна від Сабарова до Ющенка
Експедиція хащами: Як ми шукали набережну від Староміського мосту до Сабарова
Церква-бункер та «вмерзлий» корабель: Південний Буг від Староміського мосту до Ющенка
Набережна від Київського мосту до Водоканалу: приватна пристань з маяком, кладовище та «зона»
Відео-версію розслідування дивіться нижче:
Усім добре знайома набережна Рошен зі знаменитим фонтаном. Лавочки, розваги, асфальт. Усього цього практично позбавлена частина набережної з іншого боку від Центрального мосту. Але натяк на комфорт проглядається. Досить убогий мають вигляд, але все ж є і два міських пляжі — Хімік і Спартак.
Уздовж річки розташований район Єрусалимка, де люди селилися з давніх-давен, задовго до прийняття нинішніх кодексів. Так що цю історичну забудову теж пропускаємо, вже як склалося, так склалося. Ще на правому березі Південного Бугу цілком законно розташовуються Обленерго і Водоканал. Хоча і знаходяться формально в прибережній захисній смузі.
У 2017 році були внесені поправки до Водного і Земельного кодексів. У них, зокрема, пояснюється, для чого потрібні ці захисні смуги. Цитуємо:
«З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги».
Для такої річки, як наш Південний Буг, стаття 88 Водного кодексу встановлює ширину прибережної захисної смуги 50 метрів.
Скільки це? Ми відміряли цю відстань на місцевості.
Порушеннями саме цієї межі ми і зацікавилися, залишивши в стороні житлові будинки та садиби, на які нам вказували читачі в коментарях під публікаціями, де ми розповідали про наші походи.
Нам називали конкретні будинки і відомі прізвища бізнесменів, колишніх і діючих депутатів… Але одна справа, коли особняк побудований в житловій зоні, і зовсім інша, коли прямо біля води, та ще й з солідним парканом.
Що ж і, головне, хто заважає нам прогулюватися біля річки і насолоджуватися мальовничими краєвидами, плескотом води, спостерігати за водоплавними і слухати перелітних птахів? Розповідаємо.
Почнемо з побудови на правому березі, в районі П’ятничан. Там обгородили майже 100 метрів берега. Нарощувати берег за рахунок річки почали в 2018 році. Нині за парканом видно недобудований будинок. Це будівництво перекрило не тільки доступ до Південного Бугу.
З іншого боку частина вулиці Руданського також виявилася за парканом. Хоча на гугл карті добре видно, що вулиця тут не закінчується. Побачивши нас, працівники закрили ворота і не хотіли розмовляти.
За даними, які ми отримали з Держгеокадастру, тут раніше було шість земельних ділянок, які належали різним людям. У 2017–2018 роках їх викупила приватний підприємець Тетяна Барцьось. У лютому 2018 року ці ділянки були об’єднані в одну, площею трохи більше сорока соток.
— Тому що там газова труба, — сказав представник забудовника, який назвався Віталієм. — Там завжди було закрито, ця територія, щоб ви розуміли… А то, що будується будинок, він осторонь, не під самим Бугом будується…
У Вінницягаз на питання: «Чи дійсно є в цьому місці труба?» нам повідомили, що це не публічна інформація і тому відповіді не дадуть.
Ще одна споруда знаходиться на лівому березі. Вулиця Бузький Узвіз на Старому Місті, біля бази Динамо, навпроти пляжу Спартак. Огорожа спускається до самої річки.
Достукатися до господарів не вдалося.
— Тут колись був морський клуб, — сказав місцевий рибалка, Володимир Проценко. — Я не знаю, хто так думає і навіщо нам в місті архітектор. Ну, подивіться, що це?..
На правому березі, перед П’ятничанським лісом, на вулиці Богуна ми виявили, що 120 метрів берега Південного Бугу перетворилися в… приватну набережну. Тут і пристань, і зона відпочинку, плюс житлові та господарські будівлі. Усе доглянуто і красиво.
Дві ділянки, які нас цікавлять і розташовані прямо біля води, знаходяться у власності та оренді у людей на прізвище Ткачук, які проживають за сусідніми адресами на вулиці Богуна.
Один, площею трохи більше 10 соток, з земель водного фонду, був переданий в оренду Вінницькою міськрадою Ігорю Ткачуку, депутату Вінницької міськради. Як говориться в пояснювальній записці до проекту, «для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей». Там же зафіксовано, що «на земельної ділянці розміщена капітальна нежитлова будівля, забудована самовільно». Тобто ще до розробки проекту землеустрою на ділянці вже було щось побудоване.
Як можна було цього не допустити, нам розповів експерт з проблем містобудування Георгій Могильний.
— Це все свідчить про бездіяльність влади, — вважає Могильний. — Паркан і самовільну забудову повинні були давно знести. Передавати дану ділянку рішенням міськради було незаконно, тому що така ділянка має бути виставлена на земельні торги. Єдиним винятком з цього правила, як я припускаю, може бути корупційне рішення питання.
Сусідня ділянка, площею майже дев’ять соток, яка теж знаходиться в прибережній захисній смузі, була передана в оренду матері депутата Любові Ткачук на 15 років під сінокіс. Забігаючи наперед, скажемо, що через 10 років, у 2015 році, міськрада продовжила термін оренди на 49 років, до 2052 року. А зараз на місці, де повинні були б заготовляти сіно, знаходиться будівля. При цьому ділянка, як випливає з договору, була оцінена менше, ніж в 500 гривень, і орендарю ця земля обходиться в 4,68 грн на рік.
Тобто міський бюджет поповнюється менше, ніж на п’ять гривень щорічно.
Ми спробували взяти коментар у господарів садиби, але виявили лише охоронця і попросили передати його наймачам, що зацікавлені в розмові. Ще ми зателефонували в офіс депутата з тим же наміром. Нам відповіли, що передадуть наше прохання про коментар. Але з редакцією так ніхто і не зв’язався.
Ще один об’єкт на лівому березі поруч з пляжем Гонти знають багато вінничани. Відповідно до виписок з кадастрової карти, земля під будинком належить депутату міськради Миколі Тихонюку. Особняк знаходиться в зоні житлової забудови, так що все за законом. Але міст від нього веде на маяк, що височіє навпроти. На заплаві розміщується приватна пристань депутата. Старожили кажуть, що такої великої коси тут не було.
Її розширили на початку 2000-х, коли Микола Тихонюк будував свій особняк. За яким правом? — запитали ми.
— Я просто чищу тут все, щоб був порядок, — сказав телефоном Тихонюк. — Люди ж приходять до маяка. Все за законом. Бетонна межа захищає берег від руйнування. І щоб бобри не добиралися.
Ми чекаємо відповіді на наш запит про законність зміни берегової лінії, знаходження на ній маяка і пристані.
Ці будови можуть відноситися до класу гідротехнічних споруд? Це, а також схему з сіножатями нам прокоментував Володимир Рисенко, юрист Харківського антикорупційного центру.
— Потрібно на кадастровій карті розібратися, на якій підставі належить земельна ділянка, — сказав Рисенко. — Там тільки можна написати заяву, якщо ділянка самовільно забудована іншими спорудами, що не є гідротехнічними. Якщо ж ділянка виділена під сінокіс, то людина може нею користуватися, але не може обносити її парканом.
Це були, мабуть, найбільш наочні приклади заволодіння прибережною захисною смугою і перешкоди вільному доступу до річки. Але незаконних огорож набагато більше. Ось, наприклад, перешкода на ділянці, що належить підприємцю Леоніду Яблоновському, якому ми теж не змогли додзвонитися. Зазначений в системі youcontrol телефон не працює.
Інша локація — десять соток поруч з аварійно-рятувальною службою. Орієнтир — пляж Хімік на протилежному березі. Ділянка в приватній власності і тільки межує з прибережною захисною смугою. Перед рішенням про передачу в приватні руки щодо неї проводилися громадські слухання. На їх результати посилається екологічна інспекція у своєму висновку і звертає увагу, що органам влади слід «зважити на численні скарги громадян та рішення учасників громадських слухань» і «врахувати негативну громадську думку».
Управління архітектури також підкреслює, що з боку громадськості є заперечення «Стосовно будівництва приватних будинків на території пляжу».
Ще одна важлива подробиця. Наша прибережна захисна смуга є просторовим елементом національної екологічної мережі та називається Південно-Бузький екологічний коридор загальнодержавного значення. Про це ми дізналися з декількох висновків екологічної інспекції, наявних у нашому розпорядженні.
Так що ті, хто незаконно забудовує і огороджує захисну смугу, фактично порушують цілісність національної екологічної мережі. Нагадаємо, що річка Південний Буг протікає винятково територією України.
Ще один порушник цілісності Південно-Бузького екологічного коридору — військовий санаторій на вулиці Коріатовичів, колишньої Свердлова. Чи законно там стоїть паркан, який перекриває прохід вздовж берега?
У Міноборони нам повідомили, що зверталися до Вінницької міськради з проханням узаконити територію. Але з формальних причин поки отримали відмову. І у відповіді на наш запит уточнили, що паркан буде перенесений.
Ми звернулися до міськради, щоб компетентний у земельних питаннях представник влади відповів на наші запитання. Хотіли поговорити і про паркани. Чому їх не зносять? І про охорону берегів, і про нинішню позицію влади з цього питання. Але отримали тільки письмову відповідь, в якій нам повідомили, що ми і так знали з наявної у нас документації.
У кінці жовтня 2019 року був прийнятий новий закон. У ньому посилюється відповідальність за фактичне привласнення прибережної території.
Наприклад, написано про штрафи, цитуємо:
«Обмеження у будь-який спосіб безперешкодного або безоплатного доступу… до берегів річок… тягне за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до чотирьохсот… і на посадових осіб — від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». У гривнях для громадян це від 3400 до 6800, а для чиновників — від 6800 до 11900 грн.
За повторне порушення: для громадян — до 11900, для посадовців — до 17000 грн.
А як щодо знесення парканів? Чи дає закон інструкції?
— Демонтаж зробити достатньо просто, — сказав нам Володимир Рисенко, юрист Харківського антикорупційного центру. — Орган місцевого самоуправління або місцева районна державна адміністрація, у віданні яких знаходиться ця земельна ділянка, вносить свій припис власнику ділянки про демонтаж паркану, який заважає проходу. Якщо паркан за десять днів не демонтований, то районна державна адміністрація або орган місцевого самоуправління можуть за власний кошт демонтувати цей паркан з подальшим стягненням цих витрат з власника, винного в обмеженні проходу
Закон набрав чинності 21 лютого 2020 року. Дається три місяці для знесення незаконних огорож та конструкцій. Тобто після 22 травня на берегах Південного Бугу їх не повинно залишитися.
Побачимо, як міська рада виконає закон.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 48 від 27 листопада 2024
Читати номер
лишь бы как
Буржуи ох..ели!
Иван Иванов
Світланкль
Світланкль