Як дитина пішла додому, вихователька не помітила. Хлопчик утік з ясельної групи

Час прогулянки – вхід в садочок відчинений навстіж. Через хвилину в кабінеті завідуючої звучить: «Калітка зачинена постійно»

Схвильована та обурена подзвонила в редакцію 28-річна Оксана. Вінничанка розповіла, як вона щойно наздогнала перед дорогою маленького хлопчика та принесла в садочок ще до того, як до пошуків дитини кинулись вихователі. Малий вийшов через незамкнені двері групи і відчинену навстіж хвіртку садочка та почимчикував шукати маму.

Це сталося біля дитячого садочка №26, що знаходиться між зупинками «Меморіал Визволення» та «29-та школа» минулого четверга, 5 квітня, близько 10:30. Як розповідає рятівниця малого мандрівника Оксана, у цей час малечу виводять на прогулянку. Її старший син також ходить в цей садок, тому вона, гуляючи з меншим по алеї уздовж Київської, подивляється в бік ігрового майданчика.

Того дня, як завжди жінка хотіла поспостерігати свою дитину. Але дітей ще не вивели. Територія була абсолютно порожньою, коли вона побачила, як незнайомий їй хлопчик вийшов з групи та безперешкодно подався за територію садочка, у напрямку проїжджої частини.

– Я побачила, як маленький хлопчик вийшов із групи, пройшов через відчинену навстіж хвіртку садочка і пішов далі й далі, – розказує Оксана. – Дивилася то на садочок, то на нього. Думала, от-от хтось вийде за ним, чи мама, чи вихователька. Але нікого не було, а дитина йшла до дороги, де їздять машини.

Оксана показала, звідки і куди йшов хлопчик. Вона каже, що поїхала з коляскою по алеї напереріз дитині і все оглядалася, чи за ним ніхто не вибіг із садка.

– Не було нікого, – розповідає жінка. – Я наздогнала дитину і питаю: «Куди ти ідеш?». Він: «До мами». Показав, що живе в тій стороні, куди ішов. Він ще погано говорить, я не зрозуміла, як його звати. Взяла на руки, сказала, що підемо шукати маму, і понесла до садочка. Він не хотів туди, плакав. А я його несу і коляску волочу....

Оксана одразу попрямувала до адміністративного входу з метою знайти завідуючу та розказати, що дитина втекла, а вихователі не помітили цього. Але у завідуючої було зачинено. В кабінеті заступника теж. Свого сина, що спав у колясці, жінка залишила біля сходів. Достукалась, каже, у двері бухгалтерії.        

– Вийшла жінка, а їй кажу «дитина ваша, знайшла на вулиці, додому ішов». А вона: «Яка дитина? Де ви знайшли?». «Ось, – кажу, – дитина втекла, а її ніхто не шукає!», – переказує розмову жінка. – І та жінка пішла шукати, з якої групи дитина зникла. А я вийшла на сходи. Мені було видно територію. Ніхто не бігав, нікого не було зовсім. 5 хвилин стою, 10 – нікого. Лише коли діти масово почали виходити на прогулянку, прибігла вихователька: «Ой, Лука! Де ти подівся? Я тебе шукала!». Вона хотіла у мене дитину забрати і йти, але я сказала, що віддам тільки батькам. Хлопчик стояв біля мене, не хотів іти до виховательки.

Номера телефону матері втікача виховалька ясельної групи Оксані не дала. Набрала зі свого телефону. Мама дитини, як почула, що сталося, сказала, що скоро буде. Тоді Оксана передала заплаканого малого виховательці, а сама залишилася стояти у стороні, щоб її старший син, побачивши маму, не попросився додому.

– Батьки того хлопчика приїхали на машині і забрали його та старшенького хлопчика. Що їм вихователька говорила, не знаю. Видно заспокоїла, – говорить Оксана. – Я підійшла до них і сказала, що це я дитину знайшла, що він ішов, маленький, ішов, а за ним ніхто не вибіг... Ця мама розплакалася, і я розплакалася. Вона мені сказала, що передзвонить, коли відійде від шоку, але не подзвонила. Я так зрозуміла, що їй перекрутили інформацію. Не сказали, що він до дороги пішов.

Журналіст говорила з Оксаною на тому місці, де вона зупинила дитину. З нього добре видно ту хвіртку, через яку пройшов утікач. Ми звернули увагу, що вона знов була відчинена навстіж.



Відчиненою залишалася й під час того, як діти вийшли гратися на майданчиках. Вихователі спостерігали за дітьми осторонь, не зачиняли вихід з території.

– Я таке чула, що тут і раніше діти тікали, але про це батьки мовчать, бо не знають, як розголос відіб’ється на їхній дитині потім, – говорить Оксана. – Я теж могла промовчати, але такий шок пережила! Плакала потім, ніби це моя дитина пропала. Отак мій син чи будь-яка інша дитина може взяти і піти. Чого вони ні двері в групи, ні ворота на територію не зачинають? Як це так? Піде через дорогу, машина зіб’є, що тоді робити і хто за це буде відповідати? Я не розумію.

Адміністрація садочка: все відчинене – зачинено

На другий день після випадку з втечею дитини, журналіст прийшла в адміністрацію садочка №26. Запитала, які висновки зробили після втечі малого. Чи будуть, наприклад, зачиняти надалі ту хвіртку, через яку хлопчик пішов?

– Закрита хвіртка постійно, – переконує завідуюча Юлія Короленко, хоча журналіст каже, що щойно бачила відкритою.

Керівник закладу розказала автору статті те, що дізналася про інцидент від своїх працівників: що хлопчика шукали, що іншу маму із ним застали під садочком, коли вона тільки-но йшла повертати дитину. Тобто за версією працівників, не ходила Оксана по садочку в пошуку тих, хто дитину загубив, і в зачинені двері керівництва не стукала.

– Справа в тому, що цей хлопчик постійно кудись тікає. Його батьки про це знають і одразу нас попередили, – говорить Юлія Короленко. – Дівчата весь час за ним дивляться. Вони в нас чудові вихователі. Але таке трапляється, нажаль, тому що дітей дуже багато в групах. Ранній вік, кожну дитину треба вдягнути, і поки вони одягають, то…

– То, можливо, двері групи варто зачиняти на ключ? – питаю завідуючу, а вона каже так само, як про хвіртку: «зачинені двері».

– Я вам чесно скажу, у цієї мами, – говорить про Оксану Юлія Короленко, – була конфліктна ситуація з цією вихователькою, коли її дитина в яслах була.

– Чекайте, мама ж не знала, з якої групи дитина, коли ловила на вулиці? – дивуюся такому поясненню.  

– З того боку в нас тільки одна ясельна, – звучить у відповідь.  

– Думаєте, якби дитина була не ясельного віку, то ця жінка б її не рятувала? – не розумію завідуючу.  

– Ну, як рятувала… Вихователька вже бігала, шукала дитину. Кинулася в одну сторону, в другу і за ворітьми знайшла маму, яка вела цього хлопчика, – говорить те, що їй доповіли, Юлія Короленко.  

Вона довіряє своїм працівникам більше, ніж мамі, яка поінформувала пресу про випадок. Каже, що в них немає причини казати неправду. Насправді є. Винуватість має тягнути за собою відповідальність – догану. 

Натомість завідуюча говорить про якийсь давній конфлікт Оксани з вихователькою ясельної групи. Питаємо Оксану, що ж то був за конфлікт такий. Вона розказує: не здала гроші на ремонт методкабінету і про це не кається, бо вважає, що витрати на службове приміщення не повинні лягати на плечі батьків. Інша справа – ремонт групи.

– Конфлікту не було ніякого. Я просто сказала, що не буду здавати на цей кабінет гроші і не здавала, – каже Оксана.     

– Немає поваги сьогодні в батьків до професії педагога, – говорила журналісту про своє завідуюча садочка та згадувала різні випадки про непорядних батьків, наприклад, як один чоловік навмисне сховав сина, щоб влаштувати скандал в садочку. – Різні бувають ситуації. Можна говорити багато. А тут – вихователь вибачилася перед батьками, теж отримала нервовий стрес, тому що вона знає, за що відповідає. У посадових інструкціях прописано: за життя та здоров’я дітей. Це неприємна ситуація, і більше такого не повториться. Батьки претензій не мають, вони поставилися з розумінням до ситуації.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.