За що Зеленський дав стипендію Президента учневі з Якушинець?

Андрій Марценюк заробив стипендію Президента своїми знаннями - він єдиний з української команди повернувся з міжнародної Олімпіади з географії з м едаллю

Навіть якщо Андрій Марценюк повторить на Всеукраїнській олімпіаді минулорічний результат, на міжнародні змагання уже не поїде.

У 2019-му він здобув друге місце в Україні, потім пройшов відбір разом з іншими призерами на міжнародні змагання, і тільки тоді поїхав захищати державу на фінал у Південну Корею.

А що ж не так у нинішньому році?

З випускних класів на міжнародні змагання не беруть

— Одинадцятикласників на міжнародну олімпіаду не беруть, — каже Андрій Марценюк. — Так передбачено умовами змагань. Можна було б й не старатися. Мені цікаво. Хочеться ще раз перевірити себе, свої знання.

За словами Андрія, на районних змаганнях він уже переміг. Обласний етап географів відбудеться у середині лютого. На рівні держави учні змагатимуться у березні.

Тим часом Андрій зайнятий іншими справами.

Їздив на проект  «Молодь дебатує»

Хлопець продовжує  спілкуватися з колишніми олімпіадниками. Найперше з учасниками української команди, з якими їздив на фінал у Південну Корею.

Наприкінці минулого року у Вінниці відбувався турнір юних географів. Андрій теж брав у ньому участь. Однак у нього була дещо незвична роль — його включили до складу лічильної комісії.

На змагання приїхали команди з 15-ти областей. Марценюка найбільше цікавили представники з Чернівців і Львова. Саме звідти були в українській команді фіналісти на змаганнях у Південній Кореї.

— З радістю зустрів Настю Заячук з Чернівців, — каже хлопець. — Вона була однією з учасниць нашої команди на олімпіаді у Південній Кореї. Приємно було обмінятися враженнями.

Зі ще одним фіналістом — Іваном Феняком наш земляк бачився у Львові.

Андрій брав участь у німецько-українському проекті «Молодь дебатує». Якушинецька школа долучилася до такого проекту. Учні навчаються вмінню дискусії, слухати і чути один одного, поважати чужі думки. У Львові школярі з низки областей держави представили свої команди.

Разом з учасниками з Якушинецької школи нашу область представляла вінницька школа №26.

Команда з Якушинець була у складі чотирьох учнів. Тільки Андрій виступав у дебатах. Дискусію вели навколо того, чи варто в Україні запроваджувати День багатокультурності. Переможцями наші земляки не стали, зате набули досвіду елементів німецького формату дебатів.

А ще талановитий учень працює над науково-дослідницькою роботою для Малої академії наук. Також активно спілкується з тими, з ким познайомився у Кореї. З іноземцями — на англійській.

Кинув австралійцям фото засніженої Вінниці

Після закінчення дебатів у Львові наш земляк зустрівся з Іваном Феняком, з яким також познайомилися під час поїздки на міжнародну олімпіаду.

— Жаль, мало було часу на спілкування, — каже Андрій. — Іван прийшов на вокзал провести мене в дорогу. Недовго розмовляли.

До олміпіади учня готувала вчителька географії Галина Заболотна, нині вона консультує у написанні науково-дослідницької роботи для Малої академії наук

Коли у нас випав перший сніг, Андрій зробив декілька знімків із засніженої Вінниці.  Відправив їх олімпіадникам з тих країн, де снігу ніколи не буває. Фото справили гарні враження.

Запитую, про що вони спілкуються у соцмережах. Каже, багато про що. Наприклад, про клімат, погоду. Тільки їхня розмова на таку тему трохи відрізняється від розмови інших людей. Географи з іншої точки зору оцінюють те, що відбувається у природі.

Щоразу під час спілкування хтось згадує про поїздку в Корею. Нашому земляку вона теж пам’ятна й досі. Тоді за перемогу змагалися 180 юнаків і дівчат. Вони приїхали з 43-х країн світу.

Одягати вишиванки не домовлялися, але всі мали

Після отримання атестата Андрія чекають на географічному факультеті столичного університету імені Шевченка. До речі, у цьому виші він уже слухав лекції. Два тижні перед поїздкою до Кореї  восьмеро переможців і призерів всеукраїнської олімпіади проходили відбір для поїздки на міжнародні змагання. Цей процес відбувався у стінах Шевченкового університету на географічному факультеті. Потім вони писали роботу. За її результатами відібрали чотирьох учнів.

Андрій Марценюк за кількістю балів був на другому місці. Першим став учень зі Львова Іван Феняк. Він навчається у фізико-математичному ліцеї при університеті імені Франка. Нашу державу представляли в Кореї ще дві учениці — Настя Заячук з Чернівців та Даша Воронцова з Києва. Але тільки наш земляк повернувся додому з медаллю.

Міжнародна олімпіада з географії тривала з 26 серпня по 3 вересня у південнокорейському місті Тегу, що неподалік від Сеула. Наша команда прибула на день раніше. З Києва летіли до Парижа. У столиці Франції була можливість прогулятися містом. Потім 12 годин перельоту до Сеула. Звідти ще година до міста Тегу.

— В аеропорту Сеула я звернув увагу на хлопців, які сиділи на підлозі з ноутбуком, — розповідає Андрій Марценюк. — Побачив емблему олімпіади. Підійшов до них запитати, чи не їдуть туди само, куди й ми. Вгадав. Це була ізраїльська команда. Уже пізніше ще декілька разів спілкувався з ізраїльтянами.

Загубився файл з презентацією

До Кореї разом з учнями прибув науковий керівник — доцент столичного університету імені Шевченка Юліан Брайчевський та представник Міноствіти.

— Ми, учні, були одягнені у вишиванки, — говорить Андрій. — Хоча перед поїздкою  про це не домовлялися. Всі, з ким спілкувалися, звертали на це увагу. Відгукувалися схвально. Хтось піднімав угору великий палець, хтось плескав по плечу… Принаймні жодна інша команда у такий спосіб не представляла себе.

Одягали їх не щодня. За словами хлопця, інколи у розкладі вказували одяг, який мали одягати у той день учасники. Їм ще видали футболки, бейсболки.

На представлення своєї держави українці вийшли саме у такому вбранні і з національним прапором. 

Напередодні їм повідомили, щоб файл з презентацією скинули організаторам на електронну пошту. На кадрах були красиві краєвиди нашої держави, фрагменти столиці, Андрій додав наш фонтан, інші учасники вибрали упізнавані куточки Львова і Чернівців.

Заспівали «Червону руту»

— Привіт усім! — такими словами ми розпочали презентацію каже Андрій. — Спочатку фраза прозвучала на англійській, далі на українській. Зал відгукнувся українською «Привіт усім!». «Ми з України, заспіваємо для вас пісню, яку знає кожен українець»... Далі почали чекати увімкнення музичного супроводу і відео із зображення на екрані підготовленого матеріалу. Але нічого такого не відбувалося. Пауза затягнулася. Нарешті ведуча звернулася до організаторів презентації.

Шок опанував нашою командою після почутого у відповідь. Їм сказали, що файл загубився. Перед ними вибачилися.

— Ми переглянулися між собою і вирішили співати без супроводу, -—говорить Андрій. — Пісня вразила багатьох. Дехто потім підходив уточнити, хто автор музики, чи знаємо ми щось про нього.

Після завершення усієї презентації українцям повідомили, що файл знайшовся. Ще раз вибачилися. Було пізно його демонструвати.

Відвезли в гори довбати скелю

Знання учасників олімпіади перевіряли під час тестів і практичних завдань. Треба було проявити себе у тому наскільки ти володієш інформацією у таких розділах науки як геосфера, гідросфера, атмосфера та мезосфера. Андрій зізнається, що найскладнішим для нього виявилися запитання у тестах з атмосфери. Не впевнений, що відповів правильно. Перевірити після олімпіади не було бажання. Каже, відповів — і забув. Зате сподобалися практичні заняття.

— Під час одного з них нас вивезли в гори, видали молотки, захисні шоломи на голови, — розповідає учень. — Треба було відбити шматок каменю від скелі та визначити, що це за камінь. Я побачив у зернах наявність кварцу і польового шпату, а це основні складові граніту. Відкрив листок з тестами і позначив назви мінералів і каменю.

Під час цього завдання наш земляк отримав зауваження.

— Я побачив, що дівчина з Чернівців Настя Заячук не може відбити камінець від скелі, — розповідає Андрій. — Підійшов до неї, взяв молоток і допоміг їй. Уколи оглянувся, звернув увагу, як до нашого місця поспішає волонтер. Правилами заборонялося будь-яке спілкування. Але ж я тільки допоміг...  Цього виявилося достатньо, щоб надалі волонтер ходив за мною слідом по п’ятах.

Відібрали не тільки телефони

Першим завданням було особисте тестування. Перед його початком всі мали здати телефони й інші пристрої для виходу в Інтернет. Поклали у спеціальні сумочки із замками. Андрій швидко повідомив про це вчительці. З Галиною Іванівною кожен день спілкувався по Вайберу. «Я одразу відповіла, але його телефон уже не працював, — згадує той випадок вчителька. — Сказала батькам, щоб не хвилювалися».

Телефони повернули перед практичним завданням. За словами співрозмовника, у нинішньому році уперше запровадили практичне завдання для команд.

— Із 180 учасників сформували 18 команд, — каже Андрій. — По одному представнику від кожної країни входили в різні колективи. Разом зі мною опинилися з Америки, Ізраїлю, Іспанії, Малайзії, Норвегії,  Кувейту, Румунії, Росії, Таджикистану. Спільно виконували проект про вплив змін клімату на тайфуни у Східній Азії. Логіка дій зрозуміла: від підвищення температур збільшується випаровування води в океані, відповідно тайфуни стають сильнішими. У нас була схема про зміни температур, маршрути руху тайфунів тощо.

Напрацьований матеріал потребував усного захисту. В кінці олімпіади під час нагородження переможців команда дізналася, що за виконання завдання їм присудили друге місце.

Піднімаюся за медаллю і думаю, чи справді моє прізвище назвали

— Результати учасникам оголосили тільки наприкінці олімпіади, у день нагородження переможців, — каже Андрій. — На проміжних етапах про це не було жодної інформації.

Нагородження відбувалося у залі готелю, де проживали учасники. Як розповів Андрій, готель знаходився у гірській місцевості за 40 кілометрів від міста. Дуже гарне місце. У готелі все необхідне — супермаркет, місця для відпочинку. Для учасників організовували екскурсії.

— У залі ми всі сиділи за столами, — каже Марценюк. — Після того, як ведуча зачитувала прізвища переможців, їх висвітлювали на великому екрані — прізвище і країна, яку представляє учасник. Кого зачитають наступним, ти не знаєш. Сидиш — і слухаєш. З нашої команди нікого не називали. І раптом чую, як на англійській звучить Марценюк. Піднімаюся за нагородою — в голові порожньо. Нічого не розумію, що зі мною робиться, чи це справді назвали мене, чи може, причулося, це я йду за медаллю, чи не я. Коли вже почепили на шию медаль, зрозумів, що це не сон, а реальність.

Хлопець зізнається, що після перебування в Кореї, додому не хотілося поспішати.

— Тільки коли добрався до Якушинець, нарешті зрозумів, що насправді скучив за земляками, за однокласниками, учителями, школою, — каже Андрій Марценюк. — Куди піду вчитися, поки що роздумую. Наміри є, але конкретно не визначився.

На руці — іменний годинник

— Андрій дуже відповідальний учень, — говорить його вчителька Галина Заболотна. — Нагорода заслужена. Ще коли він їхав на всеукраїнські змагання, його товариш, президент школи Саша Дяченко говорив, що може посперечатися, що Марценюк поїде на міжнародні змагання. Тепер про це нагадує.

За словами вчительки, її учень досяг такої вершини завдяки власним старанням.

— У нас же не спеціалізована школа, — зазначає вчителька. — Поглиблено вивчати географію хлопець почав у восьмому класі. В Інтернеті  шукали завдання олімпіад, у такому напрямку поглиблювали знання. В Андрія гарні оцінки з усіх предметів. Він бере участь в інших олімпіадах. Результатів досягає насамперед завдяки високій відповідальності.

Вчительку номінували на звання заслуженої

Живий коридор створили у школі, коли Марценюк повернувся з Кореї. Його дружньо вітали учні і вчителі. Дехто не стримав сліз радості від того, що простий хлопець, з простої селянської родини зумів досягти результату, який не вдалося продемонструвати тим, хто навчається у спеціалізованих школах.

— Андрія Марценюка учні обирали президентом школи, — розповідає директор Якушинецького ліцею Олена Щербань. — Він не тільки організовував різноманітні заходи і сам брав у них участь. Президент сприяв адміністрації школи вирішувати деякі питання шкільного життя. Причому, робив це дуже вміло, тактовно. У нього природний хист спілкування з людьми. Неспроста його вчителька Галина Щербань бачить у майбутньому на посаді дипломата.

На руці в Андрія гарний годинник. Каже, це подарунок від колишнього прем'єр-міністра Володимира Гройсмана. Отримав його після того, як виборов друге місце на всеукраїнській олімпіаді. Вручали відзнаку привселюдно, на зборах об’єднаної громади. Тоді ж на сцену піднімалася вчителька Галина Заболотна. Вона отримала подяку за талановитого учня.   

До речі, кандидатуру Галини Заболотної подали на звання «Заслужений вчитель України».    

Читайте також:

Рекорд вінничан: 12 дипломів про вищу освіту мають донька з батьком. Їх привітали французи

Геймінг у маси: як ІТ–академія провела хакатон серед вінницьких розробників ігор

Новорічна Європа очима вінничан. Чому головну ялинку Парижа не видно з висоти Ейфелевої вежі?

Етнічний росіянин записав «100 пісень для України». Грає навіть без двох пальців на руці
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.