Підпільне життя «дачі Майка» Як дім на Коріатовичів пережив графів та нацистів

Ірина Можарова розповіла, що її родина була підпільниками. У часи німецької окупації Вінниці її дядько Юрій Курій викрадав зброю в німців, яку передавав партизанам

Триповерхова «дача Майка» розташована в районі Садки, який понад 100 років тому вважався передмістям Вінниці. Хоча нині це майже Центр, а відчуття околиці збереглося: багато зелені, мало машин і спокій.

Будівля №102 виділяється на фоні приватного сектору. Дім стоїть на узвишші, має рожевий колір та візуально здається дуже масивним й просторим. Привертає увагу найвища частина будівлі у формі башти і має похилий дах.



Походивши навколо будинку, помічаємо те, що його поділили на декілька хазяїв, кожен з яких як міг, так і відремонтував свою частину. І зблизька цей «клаптиковий» ремонт неприємно впадає в око.



















А стан одного з під’їздів будинку взагалі не сходиться з образом палацу: фарба та штукатурка на стінах полущилася, дерев’яні сходи та поручні місцями потріскалися, а в стелі видніються діри.



















Зробили комуналку

Хоча дім невеликий, всього на дев’ять квартир, усе ж вдалося знайти місцевих старожилів. Серед них найстарша жителька дому — Ірина Можарова, яка живе тут понад 50 років.

Жінка розповідає, що колись у цьому будинку жили графи, що поряд мали свою конюшню. Вона намагалася дізнатися про вік будівлі, але безуспішно — жодної інформації, навіть оригинального плану будинку немає. Проте є вицвіла табличка з написом «Первое россійское страховое общество, 1827»

— Спочатку я думала, що це дата побудови. Але згодом дізналася, що це назва компанії, що була заснована в 1827 році та застрахувала цей будинок. А більше в  архівах нічого немає про наш дім! — каже Можарова.

За радянської влади маєток перепланували під комунальну квартиру.

— Моїх родичів заселили сюди в 1930-х роках. У ті часи це була комуналка: у кожній кімнаті по родині, всі зручності на вулиці. Усередині - газові пічки. Погребів у нас немає, але колись поряд з домом пролягали підземні ходи. Утім, їх заклали ще мої пращури, — каже жінка.





Ховали зброю у німців на очах

За словами старожилів, у часи Другої світової війни, коли Вінниця була під окупацією, в цій дачі жили німці. Крім того, дім мав стратегічне значення: через те, що він мав чималу висоту, то з його даху проглядалося ледве не усе Старе Місто.

Вид з балкона «дачі Майки»

І найдивовижніше те, що в цьому ж домі був осередок вінницького підпілля, яке боролося з окупантами.

— Моя родина була серед підпільників. Знаєте, хто такий Іван Бевз? Керівник вінницького підпілля. А Павло Мельник та мій дядько, Юрій Курій, керували молодіжним крилом цієї організації. Вони крали зброю в німців та ховали її у нашому домі!

А тепер уявіть — на другому поверсі німці живуть, влаштували собі спостережний пункт, а у підвалах мої батьки та їхні друзі ховають німецьку зброю під матрацами. 

Мати розповідала, що йшли на ризик, бо так ловили хлопчачий кураж! Бувало таке, що переховували партизанів прямо у підвалі дому, а німці навіть не бачили, — каже Ірина Можарова.

Дізналися з відкритих джерел, що 12 підлітків під керівництвом Павла Мельника викрадали у ворога зброю, боєприпаси, розклеювали листівки та карикатури на Гітлера. 

Усього хлопці викрали 45 автоматів, 4 кулемети, 60 гвинтівок, 250 ручних гранат, 4 тисячі патронів, 30 комплектів німецького одягу. Усе передавали вінницьким партизанам. 

У бою з фашистами у 1944-му загинули 24-річний Павло Мельник та 16-річний Юрій Курій. Їхні могили знаходяться на Меморіалі Вічної Слави, що на Європейській площі.

— У будинку також залишилися «шрами» від війни. Бачите тріщину? Вона тут з’явилася, коли підірвали німецький склад з мінами, який розміщувався в районі нинішнього військового санаторію, — додає Ірина Можарова.

Стеля — 4,65!

За словами місцевих жителів, у повоєнні роки жителів «дачі Майки» хотіли виселити, щоб зробити тут ресторан. Такі наміри залишилися тільки на папері. Комуналка в маєтку тут існувала ще два-три десятиліття після завершення Другої світової війни, згадує інша жителька будинку Ольга Римкіна.

— Згодом люди міняли свої кімнати на квартири у інших районах Вінниці, хтось вже доживав свого віку. І ті люди, що залишилися, розширювали свої квартири, — каже жінка.

Основний колір будинку з тих часів залишався незмінно рожевим. Особливих змін, як кажуть мешканці, не було. Дах вони ремонтували самі. 

—  У кожного жителя є свій вхід, тільки на чотири квартири є спільні під'їзди. Стеля — 4,65 метра! А опалення в кожного автономне. Сильно не опалюємо будинок, бо в нас стіни шириною метр і будинок повільно охолоджується, — каже Ольга Римкіна.

Ольга показала частину своєї квартири: велика засклена веранда використовується як ще одна кімната, а через високу стелю складається враження, що це оселя велетнів, і аж ніяк не для людей.



Пішли від ЖЕКу, бо хочуть ремонт

Питаємо, а яке майбутнє мешканці вбачають для свого дому? Чи будуть його відновлювати?

— Наш дім не розвалюється. Навпаки, він дуже міцний. Біда в тому, що ми знаходимося у дворах, далеко від центру міста. Тож до нас і немає діла. Подивіться на будинок на Козицького (Оводова, 1, маєток Новинського - авт.) — він же майже «близнюк» нашому і має набагато кращий вигляд. Або будинок капітана Чєткова (Пушкіна, 38 - авт.), його ж кожні два роки підфарбовують! Бо вони у всіх на виду, — каже Ірина Можарова.













Тому люди сподіваються як на владу, так і на себе. Для цього вони пішли від ЖЕКу та створили ОСББ «Графський дім».

— Хочемо взяти участь у міських програмах, чули, що дають гроші на капітальний ремонт. А оскільки наш будинок — це пам'ятка архітектури місцевого значення, тому потрібні спеціальні дозволи від архітектури, щоб його відновити, — каже Ольга Римкіна.

У чому вони впевнені, так в тому, що «дача Майка» простоїть ще не менше 100 років.

— Цьому будинку є 100 років і ще стільки ж простоїть. Та перестоїть усі ці новозбудовані панельки, — кажуть жінки.

Загадкова історія будівлі

Історик Євгеній Сафар’янс зробив власне дослідження історії «дачі Майки», яке він опублікував в LiveJournal. З дозволу автора публікуємо скорочену версію. Повністю можна прочитати за посиланням.

«Чому маєток назвали «дачею Майка»? Нам про це нічого невідомо, — пише Сафар’янс. — Можна висунути версію, що місцеві жителі пов'язували цю ділянку з іменами Михайла Грохольського чи Михайла Собанського. З такою ж вірогідністю можемо стверджувати, що назва походить від прізвища сім'ї Майкових, оскільки усі ці версії нічим не підтверджені».

Доктор історичних наук Тетяна Кароєва розповіла, що назва «дача Майка» згадується в документах ще до революції 1917 року. Але пояснень, чому саме таке ім’я отримав маєток, немає.

— Упродовж 1909-1913 років «дачею Майка» володів Володимир Васильович Долженков-Любим. Власник ніде не служив, торговельну чи підприємницьку діяльність не вів, громадською діяльністю у Вінниці не займався. Вочевидь, для нього це була дача, на яку він приїжджав улітку на відпочинок. У ті часи, це була розповсюджена практика серед заможних людей, — каже Кароєва.

Вінницький краєзнавець Наталія Кушка зібрала ще ряд припущень з історії будинку: 

«Це — дещо перебудований на початку 20 століття палац графів Гусарових (Гусакових), зведений у 1886 році. Ренесансний стиль з верандою. Конюшню у дворі будували за проектом Артинова на початку 20 століття. Можливо, він і долучився до перебудови самого будинку. Після революції 1917 року в будинку містились різні установи, серед яких міське управління освіти та жив музикант Гуммель...» (Антон Гуммель — чеський композитор та музикант, випускник Празької консерваторії).

Читайте також:

• Фоторепортаж з комуналки. Як на Соборній живуть без туалетів, ванних кімнат та надій
• «У нас під домом тече річка» Як живуть в останньому будинку на Соборній
• Як судді обживаються в екс-готелі «Савой»

Більше історій про цікаві будинки за цим тегом: «Історія Вінниці у будівлях»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.