Новорічна Європа очима вінничан. Чому головну ялинку Парижа не видно з висоти Ейфелевої вежі?

«Після подорожі по Європі ще більше хочеться вчити іноземну мову», — кажуть учасники Євроклубів

Учні чотирьох шкіл, які є активними учасниками Євроклубів, подорожували Європою. Загалом 45 юнаків і дівчат з Вінницької школи №3, Літинської №2, Немирівської №2 і села Шляхова Бершадського району упродовж семи днів побували у Кракові, Празі, Дрездені і Парижі. Подорож здійснювали комфортабельним автобусом. Додому повернулися за тиждень до Новорічного свята. Мали можливість порівняти підготовку до зустрічі 2020-го за кордоном і вдома.

Ще дві іноземні мови

— Одним із завдань Євроклубу нашої школи є ознайомлення його учасників з життям Європейських країн, — розповіла директор Літинської школи №2 Тетяна Катріна. — Розширили вивчення іноземних мов. Раніше вивчали тільки англійську. Тепер у програмі з’явилися ще дві мови — німецька і польська. Учні самостійно роблять вибір на користь другої іноземної. Вивчати її розпочинають з п’ятого класу.

За словами директора, учні розуміють, що майбутнє країни у сім’ї європейських народів. Тому значно підвищився інтерес до вивчення іноземних мов. Якщо у найближчих сусідів — поляків, угорців, румунів, чехів — нема проблем з опануванням англійської і вони вільно спілкуються між собою, то чому наші діти позбавлені такої можливості?

Зараз немало учнів беруть додаткові уроки англійської. Одні займаються з репетиторами, інші їздять на мовні курси до Вінниці.

— У нашій школі очевидна тенденція до збільшення числа учнів, які мають бажання досконало вивчити іноземну мову, — продовжує Тетяна Катріна (на знімку в центрі). — Причому, це їхня власна ініціатива, особисте бажання. Переконана в тому, що після поїздки в учнів з’явиться ще більше бажання вивчати іноземну. Коли учні хочуть навчатися, то й учителям приємно працювати.

Найдавніший годинник показує не тільки час

— Головну ялинку в Парижі ми так і не знайшли, — розповідає дев’ятикласниця Літинської школи №2 Яна Остапчук. — Частина учнів нашої групи піднімалася на Ейфелеву вежу, але й звідти не побачили головної красуні Франції. Згодом дізналися, що в цьому році її встановили не в столиці, а у місті Страсбург. За своєю красотою вона посіла третє місце у Європі. На жаль, у Страсбурзі ми не були. Зате бачили ялинку, що на другому місці у європейському рейтингу.

Мова про ялинку у столиці Чехії — Празі. Вона встановлена на Староміській площі.

— Мені у Празі особливо запам’ятався годинник, який називають найбільш відомим у світі, — каже пані Яна. — Мабуть, це найдавніший годинник. До того ж, він показує не тільки години. Відраховує дні. З його циферблату можна дізнатися про час сходу і заходу Сонця і Місяця.

Як розповіла співрозмовниця, подивитися на такий астрономічний годинник збираються сотні туристів. Кожен прагне дочекатися, коли відбудеться зміна однієї години на іншу. Тоді на циферблаті з’являються фігурки, які розігрують цілу виставу. У віконцях можна побачити образи Апостолів. Закінчується дійство…  кукуріканням голосистого півня.  

Такий годинник встановлено на фасаді міської ратуші. З’явився він там ще у 1410 році. У центрі циферблату зображена наша планета Земля, довкола неї обертається Сонце. Не дивно, що такий експонат є туристичною принадою чеської столиці, він став одним з її символів.

Так само, як Карлів міст через річку Влтава, що розділяє Прагу.На ньому аж 30 скульптур!

— Деякий час мої батьки жили у Чехії, — каже пані Яна. — Вони мені розповідали про ці туристичні об’єкти. Тепер побачила її особисто.

Яна Остапчук ще звернула увагу на архітектуру європейських міст. Їй дуже сподобалися старовинні будинки. Їх головна відмінність — не схожі один на одного. Кожен є шедевром зодчества.

— У Парижі хотілося розгледіти зблизька Тріумфальну арку, — каже дівчина. — Читала, що вона оздоблена оригінальною ліпниною. На жаль, ми не були поруч. Взагалі на огляд такого міста потрібно витратити не день і не два. Маю надію, що колись ще поїду. Що вдасться ближче ознайомитися з великими європейськими містами.

Аби вільно спілкуватися з європейцями, Яна Остапчук додатково бере уроки англійської. Навчається на мовних курсах у Вінниці. Щосуботи їздить на заняття у Вінницю. Крім англійської, вчить польську. Каже, що у цієї мови слов’янський корінь. Тому її простіше вивчити, бо багато слів схожі між собою.

Моя мрія здійснилася — побачила Джоконду

Восьмикласниця Олександра Шершун з Літина уже бувала за кордоном. Дівчина займається танцями. Виступає у танцювальному колективі «Шанс». Каже, виступали у Польщі, Німеччині.

— Але у мене була давня мрія — побачити оригінал картини Мона Ліза Леонардо да Вінчі, — розповідає Олександра. — Багато читала про цю найвідомішу у світі картину. Цікаво було дізнатися, як створював її художник. Не дивно, що хотілося побачити.

Ще тільки вирушили у подорож, а Олександра подумки уже уявляла себе при вході в Лувр.

— До музею у Луврі постійні чергу, — говорить восьмикласниця. — Дуже багато людей мають таке само бажання, як у мене, побачити полотно. Ми дочекалися свого часу і переступили поріг. Коли зайшли у кімнату, де знаходиться портрет Джоконди, дух перехопило. У тій кімнаті є й інші роботи. Але картина Леонардо розташована по центру. Вона виділяється серед інших.

Дівчинка не приховує радості. Зізнається, що відвідання Лувра для неї стало найбільш пам’ятним під час подорожі. До речі, вхід у музей безкоштовний для тих, кому ще нема 16-ти. Для старших вхідний квиток коштує 15 євро. У Дрезденській картинній галереї, де також побували вінничани, вартість квитка на 3 євро дешевша.

На запитання, як виглядають європейські міста у новорічному «вбранні», Олександра каже, що все так само, як і в нас. Кругом ілюмінація, повсюди ярмарки.

— У нас в сімї  склалася гарна традиція, з кожної зарубіжної поїздки привозити сувеніри, — говорить Олександра. — Поволі назбирується гарна колекція. Мені подобається маска одного з мексиканських богів. Її привезла мама. Бабуся поповнила колекцію корабликом з Венеції. А я цього разу привезла фігурку новорічної ялинки. Вона із скла. Купила її у Праці. На додачу ще й декілька ялинкових іграшок.

— Мені запам’ятався новорічний ярмарок у Дрездені, — згадує Яна Остапчук. — Нібито все, як і в інших містах, але…На дахах торговельних будиночків звернула увагу на сувеніри. Виявляється, вони символізують товар, яким торгують в тому чи іншому будиночку. Зручно: підняв голову вгору — і вже знаєш, що тут можна купити.

— Наш директор Тетяна Володимирівна Катріна не тільки активна, а й креативна людина, — говорить бабуся Олександри Шершун Олена Радзієвська. — Це завдяки їй активізувалася робота Євроклубу. У школі проводяться різноманітні заходи, що розширюють кругозір учнів. На мою думку, важливим є розширення іноземних мов. Подорож  Європою стала своєрідним практичним уроком для учнів. Такі заходи стимулюють дітей до здобуття нових знань.

Читайте також:

Етнічний росіянин записав «100 пісень для України». Грає навіть без двох пальців на руці
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.