«Маєтки» з пірсами, приватні копанки та березовий гай. Набережна від Київського мосту до кінця П’ятничан

Багато мальовничих галявин з лавками «для застілля», будівництво під самісінький берег та огороджені приватні копанки. Ми продовжуємо перевіряти, наскільки доступна набережна Південного Бугу у межах міста. Цього разу продирались правим берегом - від Київського мосту до П’ятничанського лісу. Розказуємо, як все було.

Ми розпочали подорож зі спуску до річки з мосту. Зійти тут просто: для цього є сходи з поручнями.

Сходи великі, широкі і дерев’яні. Зате з металевими поручнями. Вони обладнані для того, щоб городяни могли без перешкод потрапити на пляж.

До пляжу веде вимощена бетонними плитами доріжка.

В’їзд на пляж зі сторони дороги перекритий шлагбаумом. Біля дороги стоїть сміттєвий контейнер

На пляжі ми зустріли місцеву жительку, яка запевнила нас, що пройти до рятувальної станції нам не вдасться.

– Можливо трохи по берегу і пройдете, якщо не боїтесь болота, - каже жінка. - Але там далі пройти не можна. Останні двадцять років там все позахоплювали під самий берег до самого лісу і побудували будинки. Люди поробили собі окремі виходи до річки.

Одразу за пляжем стоїть високий паркан гарного будинку. Біля нього доріжки, вимощені плиткою, які ведуть до самої річки.

Біля будинку також є власний пірс з поручнями для того, щоб заходити у воду.

Далі за будинком йде активне будівництво, тут зводять одразу кілька будівель.

Ми зустрічаємо дідуся, який прогулюється по кризі. Розповідає, що живе на провулку Івана Богуна, гуляти Бугом не боїться, показує, що крига товста. Але попереджає, що не варто заходити далі рятувальної станції, бо там рибалки могли наробити ополонок.

- Я не рибак. Та й риби тут немає. Краще купити на базарі ніж те, що тут ловлять. Але рибалки сидять. Тут краще сидіти, ніж на дивані, – каже пан Володимир – В минулому році тут почали будувати ці будинки, – вказує на «коробки», де працюють робітники. – А цей дім десь три роки тому збудували. Кажуть, готель там. Тут ще можна гуляти берегом. А далі, за рятувальною станцією вже весь берег забудували. Раніше біля річки можна було пройти звідси аж до Стрижавки. І на протилежному березі можна було пройти. Тільки біля Водоканалу було закрито. А зараз усе забудували. Біля лісу ще перед 2000 роком з десяток будинків звели і в ліс залізли. А з того боку, там де маяк, берег намили.

Доріжка впирається в зачинені, іржаві ворота рятувальної станції. 

До самого Бугу станція огороджена парканом, а у воді - колючим дротом

Обходимо станцію дорогою. За нею огороджене місце відпочинку з альтанками, дитячими качелями, мангалами та столами. Огороджена територія виходить до самої річки. 

Усе це на території біля будинку із знаком «ОСВОД УССР».

Від альтанок вздовж річки стара асфальтована доріжка, далі вона переходить у звичайну стежку, але видно, що нею часто користуються. Тому йти доволі зручно.

Праворуч височіють добротні будинки, огороджені парканами. Від води вони не надто близько і прогулянці не заважають. 

Але безперешкодна подорож тривала недовго. Дорогу нам перегородив паркан одного з будинків. Довелося обходити його по замерзлому Бугу. 

Обійти будинок берегом справді майже не можливо. Паркан виходить під саму річку. За «маєтком» ми вийшли на дуже приємну місцину: чистий просторий берег, не порослий бурянами, зручна стежка. До берега спускаються городи. Видно, що місцеві мешканці прибирають територію. Після зими тут майже немає сміття, зате зустрічаються посаджені та підв'язані молоденькі деревця.

По дорозі зустріли катер, який залишили на річці і він вмерз у воду. Вочевидь, його власники живуть у будинку поряд. Їх господарство огороджене парканом, але він не доходить до річки. З цієї території нас обгавкали два величезних пси.

Трохи далі розгорнули будівництво. Тут «нарощують» берег за рахунок річки. Обійти це все можна лише по льоду. Вхід на територію огороджений.

Знову довелося обходити річкою. Зате далі – 600 метрів майже ідеальний берег, з гарною стежкою. Чудове місце для прогулянок

А далі - практично непрохідні хащі, приватні копанки та мочарі.

Трохи побродивши ними в надії вийти на якусь стежку, ми її так і не знайшли. Були змушені повернутися назад і піднятись на вулицю Івана Богуна.

Під час нашої минулої експедиції іншим берегом, ми бачили там забудову, яка виходить до річки, але дійти до неї не змогли. Після забудови закінчується Вінниця і починається ліс.

Читайте також:
Експедиція хащами: Як ми шукали набережну від Староміського мосту до Сабарова
Набережна від Київського мосту до Водоканалу: приватна пристань з маяком, кладовище та «зона»

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.