Подорож ми розпочали від Сабарівської ГЕС. Як виявилось, тут починається мальовничий провулок Бузький, яким можна майже кілометр безперешкодно йти біля річки.

Більшість місцевих жителів обладнують тут собі щось схоже на прибудинкову територію, де тримають курей або ж залишають місце для півпочинку.

Дорогою ми зустріли невеличке поле для баскетболу.

Напроти одного з будинків стоїть дерев’яна скульптура.

Дехто обладнує біля свого будинку цілий сад з лавочками та пірсом.

Часто зустрічаємо на березі перекинуті човни.

Провулок закінчується парканом, який перегороджує дорогу, залишаючи далі лише стежку.

Стежка в’ється через хащі, але вона достатньо широка. Видно що тут часто бувають люди.

Біля багатьох будинків зустрічаються кладки.

Зустрічаємо криницю, якою закінчується провулки Черняховського. Видно, що нею ніхто не користується. Всередині пливає сміття та пластикові пляшки.

Далі берег стає крутіший. Навкруги стежки все поросло травою.

За крутим берегом – городи. Один з господарів прокопав до річки сходи.

На годиннику близько 11.30. Біля вулиці Заньковецької зустрічаємо двох чоловіків, які розпивають спиртні напої та закушують стоячи біля бетонної конструкції. Навкруги повно сміття.

Вгледівши фотоапарат компанія приймає нас за працівників міської ради, які досліджують засмічення берегів.

– Сфотографуйте все це і напишіть щоб нам тут поприбирали, – каже один з чоловіків. – Дивіться скільки сміття!

Далі йти нам вони не рекомендують. Кажуть, що там пройти можна, але дуже важко.

Берег стає таким крутим, що по ньому важко йти. Ніякої стежки тут немає. Не видно, щоб тут хтось коли-небудь ходив. Зате повно сміття. Видно, що все це потрапило сюди від місцевих жителів, які живуть вище. Далі продиратись крізь колючі хащі шипшини стає просто неможливо. Крім того попереду – круті скелі, які спускаються аж до води.

Змушені підніматися догори на провулок Заньковецької.

Наступний прохід до річки ми знайшли вже аж на Сабарівському шосе. Пройшли повз гаражі з ремонтними цехами, пустирі і знову спустилися до річки.

Трохи пройшовши мальовничим берегом, натрапили на «китайську стіну». Хтось з місцевих будується прямо на скелях. Кілька десятків метрів залиті бетоном і будівництво продовжується.

Далі берегом можна пройти безперешкодно. При бажанні навіть проїхати велосипедом. Видно, що за берегом доглядають, дерева чистять, але у воді повно пластику та іншого сміття.

Навпроти пагорба лікарні Ющенка піднімаємось вгору на вулицю Вишневий узвіз. Одразу видно, що тут живуть не бідні люди, будинки вражають розкішшю, а прикована ланцюгом гойдалка - жлобством.

Тут можливо одне з найкращих оглядових місць у Вінниці.

Але перед будинками біля сміттєвих баків та на спуску дуже брудно. практично звалище. Теж саме робиться на березі річки Вишенька, яка впадає в Південний Буг.

Де одна деталь: на стовпі біля одного з будинків висить маленька вивіска «Природно-заповідний фонд України Вишневий узвіз».

Читайте також:

Церква-бункер та «вмерзлий» корабель: Південний Буг від Староміського мосту до Ющенка
«Маєтки» з пірсами, приватні копанки та березовий гай. Набережна від Київського мосту до кінця П’ятничан
Набережна від Київського мосту до Водоканалу: приватна пристань з маяком, кладовище та «зона»
Експедиція хащами: Як ми шукали набережну від Староміського мосту до Сабарова