Експедиція хащами: Як ми шукали набережну від Староміського мосту до Сабарова

Подорож розпочалась з не дуже приємного знаку. За кільканадцять метрів від мосту на пустирі височів паркан з грізним написом  «Приватна власність. Ведеться відеоспостереження». Щоправда ніяких камер ми не помітили. Просто порослий бур'янами пустир. Йти тут не важко, адже під ногами асфальтна доріжка.

Далі дорога переходить у стежку, з однієї сторони якої - приватні будинки, а з іншої, у напрямку річки, огороджені підручними приладдями городи.

Кінець Бузького спуску

Дуже здивував несподіваний кінець вулиці Бузький спуск. Прямо на ній виріс паркан. Господар перегородив вулицю і за рахунок її та прибережної території продовжив собі подвір'я.

Прохід до води перекритий, а на паркані висять камери спостереження. Згідно геолокації карт гугл, тут ще має бути кілька десятків метрів вулиці.

Спортивні бази з мальовничими пірсами

Подальша прогулянка була вздовж спортивних баз: гарна асфальтована дорога, неквапливі мами, що вигулювали своїх дітлахів на дитячих майданчиках, зосереджені на своїх вудилищах рибалки, спорсмени, які десятки разів на байдарках проходили «ворота» на Південному Бузі.

Мис рибалок

За територією баз є невеликий мис. Видно, що на ньому полюбляють збиратись рибалки, є багато прогалин і розчищених під рибалку місць.

Хвіртка у «глухі» місця

Після останньої спортивної бази дорога перетворилася на стежку, обабіч якої поросли і вже посохли бур'яни. Її перегородили чомусь парканом з хвірткою. Що від чого відділяє ця огорожа - не зрозуміло.

Далі почалися «глухі» місця. По дорозі ми не зустріли людей, зате дізналися про багато місць для пікніку. Ліворуч - скелі і затишні галявини, розлогі дерева, праворуч - Буг.

Високо на скелях стоять будинки. Під однією з таких скель ми побачили два озера.

Вода з озер витікає у Буг і місцями перетинає стежку струмками. Хтось проклав тут для перехожих невеличкі кладочки.

Іржавий корабель та скеля, в якій блукає луна 

Одна з найбільших скель, до яких можна підійти, знаходиться на з'їзді до Бугу з провулку Лютневої революції. Вона утворює ніби затишну кишеню. Видно, що через скелю пробиваються поверхневі води. Дорога роз'їжджена автомобілями. Видно місцевим також подобається ця місцина. Тут дивна акустика, коли говориш, не зрозуміло звідки повертається звук.

Хтось вивішав високо на скелі український прапор.

Через дорогу від скелі, над самою річкою, огороджена територія з написом «вхід заборонено». Біля пристані стоїть іржавий корабель. 

Розкішний дуб і кран

Далі дорога починає заростати деревами і впирається в ліс. Перед ним, віддалено він інших дерев, росте розкішний дуб. У лісі видно сліди техніки. Стежка розбита важкими автівками і розмішана в багнюку. 

Дорогою стало важко йти, ми піднялись вище до будинків, щоб обійти болото і добратись до будівництва з іншої сторони. 

Виявилось, що зверху також будуть. Біля приватного будинку свіжерозчищена земля, на шнурках розвішаний випраний одяг. 

Через дорогу від будинку, на дереві висить саморобна продірявлена мішень.

За словами місцевих жителів техніка, яка працює на березі Бугу, будує каналізаційний док, який буде перекачувати каналізаційні відходи по трубах під Бугом до міських відстійників.

«Сідала» для рибалок і док, схожий на маяк

Далі стежка під річкою веде нас до старого каналізаційного доку. Дорогою на воді зустрічаються дерев’яні конструкції. Працівник доку розповідає, що це «сідала» для рибалок. Вони запливають на них і ловлять рибу.

Біля доку стоїть жовтий фургончик, і смердить каналізацією. Будівля на березі річки кругла і нагадує низький маяк.

За доком починається дитячій табір «Колос». Тут просторо, широко і є де прогулятись. Табір має свій пірс, на якому є залізна лавочка. Звідти відкривається чудовий краєвид на пагорб лікарні Ющенка.

«Роздертий» тролейбус і непролазні хащі

Нам траплялись важкі для пішоходів місця, але справжні труднощі починались тут. За «Колосом» є щось схоже на стежку, але її закидали будівельним сміттям та поламаними деревами. 

Тут також йде будівництво.

На березі вже почали зводити альтанку. 

Трохи далі, через хащі натрапляємо на дивну базу відпочинку. Столи і стільці тут зібрані з частин тролейбусів. Можна помітити  і вікна. Також тут є урни схожі на ті, що колись встановлювали у парках.

Територія, на якій розміщуються столики, не маленька. Тут є навіть озеро і кілька критих столиків. На деяких замість скатертин порвана тюль. Все брудне і подерте.

Прохід далі перекритий колючим дротом. Щоб вийти потрібно повертатись на дорогу.

Приватне озеро з лебедями і вітряк

Вийти до Бугу далі дуже важко. Тут паркани, які важко обходити, і мокра земля, на якій грузнуть ноги. Напевно, влітку тут пройти взагалі не можливо, адже буяє зелень та бур’яни.

Один з найдовших парканів будинку, що на вулиці Левадній, відділяє величеньке приватне озеро, на якому плавають лебеді. На березі стоїть вітряк.

Далі почався ліс, через який йде дуже гарна доріжка. І аж до самого Сабарова ми не зустріли ніяких перешкод на своєму шляху.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.