«Своїм маленьким військом працюємо на перемогу». У Вінниці діє цех, де шиють плитоноски для бронежилетів

Працівниці швейного цеху Марини Ярославської біля відшитої ними плитоноски

• Раніше шили одяг з хутра та шкіри, а нині — плитоноски для бронежилетів.
• Через повномасштабну війну швейний цех модельєра-дизайнера Марини Ярославської почав працювати на армію.
• Жилети роблять за стандартами, з армованої тканини. Слідкують за якістю продукції, бо від неї залежить життя наших вояків.
• І ще тут кожна майстриня вкладає в плитоноски частинку своєї душі.

Продовжуємо серію публікацій про Героїв тилу.

Раніше ми писали про 15-річного хлопця, який не сидить без діла й усіляко допомагає в цей складний час, і про вінничанку, яка шиє прапори для військових та гордиться, що стала в пригоді ЗСУ. А також про «Вінницьких павучків», які останні вісім років трудяться на армію. 

Тепер читайте про команду кравчинь, які замість одягу з хутра та шкіри тепер шиють плитоноски для бронежилетів.

З 9-ої ранку до 5-ої вечора шиє плитоноски для бронежилетів вінничанка Наталя. Жінка розповідає, що завдяки спільній роботі з іншими швачками встигають відшити близько десяти виробів.

Шиють за готовим кроєм, кожна працівниця відповідає за певний етап роботи.

— Хтось відшиває підкладку, інша людина працює з передом, далі дошивають спинку, бокові частини. Так отримуємо готовий виріб, — каже Наталя.

До повномасштабної війни швачка Наталя, у складі команди модельєра-дизайнера Марини Ярославської, відшивала чоловічий одяг. Як шити плитоноски — розібралися по зразку.

— Емоційно, це складно: ще місяць тому я шила чоловічі штани, а зараз, через війну, я маю відшивати плитоноски. Але є розуміння, що таким чином я допомагаю нашим захисникам, — говорить жінка.

Її колега та тезка Наталія додає, що почали відшивати жилети, щоб допомогти нашій державі.

— Для мене це ще й особисте: мій чоловік пішов на війну та потребував надійного захисту. Попри те, що за національністю я росіянка і маю там багатьох родичів, я вважаю саме Україну своєю Батьківщиною, це мій дім, — каже жінка.

Маємо бажання і вміємо шити

Останні 27 років бренд MARYNA YAROSLAVSKAYA перебуває у ніші елітного одягу з хутра та шкіри. Але у команди не було сумнівів щодо того, чи варто різко змінити вид діяльності та шити плитоноски, розповіла засновниця бренду одягу, модельєр-дизайнер Марина Ярославська.

— Тому що ми вміємо шити, ми маємо чудове обладнання, і зі своїм маленьким військом ми працюємо на перемогу, — говорить Ярославська.

Комплектні набори — а це і тканина, і фурнітура для плитоносок — швачки отримують від волонтерських організацій.

— Використовуємо такі матеріали, як кордура, реп-стоп пиксель, реп-стоп камуфляж. Це армована тканина, не розтягується та має водовідштовхувальні властивості, — каже модельєр-дизайнер Марина Ярославська. — У самій плитоносці є маса непомітних, технічних хитрощів, які дозволяють бійцю самостійно змоделювати жилет на свою фігуру. А на моллі можна причепити рацію, додаткові кишені, аптечку тощо.

Кожна з готових плитоносок перевіряється, аби не було браку. Далі їх віддають замовникам — волонтерським організаціям, що і постачали матеріали. Останні також самостійно ставлять плити та віддають готові бронежилети воякам з ЗСУ.

Є потреба у кадрах

На перспективу Марина Ярославська планує запустити власну дизайнерську лінію плитоносок.

— Що означає дизайнерська лінія? Це буде вдосконалення стандартної конструкції плитоноски: я спілкуюся з військовими та знаю, що саме їм потрібно. І таким чином у наших виробів буде відмінна особливість при збереженні функціональності, — сказала дизайнерка.

Питаємо, окрім плитоносок чимось ще займається швейний цех?

— Ні. До 24 лютого ми мали заготовки на новий сезон. І все це залишилося на паузі до мирних часів. Попри все, ми й цю роботу любимо. Тут кожна майстриня вкладає в плитоноски частинку своєї душі, — каже жінка.

Якщо ви також хочете попрацювати на підтримку ЗСУ, то швейному цеху Марини Ярославської є вакансії швачок масового виробництва. Деталі розкажуть за цими номерами телефонів: (093)-85-85-849, (050)-504-55-50.

Читайте також:

«Будемо робити сєтки для бєсєдки, коли настане мир». Про вінничан, що вісім років плетуть для армії

«Не я сина привела у волонтерство, а він мене». Про 15-річного хлопця, що не сидить без діла

«Щоб наші захисники не голодували»: як волонтерка створила у Вінниці гастрономічний батальйон

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.