«Мені незаслужено присвоюють ці здобутки»: жінка, яка допомогла хворій дівчині в поїзді

«Вона безперестанку блювала. Була такою знесилою, що ледь говорила. Пасажири та провідниця чомусь вирішили, що вона наркоманка. Але дочка спортсменка і ніколи навіть не палила», — йшлося в дописі тернополянки, який наразі видалений. 

В коментарях під її постом було багато образливих слів на адресу пасажирів та провідниці. Користувачі мережі не могли зрозуміти, чому всі раптом виявилися такими байдужими. Ми зв’язувалися з мамою хворої дівчини, але крім кількох речень про те, що рятівницю знайшли і віддячили їй, ніякої відповіді не було. 

Коли наша публікація про пошук жінки зібрала понад сто п’ятдесят тисяч переглядів і майже двадцять п’ять тисяч поширень, рятівниця, яка підписалася Тамарою Сахно, опублікувала лист-звернення, де викладена її власна версія подій:

— В ніч з 2 на 3 лютого, я їхала в потязі Київ — Ворохта. В 20:30 поїзд №149 виїхав зі столиці. Весь перший вагон був заповнений пасажирами. Вагон був не новим. Дихати доводилося повітрям, що залишилося від попередніх пасажирів. Ми їхали у першому плацкартному купе. Замість шістьох, нас було четверо, тому що на 53 і 54 місцях лежали ковдри.

Я їхала на нижній полиці. Яночка (дівчина, якій стало погано — авт.) — на верхній. З нами ще була моя донька. У неї була верхня. І чоловік років шістдесяти на другій нижній. 

Яночці вже тоді було погано. Вона випила активоване вугілля, що взяла у провідниці. У мене знайшлася лише таблетка панкреатину. Але після цього випадку буду возити весь набір. 

Яночка поводилася стримано, і крім пасажирів нашого купе та провідниці, майже ніхто не знав, що дівчині погано. Якщо хтось про це і здогадувався, то що він міг зробити? Затримати поїзд на зупинці і громити найближчу вже зачинену аптеку?

Яна часто займала вбиральню. Ніхто її через це не ображав. Всі ставилися з розумінням. У коментарях (під дописом мами дівчини — авт.) люди не на жарт сердяться на провідницю. Ну, пробачте її. Культура жінки кульгає. За правилами вона мала викликати швидку на найближчу станцію. На прохання Яни вона цього не зробила. Втім, вона намагалася якось допомогти, але, крім вищезгаданого вугілля, в аптечці ніяких потрібних ліків не мала. 

Пізніше я прокинулася і побачила, що дівчину не на жарт «розгойдала» блювота. Я поступилася Яні місцем. Але так вчинило б багато людей і ніхто з них не вважав би це геройством. 

Мужик (сусід з нижньої полиці — авт.) спав. Переконана, якби його, або когось іншого у вагоні попросили поступитися місцем на нижній полиці для хворої людини, ніхто не відмовив би. 

Чи може треба було всім пасажирам з нижніх полиць наполегливо пропонувати свої місця?

— Будьте такі люб’язні прилягти на мою полицю.
— Ні-ні. Ви неодмінно маєте сісти на мою. Будьте ласкавими. 

І так мали зробити всі.... Можливо тоді б пасажирів похвалили. 

Просто ніхто не здогадувався про ситуацію. Якщо б там були ви, щоб ще могли зробити? Відповідь дайте самі собі. Якби я була в іншому місці вагону, я би просто спала, тому що цілу добу була на ногах. 

Ми з донькою виходили у Вінниці. Нас ніхто не мав зустрічати. Донька в Телеграмі попросила тата принести атоксил і мінералку. Він встиг все принести до того, як від’їхав потяг. Медикаменти Яні передала та сама «погана» провідниця. 

У коментарях звинувачують все і всіх. А мені незаслужено присвоюють ці здобутки. Сьогодні у мене все це вже викликає усмішку, але спочатку був шок. 

Говорять, що нічого не трапляється випадково. Це правда. Я не планувала цю поїздку. Все вирішилилося напередодні. Просто Бог використав мене, як інструмент для допомоги Яночці. 

Здоров’я Яночці, її мамі та всім, хто за неї переживає. 

Читайте також:

• Шукають жінку, яка допомогла хворій дівчині у потязі
• Жінка, яка допомогла хворій дівчині в поїзді, знайшлася

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.