Першими зустріли війну і не зрадили. Фільм про луганських прикордонників варто побачити всім!

Валентина КИРИЛЬЧУК

Про тих, хто не здався!
У вінницьких кінотеатрах розпочався показ військової драми «Мирний-21» Ахтема Сеітаблаєва.
В основі стрічки — реальна історія луганських прикордонників, яких на початку війни у 2014-му сепаратисти і російські спецслужби марно намагались змусити скласти зброю і зрадити Україну.
Фільм присвячений всім захисникам і загиблому актору Паші Лі, який у березні загинув під час обстрілів під Ірпенем.
10 гривень із кожного квитка творці спрямують на проєкт «Довгі РУКи ТрО», а саме — на розвідувально-ударний комплекс зі 120-мм мінометами для 111-ої окремої бригади територіальної оборони Луганської області.

Свою назву фільм «Мирний-21» отримав невипадково. Саме за адресою: квартал Мирний, 21 — був розташований Луганський прикордонний загін і саме там відбулися реальні рокові події на початку війни у 2014 році.

«Як в Криму у нас не буде!» — одноголосно вирішили відважні прикордонники, взяли до рук зброю і не зрадили присязі. Адже Луганськ завжди був, є і буде українською землею.

Після численних відмов здатися, 2 червня 2014 року о четвертій ранку російські бойовики відкрили вогонь. Територію Луганського прикордонного загону, розташованого за 100 метрів від житлових будинків, обстрілювали з автоматів, кулеметів і ручних протитанкових гранатометів... Дві доби загін тримав оборону, не маючи достатньо зброї, і робив усе, щоб захистити кордон. Відступив до Луганського аеропорту, лише отримавши відповідний наказ.

Відео дня

Вражаючу історію незламності прикордонників, які дали бій окупантам, попри перевагу ворога в силі та техніці, й увійшли в історію під грифом «ті, що не здалися», зняв знаменитий режисер, а нині — молодший сержант ЗСУ Ахтем Сеітаблаєв.

Як і його попередній фільм «Кіборги», «Мирний-21» — це не просто воєнна драма, це фільм про справжнє життя українських військових.

В основі офіційного постера стрічки — хрест, який використовується в усіх емблемах ЗСУ, і є символом незламності, віри й сміливості.

— Зараз і навіки в історії ЗСУ — наші герої і янголи-охоронці! Ми присвячуємо це кіно всім захисникам та захисницям, які виборюють свободу та незалежність України на фронті і в тилу. А також присвячуємо цю стрічку загиблому актору Паші Лі, який зіграв у нашому фільмі свою останню роль капітана Осіріса, — говорить режисер Ахтем Сеітаблаєв.

Фільм консультував чинний полковник Держприкордонслужби

«Мирний-21» поєднує жанри екшну, детективу, нуару та реалістичної драми. Сюжетна канва фільму відтворює хронологію реальних подій, підіймаючи питання довіри.

— Як жахливо, коли вона зникає, як важко вона набувається, і як добре, коли вона є. Це питання універсальне і стосується будь-якої сфери в житті людини, чи то родини, чи кола друзів. Особливо ж гостро це питання проявляється в колективі людей, які знаходяться в авангарді під час бойових зіткнень, — відзначає режисер. — Просто уявіть собі хоча б тиждень життя, коли ви не можете вірити ані другові, ані коханій людині, ані батькам, а іноді й самому собі. Це жахливе почуття, жити з яким неможливо.

— Вперше я дізнався про подвиг Луганського прикордонного загону у 2014-му. Це був рік, коли я на власні очі бачив анексію Криму та схеми, які за цим стояли, — згадує Ахтем Сеітаблаєв. — Півострів майже безкровно перейшов до рук росії через місцевий фактор. Принаймні, саме він фігурував, як одна з головних причин в інфопросторі. У Луганську ситуація була аналогічна: 85% особового складу Луганського прикордонного загону були місцевими. Ця земля була їм рідною, а люди навколо — найближчими у світі. Але на відміну від кримського сценарію, прикордонники залишилися вірними присязі та боронили державність України попри кровні зв’язки та всі хитрощі російських спецслужб. У 2020 році на Берлінському кінофестивалі Павло Сушко поділився зі мною мрією зняти фільм про історію захисту Луганського прикордонного загону. Звичайно, я добре пам’ятав її, свої емоції та враження, коли Сергій Дейнеко ділився цією історією в одній з програм циклу передач «Хоробрі серця», ведучим якої був тоді я. Що цікаво, Павло тоді сказав, що це кіно про героїзм прикордонників зможу зняти лише я. Через деякий час Павло організував зустріч з головою Державної прикордонної служби, яким на той час став Сергій Дейнеко. Тоді я зрозумів, що ця історія варта, щоб її почули та відчули всі ті люди, які дізнаються про неї на території кіно.

Аби сценарій був по-справжньому реалістичним, до роботи залучили військового консультанта, чинного полковника Державної прикордонної служби Анатолія Коцюрбу. Він, до речі, теж служив прикордонником у Луганську, але за рік до «руської весни» його перевели. Про події штурму він знає від колег з перших уст.

— На відміну від захисту Донецького аеропорту, про подвиг українських прикордонників мало хто знає, адже це сталося на самому початку війни, — розповідає Анатолій Коцюрба.

Він пригадує, що утримувати оборону прикордонникам допомогли вертольоти, які прийшли на допомогу і знищили сепаратистські міномети.

— Оскільки більшість бійців були місцевими, сепаратисти тиснули психологічно і підсилали до будівлі родичів, щоб деморалізувати. У фільмі ми показуємо, на які хитрощі йшли російські спецслужби, щоб зломити наших бійців, — зазначає один із продюсерів фільму Дмитро Маліч.

Луганщину знайшли під Києвом

Перші сцени стрічки відзняли у вересні 2021-го у Михайлівському соборі в центрі Києва. Там же, на Михайлівській площі, режисер та продюсер стрічки Ахтем Сеітаблаєв розбив тарілку на честь першого знімального дня.

Оскільки відзняти історію сміливих прикордонників безпосередньо у Луганській області зараз, на жаль, неможливо, творці слушні локації шукали у Києві.

Кіношлях прикордонників після дводенного бою збирали по крихтах: десь знімали лише галявину, десь ліс, десь фіксували місцину всього для кількох кадрів.

Зрештою КПП луганської прикордонної частини стала військова частина у Василькові, штаб прикордонників відзняли у київському підвалі, а медпункт — у бомбосховищі.

Художник-постановник Шевкет Сейдаметов, із яким Ахтем Сеітаблаєв співпрацює практично у кожному проекті, із завданням створити атмосферу Луганська 2014 року впорався на відмінно.

— Щоб зняти штаб прикордонників, ми шукали приміщення, яке б можна було трохи попсувати. Але знайшли таке прекрасне, зіпсоване, що ми його навіть ще й прикрасили. Нас власники спитали, мовляв, ви ж нам залишите все, як було? Я їм кажу — це буде важко, нам доведеться трохи поремонтувати. Згідно з історією, наші прикордонники готувались до нападу, тому я так собі подумав, що вони мали встигнути якось облаштуватися в цьому бомбосховищі, — ділиться Шевкет Сейдаметов.

Зірковий склад і остання роль Паші Лі

Ахтем Сеітаблаєв зізнається, що ще до початку зйомок знав, хто гратиме у його фільмі. Зокрема, окрім відомих акторів брали участь справжні військові.

Головну роль у фільмі блискуче втілив заслужений артист України Андрій Самінін, актор Київського театру драми і комедії на лівому березі і «штатний» голос Джонні Деппа в українській озвучці, з яким Ахтем Сеітаблаєв уже працював у двох своїх картинах «Чемпіони з підворіття» та «Хайтарма».

«Перший постріл у ворога буде мій», — ці слова головного героя, сміливого і самовідданого командира прикордонного загону, проймають до мурах. Прообразом героя став Сергій Дейнеко, який і повів «зелені берети» в бій.

Крім Андрія Самініна, у фільмі знялися десятки українських зірок екрану.

Зокрема, Євген Ламах, якому не звикати грати військових («Крути. 1918», «Черкаси», «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас»»), у фільмі «Мирний-21» втілив вольового бійця з позивним «Грубий».

Зірка серіалу «Перші ластівки» Максим Девізоров, який працював із Сеітаблаєвим у фільмі «Номери», зіграв прикордонника із позивним «Добер».

Актор-терооборонівець Олексій Тритенко, як давній товариш режисера, від самого початку мав можливість обрати собі персонажа з усіх, хто є в сценарії. Свій вибір зупинив на головному лиходію, який протягом усього фільму схиляє українських прикордонників до зради.

— Я обрав головного антагоніста, бо точно знав: я це зроблю. Звісно, тут ще є актори, які думають, що це вони головні негативні герої, але ми ж знаємо, — говорить Олексій Тритенко.

Також у касті: заслужений артист України Віктор Жданов та Роман Ясіновський («Кіборги»), Андрій Мостренко («Доброволець», «Чорний ворон»), Лорена Колібабчук, Лариса Руснак, Сергій Фролов, Марія Штофа, Зоя Власенко.

Свою останню роль у фільмі зіграв 33-річний Паша Лі («Штольня», «Тіні незабутих предків», «SelfieParty»). Із початку повномасштабного вторгнення актор працював у волонтерському штабі міської ради Ірпеня і 6 березня загинув від обстрілів, рятуючи людей під час евакуації.

Як зізнався Ахтем Сеітаблаєв, він за кілька годин до смерті Паші розмовляв із ним.

— Ми не лише разом грали у виставах, а були друзями. У те, що Паша загинув, я взагалі не повірив. І коли стояв біля його труни, не вірив, бо Пашка настільки світла людина, що у це неможливо було повірити…

Герой Паші Лі у фільмі — це майже він. За сюжетом, під час одного із допитів він розповідає, що батько у нього кореєць, мама — із Заходу України, а сам він — гуцул, який народився в Євпаторії, чим збиває з пантелику того, хто допитує. А це, власне, і є реальна біографія Паші Лі.

Як згадує режисер, під час зйомок вони з Лі довго розмірковували і не знали, який позивний придумати його персонажу.

— Оскільки Паша розбирався в єгиптології, вирішили обрати ім'я бога відродження та царя потойбічного світу Осіріса. А ще раніше в Криму було селище під назвою Айсерес, яке також має свій символізм, — ділиться Ахтем Сеітаблаєв. — Напередодні поховання відбулася майже містична історія: мені від мого друга прийшло повідомлення, де саме відбудеться прощання з Пашею. Воно проходило у похоронному бюро «Осіріс».

У жовтні Київрада прийняла рішення увічнити ім’я загиблого актора — у Києві з’явився провулок імені Павла Лі.

«Зараз додав би у фільм сцену, яка показує дно російської армії»

— Як режисер, знімаючи фільм про події російсько-української війни, що розпочалася у 2014 році, я обходив сцени спілкування між українськими і російськими солдатами, оскільки спілкування з боку росіян було на рівні homo sapiens. Та зараз я би додав як мінімум одну сцену, у якій би показав весь морок, чуму та дно, які уособлює в собі російська армія, — зізнається Ахтем Сеітаблаєв. — Звірства, які відбуваються, не мають жодного відношення до людини як до створіння Божого. І я вважаю, що після подій у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі, Харкові, Ізюмі всі вчинки російських військових мають бути відображені у мистецтві всіх жанрів, щоб жоден представник українського культурного ландшафту більше ніколи не посмів промовити, що «культура поза політикою». Людина є результатом культури, у якій вона зростає з дитинства. І для того, щоб те, що відбувається зараз, не повторилося у майбутньому, ми мусимо весь час про це нагадувати.

Фільм «Мирний-21» вінничани можуть побачити у всіх кінотеатрах міста.

До 1 березня розклад показів такий:

у кінотеатрі «Smartcinema» початок сеансів о 10.00, 12.00, 16.30, 21.00

у кінотеатрі «Сінема Сіті» початок сеансів о 10.00, 12.15, 14.30, 19.15

у кінотеатрі «Родина» початок сеансу о 17.00.

За рішенням творців фільму, 10 гривень із кожного квитка будуть спрямовані на проєкт «Довгі РУКи ТрО», а саме — на розвідувально-ударний комплекс зі 120-мм мінометами для 111-ої окремої бригади територіальної оборони Луганської області.

Приходьте побачити реальну історію незламності та героїчного спротиву наших героїв-прикордонників!