Учора — під обстрілом, сьогодні — в обіймах нареченої. Історія кохання прикордонника з Павлівки

• Поки Дмитро Зоря обороняв кордон на Вінниччині, його кохана Вікторія була на Житомирщині.
• Війна змінила життєві цінності: пара вирішила не чекати гарних часів й побралася кілька днів тому.
• «Ми з хлопцями та дівчатами робимо важливу роботу. І ми не хочемо, щоб ця орда рухалась вглиб країни», — сказав прикордонник, який тепер служить на деокупованій Чернігівщині.

Прикордонник Дмитро Зоря з Павлівки на кілька днів повернувся з Чернігівщини, де обороняє Україну від російської навали, аби одружитися з Вікторією, яка родом з Житомирщини.

Подружжя, як і сотні закоханих пар нині в Україні, вирішили не відкладати весілля до мирних часів. Вони живуть тут «тут і зараз». Історію прикордонника і його обраниці розповіли на сайті kalynivka.city.

«Орки були за десятки кілометрів від коханої»

Дмитро Зоря служить в прикордонних військах майже два роки: після проходження строкової служби, працював на кордоні зі Словаччиною неподалік від Ужгорода. За тиждень до початку повномасштабного вторгнення рф, перейшов на службу до Могилів-Подільського.

— 24 лютого нас викликали до частини десь о пів на п'яту ранку. Я зателефонував додому, рідні спершу подумали, що я жартую, що почалася війна, — згадує перші години повномасштабної війни Дмитро. — Потім наші колеги повідомили, що ворог наступає, зокрема і з території Білорусі. Вікторія тоді саме була вдома на Житомирщині, мала йти на роботу. Орки були за лічені десятки кілометрів від неї та її рідних. І коли я про це дізнався, в мене аж автомат з рук випав, я дуже переживав за кохану. На щастя, все минулось, і в той же день Віка зуміла дістатись до Павлівки.

Війна змінила життєві цінності

Дмитро і Вікторія заручились в січні, планували весілля на потім, але вирішили не чекати кращого часу. Тож отримавши тимчасове звільнення зі служби, прикордонник Зоря приїхав до рідного села, щоб узаконити стосунки зі своєю коханою.

А після, знову на кордон: зараз підрозділ Дмитра охороняє Україну на Чернігівщині, за два кілометри від брянської області росії.

— У перші тижні після того, як ми зайшли сюди, було порівняно тихо, а потім нас почали регулярно обстрілювати, — розказав прикордонник. — По дорозі до наших позицій, ми проїхали майже усю Сумську та Чернігівську області, бачили знищені вщент будинки, чули розповіді про зламані людські долі, і ми не хочемо, щоб ця орда рухалась вглиб країни.

Отож, війна змінила всю систему життєвих цінностей чоловіка. 

— Усе змінюється у момент, коли бачиш смерть побратима, коли міна вибухає в п’яти метрах від тебе. Тоді починаєш розуміти, наскільки великою цінністю є мирне небо та люди, які тебе підтримують, — каже Дмитро Зоря. — Коли я думаю про те, що вдома мене чекає дружина, батьки, мої найрідніші люди, друзі, відчуваю їх любов та підтримку, то розумію, що ми з хлопцями та дівчатами робимо важливу роботу.

Читайте також:

Несподівано зірвався і побіг до краю кручі…» Майданівець, доброволець вижив на війні, а загинув вдома

«Я знаю, що мій батько Герой». Історія Романа Верещака, який ціною власного життя зупинив ворожий наступ

Через день боєць вже ходив». Військовий хірург з Вінниці розказав про свою роботу на фронті

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.