«Його ж не на війні вбили…» Чого добивається мати загиблого льотчика?

Максиму Хомячуку був 21 рік. Його мати добивається правди не для себе — заради сина...

Мати загиблого Максима Хом’ячука проживає в Оратівському районі. Працює листоношею сільського відділення зв’язку. Говорила, що буде розраховуватися. Працювати з людьми їй подобається, здоров’я не те, що раніше.

Загибель сина відібрала останні сили.

— Не можу прийняти те, що сталося з Максимом, — говорить жінка. — Не вірю, що його нема. Все чекаю, що приїде додому, як це було колись. Таке горе, а тут ще треба доказувати, що Максим загинув, як мені пояснюють, не під час захисту Батьківщини. Кажуть, його ж не на війні вбили…

Ноги самі несуть на на кладовище

Три рази на тиждень жінка розносить по селу газети. Чи сніг, чи дощ, чи вітер, вона все одно проходить свій маршрут з сумкою через плече.

Частину шляху треба йти біля кладовища.

— Не повірите, ноги самі туди несуть, — говорить згорьована жінка. — Скільки уже сліз я там виплакала. Думаю, вони вже промочили могилу до труни, в якій поховали дитину. Бачили б ви, які вони були красиві хлопці, ті, що пішли на той світ з моїм сином. Молоді, здорові, розумні, людяні, хоч до серця прикладай, хоч води з них напийся, як кажуть люди.

За словами жінки, вони вже стали льотчиками, залишалося дочекатися випуску.

— Вони хотіли захищати свою землю, такі патріоти, Максим розповідав, які з ним вчаться хлопці, як кожен з них любить свою професію льотчика, інакше вони б не пішли там вчитися, — продовжує жінка. — А мені кажуть, він загинув не під час захисту Батьківщини, ну, а що ж він тоді робив?

Слухати розповідь матері, яка втратила сина, було важко. Відчувалося, що жінка хотіла вилити душу, поділитися своїм болем. І я слухав її, не перебиваючи.

Одні отримали статус, іншим відмовили?

Пані Катерина звернулася до органів соціального захисту із заявою про надання їй статусу члена сім’ї загиблого. Їй направили у військкомат. Там пояснили, що не можуть це зробити. Смерть її сина не пов’язана з бойовими діями.

Жінка зверталася до обласного військкомату і в обласний департамент соціального захисту.

Облдержадміністрація звернулася за роз’ясненням до Міністерства у справах ветеранів.

— Причина смерті Максима Хом’ячука пов’язана з виконанням обов’язків військової служби, — йдеться у відповіді Мінветеранів. Її підписав заступник міністра Олександр Порхун.

Копію направили також матері загиблого курсанта. У листі детально роз’яснили, чому матері не можуть надати статус члена сім’ї загиблого:

«Згідно з постановою регіональної військово-лікарської комісії Міноборони, травма Максима Хом’ячука, що призвела до смерті, одержана під час проходження військової служби у частинах, що не входять до складу діючої армії. Таким чином відсутні правові підстави для встановлення його матері статусу члена сім’ї загиблого».

Жінці радять оформляти документи за іншим законом — «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців». Його дія поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час служби.

Пільги, гарантії та компенсації надаються на підставі посвідчення. Такі посвідчення видаються військовими комісаріатами батькам, дружині, чоловіку або дітям таких військовослужбовців. Підставою для видачі посвідчення є документ, що підтверджує факт загибелі військовослужбовця.

— Горе здружило нас, чиї діти загинули в тому літаку, — говорить пані Катерина. — Час від часу дзвонимо одне одного. Багато розмовляли, коли подавали документи на пільги. І що виходить? Одним оформили статус родини загиблого, а іншим кажуть оформляти пільги за іншим законом.

Попросив пані Катерину поділитися контактами когось з тих, хто, за її словами, вже має документ, якого не вдається отримати їй. Жінка назвала номер, прізвище, місце проживання такої само, як вона, згорьованої матері загиблого курсанта.

На початку розмови вибачився, що згадую про гірку втрату, висловив співчуття у зв’язку із загибеллю сина, повідомив, звідки у мене номер телефону…

— Чому ви, журналісти, пхаєте свого носа до наших дітей? — почув у відповідь сердитий голос. — Яке вам діло до наших дітей і нашого горя?

Співрозмовниця ще говорила з надривом про те, що нікому нема діла до загиблих. Однак конкретно так і не відповіла, чи вдалося їй оформити документ, про який запитував.

Що каже адвокат?

З відповіддю Міністерства у справах ветеранів журналіст ознайомив адвоката Анатолія Юрковського. Він, заступник голови Ради адвокатів області, займається вирішення питань соціального захисту.

— У цьому випадку Міністерство відповіло так, як того вимагає закон, — повідомив адвокат. — Мати загиблого курсанта має право на оформлення пільг, згідно із законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців».

Як пояснив адвокат, статус сім’ї загиблого надається на підставі інших обставин і документів.

— Я ж не думаю, що мені говорять неправду ті, хто пережив таке саме горе, як і я, — розповідає жінка. — Якщо закон однаковий для всіх, то чому його застосовують по-різному?

Юристи, до яких зверталася жінка, роз’яснили їй, що статус сім’ї загиблого надає більше пільг у порівнянні з тим статусом, який радять оформляти у Мінветеранів.

Мати загиблого курсанта каже, що старається не для себе.

— Для себе мені нічого не треба, — говорить жінка. — Сина мені не замінять ніякі пільги. Заради нього хочу добитися правди: якщо переконаюся в тому, що нам усім однаково віддячила держава, тоді змирюся з тим, що є, поки що знов підготувала пакет документів, які передала у Київ волонтерам.


Читайте також:

Пожежа у Сутисках. Боєць АТО з двома дітьми і дружиною залишився без даху над головою 

«Після повернення з Антарктиди страшно на вулицю виходити». Там працювали шестеро вінничан

За зґвалтування падчерки відправили за ґрати на 13 років. Ще має сплатити півмільйона моральної шкоди

За п’ять годин з Києва до Кишинева?.. Четверта спроба збудувати міст через Дністер у Ямполі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.