Церкву та костел збудували за кошти поляків. Історики розповіли про минуле П’ятничан і Стадниці

За кошти родини Ґрохольських у 1732 році на території П’ятничан було зведено дерев’яну церкву Різдва Богородиці. А у 1758 році у Вінниці – мурований костел Благовіщення Пресвятої Богородиці для католицького ордену домініканців

• Колишнє село П’ятничани, розвиток якого пов’язують з Ґрохольськими, в першій чверті 18 століття належало зовсім іншій людині.
• У перші роки російської імперії в селі було 114 дворів, серед яких і родинний маєток, де Ґрохольські приймали останнього короля Речі Посполитої.
• Більш того, Стадниця, яка знаходиться по інший бік від Вінниці, була тісно пов’язана із П’ятничанами. Переповідаємо цікаві сторінки нашого минулого.

У «Музеї історії Вінниці» опублікували історію П’ятничан від 18 століття, а також села Стадниці, яке було пов’язане із П’ятничанами. Про це краєзнавці зробили допис на своїй facebook-сторінці.

Що побудували за Ґрохольських

П’ятничани в першій чверті 18 століття належали Міхалу Радзімінському. Він обіймав посаду цехановського та брацлавського стольника — це почесна посада при королівському дворі.

Як же ж тоді П’ятничани потрапили під вплив польських шляхтичів Ґрохольських?

«У 1725 році його донька Анна вийшла заміж за Міхала Ґрохольського. 10 лютого 1725 року в П’ятничанах було укладено передшлюбну угоду, відповідно до якої Анна мала отримати 10 тисяч злотих посагу, — пишуть історики. — Радзімінський в березні того ж року передав молодятам село Сабарів у заставну оренду на два роки. Згодом Анна успадкувала від батька решту його володінь на Брацлавщині. Серед них і П’ятничани. Таким чином в історії села розпочався період безпосередньо пов’язаний з родом Ґрохольських».

При цьому вважається, що предок роду Ґрохольських не проживав на території П’ятничан.

«Родина віддавала перевагу своїм володінням у Терешках. Проте саме в часи Міхала в П’ятничанах почали будувати новий родинний маєток. За однією з версій, його будували на місці старого укріплення, а за іншою – це була цілком нова будівля», — пишуть в дописі «Музею історії Вінниці».

Плюс до того, за кошти родини Ґрохольських у 1732 році на території П’ятничан було зведено дерев’яну церкву Різдва Богородиці, а в 1758 році у Вінниці – мурований костел Благовіщення Пресвятої Богородиці для католицького ордену домініканців.

Щодо родинного маєтку в П’ятничанах, де нині знаходиться ендокринологічний диспансер, то в листопаді 1781 року Ґрохольські приймали тут останнього короля Речі Посполитої Станіслава-Августа Понятовського. 

«В пам’ять про цю подію Марцін заклав в’їзну липову алею на території маєтку, фрагменти якої збереглися там дотепер», — підкреслюють історики.

У селі жили 726 мешканців та було 114 дворів

З «Топографічного опису Подільської губернії 1799 року» дізнаємося якими були П’ятничани в перші роки панування в краї Російської імперії.

«Село П’ятничани, спадкове, старости звенигородського Михайла і Миколи Мартиновичів [Міхал і Міколай, сини Марціна] Ґрохольських. Має розташування частково на узвишші, частково на пагорбах і частково в ярах. Поселення оточене з двох боків орними полями, з третього дрібним лісом, а з четвертого боку рікою Богом (нині — Південний Буг - авт.)», — йдеться в описі та вказуються споруди, які були в П’ятничанах на той час.

1. Церква грекоросійська, переведена з унії в 1795 році в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці. В ній іконостас різьби та живопису доволі занепалого, дзвіниця з п’ятьма мідними дзвонами.
2. Чотири дерев’яних корчми, з них при одній ґуральня. 
3. Млинів наливних три на трьох греблях, вони орендовані євреями за 3 тисячі 600 польських злотих.
4. Панський кам’яний дім іонічної архітектури та біля нього регулярний плодовий сад, де фруктові дерева: яблуні різних сортів, груші, вишні, сливи різних сортів, виноград, іноземні дерева.
5. Цегельний завод на якому робиться із жовтуватої глини чотирма робітниками в рік 90 тисяч цегли.
6. Селянські хати розташовані за звичаєм нерегулярно з невеликими городами поруч. 

На той час у селі було 114 дворів та 726 мешканців. Серед них 68 орендарів, 8 прислужників при панському дворі та 628 підданих.

Стадниця була не набагато меншою за П’ятничани

Чому ж Стадниця була пов’язаною із П’ятничанами? У згаданому вище топографічному описі, село Стадницю називають «належним Ґрохольським». Адже за документальними джерелами, Ґрохольським воно належало ще з часів Міхала. 

Станом на 1799 рік у Стадниці налічувалось 124 двори та 578 мешканців, переважна більшість з яких були підданими. З них:

1. Стара дерев’яна церква грекоросійська переведена з унії в 1794 році, невелика школа, будинок священника.
2. Дві дерев’яних корчми, які перебували в оренді у євреїв за чотири тисячі злотих.
3. Економічний панський дім, в якому клуня з током, комора для зерна, стайна і шопа.

«Село Стадниця розташування частково на узвишші, але більше по рівнині та лежить по обидві сторони протоки безіменної, яка, взявши тут свій початок, впадає в річку Десну, — йдеться в топографічному описі губернії. — Селянські хати розташовані за звичаєм нерегулярно і дещо просторо, біля них невеликі городи. Поселення з трьох сторін оточене орними полями, а з четвертої дров’яним лісом».

Раніше, нагадаємо, ми розповідали історію виникнення П’ятничан.

Читайте також:

Дворянська садиба Грохольських на П’ятничанах: Рідкісні фото замку і його власників

З чого складалася повоєнна Вінниця? Мікрорайони міста описав у спогадах Ніл Крас

«Ви перший журналіст, який там побуває»: як ми спустилися в підземні тунелі лікарні імені Ющенка

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.