«Вставай, почалася війна!» Спогади вінничан про день повномасштабного вторгнення

«Вставай, почалася війна!» Спогади вінничан про день повномасштабного вторгнення
Ілюстрація з ресурсу Слово і Діло
  • Сьогодні рік від початку великої війни росії проти України. Наші громадяни зустріли 24 лютого минулого року по-різному: хтось вдома в ліжку прокинувся від перших вибухів, хтось — за кордоном, а ще хтось — у лавах ЗСУ.
  • Редакція «20 хвилин» попросила вінничани поділитися спогадами про день повномасштабного вторгнення. Яким би болісним не був цей час, давайте назавжди запам'ятаємо його як початок спільної боротьби, взаємної підтримки та єднання.

Пам'ятаєте той кошмарний день? У мене він минув (як і ще кілька днів чи навіть тижнів потому) наче у сні. В голові довго не вкладалося, що це відбувається насправді. Пам'ятаю більше свої придушені емоції, ніж події дня. Емоційно «відключилася» та працювала...А ви як? Можете розповісти, що тоді з вами було, 24 лютого 2022-го?

Такий пост авторка цієї публікації розмітила у Фейсбуці — і друзі написали, яким вони запам'ятали той ранок, коли росія почала наступ на нашу країну. Схоже, не тільки мені побороти страх допомогла робота. Далі процитую розповіді вінничан.

Kateryna Barkalova:

— Мене зять близько 6-ї розбудив (він у нічну зміну працював, а через ковід із дому) словами «прокидайтеся, війна розпочалася». Я не повірила, кажу, фейк. А він «ні, Київ бомблять, Цаплієнко написав». Тут я й зрозуміла, що точно почалося... Якогось сильного страху не було, якесь скоріше оцепиніння. Подзвонила колезі, вона у Калинівці живе, кажу: не приїжджай сьогодні, війна почалася...

Заріна Маєвська:

— Дзвінок з роботи о 04.40. Тривога. Не навчальна. 05.00 — робота. Думка «головне відправити дитину в безпечне місце». Далі робота в режимі нон-стоп (навіть не знаю скільки). Кілька годин сну на добу з «розплющеними очима».

Андрій Лиман:

— 24 лютого виспався, але снилась війна. Побачив за вікном російський літак, в Ладижині. Подзвонив до друга з військкомату і за півтори години був вже в черзі на призовний пункт з пройденою комісією, добровольцем. Оскільки навчань не було — мене не брали, хоч просидів там два дні. Почав волонтерити, створив фонд. У військо намагався йти ще неодноразово.

Наталія Бурлаку:

— Приблизно о 5.00 мені подзвонила мама зі словами, що почалась війна. Вона в Сумах, і там вже чули постріли. Ми планувалися редакцією в 5.30. Не скажу, що я панікувала. Просто було враження, що це паралельна реальність.

Iryna Mokhar:

— Я досі пам'ятаю, як встала раніше, щоб приготувати сніданок, зібрати Яну в школу. Мої всі спали ще... І тут ввімкнула інтернет і одразу отримала повідомлення від Інки Ключика з Австралії.... А далі розбудила чоловіка: «Вставай, почалася війна». Я досі пам'ятаю той страх, ті слова, ту порожнечу всередині, невідомість... Мені ніколи в житті не було так страшно. Ніколи.

Ірина має скрин з телефону, де збереглися тривожні повідомлення. Вона надіслала його нам.

Також ми запитали про 24 лютого 2022 року в користувачів Інстаграму. Гортайте далі розповіді. 

Альона Марценюк (alyonkas95):

— У мене 24 лютого — день народження. З самого ранку надходили дзвінки на телефон, а я думаю: «Що за люди, щоб так рано вітати?». Знімаю слухавку, мама каже, що війна почалась, складати речі, брати дитину і їхати швидко до неї. Я не розумію, що відбувається, і через 10 хвилин як бахнуло... Одразу отямилась, що дійсно відбувається…

Ірина Рудська (irishkarudskaya):

​​— У мене був стан, ніби якогось ступору десь до обіду. Біля тебе діти, ранок почався не з кави… Потім намагання себе заспокоїти, бо паніка — це поганий приклад. Ось вже рік, і знаєте, я досі дивуюся згуртованості українців та силі духу.

Ірина Кульчицька:

— 22 лютого ввечері я вирішила, що все ж краще похідного рюкзачка складу (хоч чоловік посміювався, що я себе накручую). Та потім із цим рюкзаком я не хотіла розлучатися… 26 лютого коханий вже був в лавах ЗСУ, а той рюкзак разом із ним поїхав на схід. Більшість знайомих і рідних виїхали у Європу, вмовляли мене. А як можна їхати, коли постійно в очікуванні дзвінка коханого, моменту коли він постукає у двері. Краще не мати цих спогадів, але цю реальність вже нікуди не дінеш. Рік пролетів, з'явилися зовсім інші цінності, діти подорослішали вмить!

Наталія (artvisage.pm):

— Ніколи не думала, що колись буду будити доньку словами: «Вставай, почалась війна»…


Ви теж можете додати свої спогади про день повномасштабного вторгнення у коментарі на нашій сторінці у Фейсбуці:

Раніше ми запитували читачів Що вам допомагало триматися впродовж року великої війни? 

 

Читайте також:

Якщо не можеш повпливати на ситуацію, впливай на себе. Як? Прості поради на складний час

Снаряди один за одним летять в бік окупантів. Як працюють вінницькі артилеристи з 59-ї бригади

Завдяки вам ми можемо сказати «Добрий ранок!». 15 історій про бійців ЗСУ, якими пишаємось

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up