Про пожежу в селищі Сутиски 20minut.ua розповів сам постраждалий. Олександр Шевченко учасник бойових дій на Сході. Зазнав тяжких поранень. Через це йому встановили другу групу інвалідності. Чекає на ще одну хірургічну операцію.
До речі, сам він з Бахмута на Донеччині. Коли почалася війна, пішов добровольцем захищати Донбас. У Сутисках у нього бабуся. Це її будинок. Збудували на початку 60-х років. Бабуся зберігає фотографії, де видно, як вони ставили хату.
Разом з нею проживає Олександр з дружиною і двома дітьми, а також його мама і мама дружини.
—Добре, що знайомі запропонували тимчасово пожити у їхньому будинку, інакше не знаю, куди мали б подітися у ці дні, — каже Олександр.
Їхній будинок на вулиці Жовтнева,66 у Сутисках. Олександр каже, що пожежа мала колись статися. Якщо не в їхньому, то в якомусь іншому будинку. За його словами, на цій вулиці лінія електрики в аварійному стані. Тут збиралися замінити електроопори. Навіть привезли бетонні стовпи. Один з них лежав навпроти їхнього будинку. З часом їх забрали, старі стоять дотепер.
—Років три тому бабуся попросила електриків поміняти провід, що йде до будинку, — розповідає Олександр. — От вони й кинули кусок кабелю від опори. Приєднали його до старої проводки, зробили це у тому місці ще до входу у лічильник.
Загорання сталося першого лютого. Чоловік з жахом припускає, якби це загорілося не вдень, а вночі під час сну.
За його словами, спочатку два рази зникало світло. Не тільки у їхньому будинку. Запитували у сусідів, ті теж казали, що погасла лампочка.
—Після того, як другий раз включили світло, через деякий час почув запах горілого, — говорить Олександр. — Вийшов на вулицю, бачу до будинку спішать сусіди з криком: «Саша, покрівля горить!». Підняв голову — дим йде. Старша дочка була в школі. Ми всі почали хапати речі, які можна було взяти, і виносили на вулицю. У такому поспіху спочатку не звернув уваги, що бабуся по драбині вибралася на горище. Це потім мені сказали. Добре, що встиг забрати її звідти. Все одно попала в лікарню, бо обпеклася і надихалася димом.
Загорання сталося приблизно об 11 годині 40 хвилин. Так каже Олександр. За його словами, пожежники приїхали приблизно через 25 хвилин. Спочатку прибула машина з Тиврова, потім з Гнівані. Пожежники записали в акті, що до них сигнал надійшов об 11 год.58 хв.
Ліквідували пожежу о 13 год.02 хв. Це також запис з акту пожежників.
—Дуже багато води вилили, — говорить Олександр. — Стеля падає то в одному, то в іншому місці. Ось зараз під час нашої розмови провис ще один балок. Частина води пішла під підлогу. Вже відчувається звідти сирість.
Втрачено одяг, інші речі, кухонні меблі.
—Тільки недавно поставили нову кухню, — розповідає постраждалий чоловік. — Збирали копійка до копійки. Моя мама безробітна. Бабуся й теща живуть на пенсію. Всі разом збирали, щоб кухню поставити, а тепер…
Шевченко вдячний пожежникам не тільки за те, що загасили вогонь. Вони так само оперативно підготували акт про пожежу. За його словами, офіцер з Тиврова, який приїжджав на виклик, особисто брав участь у гасінні вогню. Він же порадив чоловікові, як діяти далі.
Встановити причину того, що сталося, і визначити розмір збитків має комісія. Так пояснили Олександру пожежники. Сказали, що ініціювати створення такої комісії має керівник громади селища.
—Я особисто ходив до голови Сутиської ОТГ Леоніда Дідуха, — розповідає постраждалий чоловік. — Уже минуло сім днів відтоді, ніхто навіть не поцікавився, де ми ночуємо. Ніяка комісії до нас не приїжджала.
Завтра, у понеділок, 8 лютого, ще раз піду до голови ОТГ.
Олександр каже, що не просить від чиновників співчуття. Хоче, аби підказали, як йому рятуватися у такій ситуації. Що робити? До кого йти? Де просити допомоги?
—Голова ОТГ сказав написати заяву на допомогу, — додає Олександр. — Я написав. Запитав, коли можна сподіватися і на яку суму? Каже, буде сесія, депутати вирішать. Але ж нам треба уже щось робити, щоб хоч якийсь куток облаштувати в будинку.
Погорільці залишилися без нічого — коштів не було, а речі й одяг згоріли або їх залили водою, вони так пропахли димом, що уже неможливо одягати.
Шевченків до сліз розчулили небайдужі люди. Їм уже зібрали частину коштів. Сума невелика.
—У такій ситуації радієш навіть гривні, — розповідає Олександр. — Ми готові відзвітувати за кожну витрачену копійку, за кожен принесений цвях. Бо люди приносять не тільки гроші, хтось дошки має, у когось цвяхи є. розуміють, що на ремонт все згодиться.
Знайомі хлопці, які займаються ремонтами, пообіцяли Шевченкам, що безкоштовно перекриють дах. Були б матеріали…
—Хлопці рахували, скільки треба на дах і покрівлю, виходить приблизно 120 тисяч гривень, — каже співрозмовник. — Хоч би зверху не текло, а тоді помалу можна і всередині робити.
Погорільці вдячні сусідам з їхньої вулиці. Вони зараз на заробітках. Дізнавшись про пожежу, дозволили Шевченкам тимчасово оселитися у їхньому будинку. У ньому газове опалення. Вони вже журяться, як будуть сплачувати за газ.
Олександр виріс уБахмуті на Донеччині. Багато може розповісти про 2014-й, як і хто кликав Путіна. Знає тих, які виходили на вулиці з прапорами так званої «ДНР». Йому також відомі ті, хто закликав людей виходити на проросійські мітинги.
Бахмут був в окупації 85 днів з квітня по 6 липня 2014 року.
—Я тоді подумав, чому Львів може й ти в атаку, захищати країну, а я не можу? — говорить він.
Виявилося, що потрапити у Збройні Сили України по контракту не так просто. Бахмутський військовий комісар сказав йому: «Та що ти там будеш робити в тій армії». Шевченко звернувся до командира однієї з частин, які звільняли місто. Той наказав військовому комісару негайно оформити документи.
Олексій намагався піти в АТО з Вінниці, тут, де живе бабуся. Каже, у військкоматі подивилися його донецьку прописку і відмовили.
Він захищав нас, зазнав тяжких поранень, тепер маємо захистити його і сім’ю, родину.
У кого є можливість і бажання підтримати погорільців, повідомляємо номер телефону Олександра: 097-679-26-29
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер