«Мамо, це я, Назар. Я в Україні». Про звільнення з полону наймолодшого азовця Назара Гринцевича

• В ніч на 22 вересня з російського полону звільнили 215 українських військових,з них 108 — бійці «Азову».
• Серед звільнених четверо вінничан, в тому числі наймолодший захисник «Азовсталі»,19-річний військовий парамедик Назарій Гринцевич з позивним «Грінка».
• За порятунок поранених побратимів Назарія Гринцевича нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
• Журналісти «20хвилин» поспілкувалися з мамою військового Маріанною Колос.

Вчора, 21 вересня Україна повернула з російського полону захисників Маріуполя. Обмін відбувся у Чернігівській області. Водночас частина звільнених військових зараз в Туреччині. Загалом з російського полону звільнили 215 українських військових. З них 108 — бійці «Азову».

Також звільнили 10 іноземців, які воювали на боці ЗСУ, серед яких громадяни США, Британії, Марокко, Швеції, Хорватії. Взамін росії повернули кума Путіна Віктора Медведчука і 55 російських окупантів. 

Серед звільнених четверо вінничан: 

• Дзись Євгеній Романович, капітан. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Євгеній був також учасником АТО;
•  Цебрик Віктор Юрійович, сержант. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні»;
• Рибачок Андрій Юрійович, молодший сержант. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Захищає Україну з 2014 року.
• Гринцевич Назарій Андрійович, солдат, нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Наймолодший «Азовець».

З Маріанною Колос, мамою 19-річного військового парамедика Назарія Гринцевича з позивним «Грінка», нам вдалося поспілкуватися після звільнення азовців з полону.

«Це я, Назар»

Про те, що її сина звільнили з полону, вінничанка Маріанна Колос дізналася вчора ввечері, коли 19-річний військовий зателефонував до неї.

— Дзвінок з невідомого номера і в трубці телефону довгоочікувані слова: «Мамо, це Назар. Я в Україні», — ділиться тремтячим голосом мати азовця. — Я коли його почула, не плакала, я кричала. Віддала телефон чоловіку, він з ним розмовляв, а я плакала. Ми потім трохи ще поговорили, але деталі вже дізнаюся при зустрічі... Не спала всю ніч, але то були сльози радості. 

— Вся Вінниця на вухах, мені пишуть, дзвонять, — каже мати. — Про свій стан здоров'я син нічого не каже. Я з чоловіком зараз їду за ним. Коли сина побачу, тоді буде все зрозуміло.

Хоча Маріанну переповнюють щасливі емоції через звільнення сина з чотиримісячного полону, вона не перестає думати про тих, хто ще під замком в російських окупантів. 

— Дякувати Богу, що він мене почув, — каже вінничанка. — Проте тисячі полонених ще там, і я молюся за кожну дитину. Мене емоції переповнюють, я щаслива за свою дитину. Але я мама, я українка, я хвилююся за всіх, і хочу, щоб всіх звільнили з полону. 

Прощався тричі

Місяць тому ми писали про Назара Грицевича статтю. Тоді Маріанна Колос розповідала, що її син вже три місяці знаходиться в російському полоні, а рідні не мають з ним зв'язку, не знають, що з ним.

— До виходу із «Азовсталі», протягом цих місяців, він прощався з нами. Прощався три рази, розповідала Маріанна. — Це не передати словами, це такий біль. Я з дітьми сідала, ми відчайдушно молилися. Ми відчували, ми вірили, що наш Назарчик живий.

В телефоні матері парамедика були лиш схожі короткі СМС: «Мамо, все добре. Не хвилюйся. Чекай мене вдома».А 28 травня жінка побачила свого сина на відео. Він давав інтерв’ю російським пропагандистам. Голос сина вінничанка до вчорашнього вечора не чула чотири місяці.

Нагадаємо, що 16 травня захисникам Маріуполя Президент дав наказ скласти зброю і вийти з оточення, аби зберегти їм життя. 

Парамедик «Грінка»

У полон 19-річний боєць Назар Гринцевич разом з іншими захисниками потрапив після евакуації з металургійного заводу «Азовсталь». Чотири місяці його тримали в колонії окупованої так званої «ДНР».

На «Азовсталі» Назарій з позивним «Грінка» тримав оборону три місяці, був парамедиком — рятував поранених. Там його контузило, а ще отримав осколкове поранення обличчя. Навіть після цього і хлопець продовжував надавати медичну допомогу побратимам.

Вінничанин змалку хотів бути військовим. Коли почалася війна, Назару було лише 11 років. Саме тоді він дізнався про новостворений окремий загін спеціального призначення «Азов». Мріяв, що коли досягне повноліття, обов’язково поповнить ряди цього полку. І здійснив свою мрію.

Коли виповнилося 18 років, вінничанин підписав контракт із ЗСУ, служив в «Азові». За рік Назарій став парамедиком і навіть почав викладати, навчати інших.

За порятунок поранених побратимів Назарія Гринцевича нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Список усіх звільнених бійців дивіться за цим посиланням. Унікальні кадри повернення українських військових з полону — в наступних відео.

Читайте також:

«Де мій син?» Мама про наймолодшого полоненого азовця Назара Гринцевича

«Я змінився, став мовчазним». Як 60-річний вчитель фізкультури Василь Стахов потрапив на передову

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.