«У нас свят немає». Родичі полонених провели акцію у центрі Вінниці

Валерій ЧУДНОВСЬКИЙ

На підтримку своїх близьких, що зараз у полоні окупанта, вінничани провели мирну акцію «Свято без свята».
По центру поставили ялинку, яку прикрасили кульками з назвами підрозділів, членів яких зараз утримує ворог.
Ще ми поспілкувалися з кількома жінками, які не бачили своїх рідних уже майже два роки.

На Європейській площі 30 грудня зібралися кілька десятків вінничан. У руках вони тримали плакати та прапори військових підрозділів. На листках були написи: «Поверніть сина з полону», «Поверніть чоловіка з полону», «Де Азов?», «Поки люди в полоні свята, наші рідні у справжньому полоні», «Для нас свят немає».

Цю акцію родичі військовополонених провели, щоб спонукати українську владу та наших іноземних партнерів до дій: потрібно всіма засобами домагатися того, щоб росія припинила блокувати обміни військовополоненими. Адже, як поділилися родичі, відповідальні за це з української сторони люди хочуть обміну — росіяни ні.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений 20 хвилин - Новини Вінниці (@vn20minut)

— 12 квітня 2022 року мій чоловік був поранений. Він потрапив у полон з госпіталю на заводі Ілліча, що в Маріуполі, — говорить дружина військовополоненого Ольга. — Востаннє по телефону ми говорили ще в березні минулого року. З того часу більше не говорили: усю інформацію про стан чоловіка я дізнаюсь від звільнених з полону хлопців. Я знаю, що він тримається. Сергій дуже сильна людина.

На Європейській площі також поставили ялинку. Її прикрасили кульками з написами про кількість днів у полоні, назвами підрозділів та військових формувань.

— Мого чоловіка звати Микола і він 19 місяців уже в полоні. Він обороняв Маріуполь, і почесно виходили з «Азовсталі» у полон, — каже дружина військовополоненого Юлія. — Він у мене найкращий, я його дуже сильно люблю і чекаю на його повернення.

Пізніше біля ялинки стали двоє хлопців, які заклеїли собі роти скотчем і зав’язали мішурою руки. Так вони показали, що у родичів військовополонених — свят немає. А мовчання про військовополонених вбиває.

— Мій син є офіцером-морпіхом 36-ї бригади, Олексій Ігнатенко. 12 квітня з заводу Ілліча у Маріуполі потрапив до полону разом зі своїми побратимами, — каже мати військовополоненого Наталія. — Йому 31 рік. Востаннє ми з ним говорили 3 квітня 2022 року. Мій син справжній чоловік, справжній українець, справжній герой.