«Де мій син?» Мама про наймолодшого полоненого азовця Назара Гринцевича

• Маріанна Колос — мама азовця з Вінниці,19-річного Назара Гринцевича. Боєць три місяці знаходиться в російському полоні. Рідні не мають з ним зв'язку, не знають, де син, і що з ним.
• Що відомо про парамедика, наймолодшого полоненого з «Азовсталі».

«Любі підписники! Головне пам'ятайте: що б не було — любіть маму, їжте кашу і любіть Україну. Тому, що ми — полк «Азов».

Відео звернення бійця полку «Азов», вінничанина Назара Гринцевича, гріє душу і викликає відчуття гордості за наших молодих і відважних героїв.

А це відео з наймолодшим парамедиком «Азовсталі»,19- річним бійцем з позивним «Грінка», буквально вибухнуло в мережі. Щирий та мужній, він своїми висловами шокував окупантів. А для його рідних воно стало промінцем надії, бо він — живий.

Але де Назар Гринцевич, в яких умовах утримується окупантами, в якому стані — родичі й досі не знають. Адже навіть після поранення на Азовсталі хлопець продовжував надавати медичну допомогу побратимам.

Три місяці полону

На «Азовсталі» вінничанин Назарій Гринцевич із позивним «Грінка» тримав оборону три місяці, був парамедиком — рятував поранених. Там його контузило, а ще отримав осколкове поранення обличчя. 16 травня захисникам Маріуполя Президент дав наказ скласти зброю і вийти з оточення, аби зберегти їм життя. 

— Вони до останнього стояли. Ні їсти, ні пити не було. Були такі моменти, коли він прощався з нами. Тричі за три місяці. Це жахіття. Передати словами неможливо, що я відчувала у той момент, — каже мама бійця.

Вінничанка Маріанна Колос, після того, як її 19-річного сина разом з іншими захисниками Маріуполя, взяли у російський полон, закликала ООН, Червоний Хрест й інші міжнародні інституції, врятувати її Назара і азовців. Зокрема, звернути увагу на те, в яких умовах тримають оборонців у російській колонії.

— Ми просили Червоний Хрест, ООН, щоб вони поліпшили їм умови. Рашисти тримали їх у тюрмі, бараках,— каже мама бійця.— Не було в що переодягнутися, всі були в зимовому одязі... Брудні, голодні, в антисанітарії. Вони на це не заслужили. Вони нас врятували, давайте тепер ми їх врятуємо.

Жодної інформації 

«Пане Президенте! Ми, рідні азовсталевців, воїнів Героїв, звертаємось до Вас з закликом і вимогою: діяти. Досить вже намагатись! Час ДІЯТИ! Немає питань, які не можна вирішити. Є велике бажання знайти вихід. Знайдіть! Ви Президент, Ви Головнокомандуючий, Ви гарант безпеки життя українців. Ви обіцяли дуже скоро обміняти наших воїнів.Вони повірили! І ми віримо! Але час іде,їх вбивають! Те,що сталося в Оленівці, це не просто терор і геноцид українського народу» — після загибелі полонених від теракту звернулася до влади Маріанна Колос.

28 липня, нагадаємо, сталася трагедія в Оленівці. В колонії на окупованій території Донеччини, де перебували полонені азовці, російськими фашистами було здійснено теракт. Внаслідок вибуху загинули понад 50 українських військових. Після цього випадку, жодної інформації про місцезнаходження решти полонених, жодних гарантій, що вони у безпеці. Лише заява міжнародних організацій, що вони не обіцяли гарантувати безпеку захисникам Азовсталі.

— Де моя дитина? Я кругом звертаюсь, жодної інформації ніде немає. Як мені жити з цим? Хто гарант наших життів? Усюди зверталася, українським і закордонним ЗМІ інтерв'ю давала — жодного результату. Куди ще звернутись? Хто скаже правду? Азовці — національні герої і стали прикладом мужності та відважності для мільйонів людей в усьому світі. Про їхні відважні бої з окупантами знають усі. Тему експорту зерна вирішили за три дні, а переговори про звільнення наших відважних героїв — ніхто не береться? 

«Чекай мене вдома»

Назар Гринцевич змалку хотів бути військовим, мріяв потрапити до полку «Азов». Коли виповнилося 18 — підписав контракт з ЗСУ, служив в «Азові». За порятунок поранених побратимів Президент нагородив його орденом «За мужність» третього ступеня. У Вінниці на нього чекають мама, кохана, батько, молодші брат і сестра.

Наречена азовця Катерина з нетерпінням чекає на повернення свого героя.

«Маленька, в мене довго не буде зв’язку. Місяць, може більше. Чекай дома. Люблю», — таким було останнє повідомлення від коханого.

Голос сина Маріанна теж  не чула кілька місяців. В її телефоні лиш схожі короткі СМС: «Мамо, все добре. Не хвилюйся. Все в мене добре. Чекай мене вдома».

— Він сказав мені чекай мене вдома — і я чекаю, — говорить  мама героя.— І вірю, що моя дитина, мій герой, незабаром повернеться живим, і я його обійму.

Читайте також:

Волонтери збирають кошти на бус для ЗСУ за 220 тисяч. Як допомогти?

Якщо війна і боїтеся, то чи варто віддавати дитину до школи — поради психолога

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.